5.1.4. Економічні погляди н. Сеніора

Особливе місце серед західних економістів XIX ст. займає Насау Вільям Сеніор (1790—1864), який розвивав свої економічні міркування у руслі класичної традиції, однак мав власний оригі­нальний підхід до аналізу деяких економічних процесів та явищ.

Свої економічні погляди вчений виклав у працях: "Нариси з полі­тичної економії" (1836), "Листи про дію фабричного акта в бавовно­ткацькій промисловості" (1837), "Політична економія" (1850) тощо.

Н. Сеніор народився в Англії у сім'ї сільського священика. Здобувши освіту в Оксфорді, він деякий час працював чиновником канцелярського суду, проте за станом здоров'я вимушений був відмовитись від кар'єри адвоката.

Зацікавившись економічною наукою Н. Сеніор, плідно працював у цьому напрямі, спілкувався з багатьма видатними людьми свого часу. Визнанням його заслуг стало обрання вченого на посаду про­фесора організованої у 1825 р. в Оксфорді кафедри політичної еко­номії. Згодом він став членом Французької академії наук. Водночас Н. Сеніор активно займався реформаторською діяльністю, очолю­ючи урядові комісії з питань праці та добробуту.

Н. Сеніор увійшов у історію економічної науки як прихильник "чистої політичної економії", переконаний у тому, що економічну теорію можна звести до невеликої кількості незаперечних істин. Продовжуючи традиції класичної школи щодо дослідження при­роди багатства як сукупності мінових вартостей, вчений:

1. Визначав цінність на основі аналізу корисності та обся­гу пропозиції, звернувши увагу на проблему рідкісності ре­сурсів. Стверджуючи, що обмінюватись можуть лише корисні речі, які існують в обмеженій кількості і здатні "прямо чи побічно приносити задоволення"⁴², Н. Сеніор вважав недо­статнім визначення вартості витратами праці. Він дотриму­вався думки, що рідкісність та корисність блага безпосе­редньо впливають на його оцінку. Розвиваючи цю тезу, дослідник звернув увагу на те, що "Існує межа задоволення потреб, що її може забезпечити товар відповідного виду і більше того, задоволення швидко зменшується задовго до досягнення цієї межі"⁴³. Водночас важливим елементом фор­ мування цінності Н. Сеніор вважав "порівняльне обмеження пропозиції", "порівняльну недостатність благ"⁴⁴, обмежену витратами виробництва.

• 2. Здійснив аналіз витрат виробництва через призму суб'єк­тивної категорії "утримання". На відміну від Д. Рікардо, який зводив витрати виробництва до нагромадженої праці, Н. Сеніор стверджував, що праці та капіталу недостатньо для виробництва корисних речей. Він надавав великого значен­ня поведінці суб'єкта господарювання, який або утримуєть­ся від непродуктивного застосування засобів, які знаходять­ся у його розпорядженні, або ж навмисно віддає перевагу виробництву більш віддалених продуктів над виробництвом продуктів, які отримуються безпосередньо.

З огляду на це вчений трактував працю як пожертву ро­бітника, який витрачає свій час і зусилля, утримуючись від дозвілля і спокою. Водночас капітал він визначав як по­жертву капіталіста, який накопичує (заощаджує) грошові засоби і таким чином відмовляється від особистого спожи­вання.

На думку Н. Сеніора, затрати зусиль та пожертви робітників і капіталістів формують мінові пропорції і складають реальні витрати виробництва. Відтак ціну він визначав як суму утри­мання капіталіста і робітника або суму заробітної плати і прибутків.

3. Дослідив закономірності ціноутворення, дійшовши ви­сновку, що витрати виробництва окреслюють лише приблизні ціни, виступаючи їх "регулятором". Остаточну та визначальну роль при формуванні ціни вчений відводив співвідношен­ню попиту та пропозиції.

Дотримуючись класичної традиції, Н. Сеніор був прихиль­ником економічного лібералізму та свободи зовнішньої торгівлі, стверджуючи, що вільна конкуренція забезпечує найвищу ефективність. Наголошуючи на тому, що за умов свободи ціноутворення вартість товару визначається затра­тами праці та капіталу, вчений звернув увагу на те, що мо­нополізація виробництва змінює механізм ціноутворен­ня, уможливлюючи ситуацію, за якої вартість товару пере­вищує затрати праці та капіталу. Утворений за рахунок цьо­го дохід монополіста Н. Сеніор назвав рентою. Таким чином, природу ренти англійський дослідник виводив із монополії, пов'язаної як з володінням родючими земельни­ми ділянками, так і передовими науково-технічними досяг­неннями, рідкісними талантами тощо. На відміну від попе­редників, він не виокремлював землю як самостійний фактор виробництва, зазначаючи, що рента не належить до витрат виробництва і не впливає на ціну.

4. Виклав своє розуміння процесу розподілу доходів, виходя­чи з теорії утримання. На думку Н. Сеніора, саме пожер­тви праці та капіталу дають право робітникам та підприєм­цям на отримання відповідної винагороди: заробітної плати і прибутку.

На відміну від Д. Рікардо, який трактував дохід на капітал як залишок після вилучення із ціни товару заробітної пла­ти, Н. Сеніор розглядав прибуток як винагороду за пожер­тву капіталіста, який утримався від непродуктивного спо­живання. Аналізуючи взаємозв'язок заробітної плати і при­бутку, вчений виходив з того, що основою нарощування ви­робництва є прибуток, який заощаджується і перетворюєть­ся в інвестиції. Відтак величину заробітної плати він узалежнював від утримання капіталіста, а не робітника. Водно­час динаміку заробітної плати вчений пов'язував зі змінами товарних цін.

Значний інтерес для дослідників економічної думки стано­вить здійснене Н. Сеніором розмежування капіталу-власності та капіталу-функції, яке дало підставу вченому ви­окремити два види винагороди капіталіста:

• підприємницький дохід як плату за працю, підприєм­ницькі здібності;

• процент як плату за капітал (своєрідну пожертву капі­таліста, який утримується від негайного споживання гро­шей).

5. Обґрунтував теорію, яка пізніше отримала назву "остан­ньої години". Аналізуючи прибуток як величину, яка пере­вищує витрати виробництва, вчений вважав, що цей вид доходу можна отримати лише за умов незмінної тривалості робочого дня. Він виходив з того, що за існуючого на той часу Англії 11,5-годинного робочого дня прибуток створюється в останню годину, оскільки перші 10,5 годин витрачаються на відтворення спожитої вартості авансованого капіталу. Відтак у роботі "Листи про дію фабричного акта у бавовно­ткацькій промисловості" Н. Сеніор виступив проти боротьби робітників за скорочення тривалості робочого дня, ствер­джуючи, що останнє унеможливить отримання прибутку, підірвавши таким чином стимули підприємництва та розвит­ку виробництва.

Однак у подальшому вчений визнав свою теорію помилко­вою, сприйнявши критику сучасників, які переконливо до­вели, що пропорції між заробітною платою та прибутком можуть змінюватись навіть при скороченні робочого дня вна­слідок зростання продуктивності праці.

6. Виклав своє розуміння сутності грошей. Вчений визначав гроші як особливий товар, який у процесі еволюції обміну став відігравати важливу роль універсального засобу обміну та виразника вартості. При цьому Н. Сеніор був переконаний, що вартість грошей визначається тими ж чинниками, що і вартість звичайних товарів. Відтак він критикував прихиль­ників кількісної теорії, грошей, зазначаючи, що такий підхід не дає змоги виявити закономірності формування цін, особ­ливо за умов міжнародного обміну. Водночас дослідник ви­магав відносного обмеження кількості грошей в обігу шля­хом встановлення державної монополії на емісію грошей, ви­важеної податкової політики, підтримки постійного спів­відношення міжнародних обмінних курсів тощо. Критикуючи теорію народонаселення Т. Мальтуса, Н. Сеніор звернув увагу на те, що прагнення людини до збереження та поліпшення добробуту є таким само сильним мотивом, як і пра­гнення до продовження роду. Звідси вчений зробив правиль­ний висновок, згідно з яким зростання життєвого рівня населення може стати автоматичним обмежувачем збіль­шення його чисельності. Заслугою вченого став також поділ предметів споживання на товари "необхідності, добробуту і розкоші" та розуміння того, що прогрес суспільства сприяє перетворенню предметів розкоші одних поколінь у товари "доб­робуту", а згодом і "необхідності" для наступних поколінь.

За всієї непослідовності та недостатньої обґрунтованості тео­ретичних підходів, Н. Сеніор увійшов у історію економічної науки як вчений, який започаткував багато оригінальних ідей, котрі знайшли продовження у працях економістів неокласич­ного спрямування. Учений одним з перших:

• здійснив спробу аналізу корисності як основи цінності;

• звернув увагу на спадний характер граничної корисності;

• висунув принципи обмеженості ресурсів та альтернатив­ності затрат;

• звернувся до дослідження ринкового попиту та пропозиції;

• розмежував підприємницький дохід і процент як два види винагороди капіталіста; ■

• звернув увагу на заощадження як основу розвитку рин­кової системи;

• широко трактував ренту як додатковий дохід, пов'язаний з нееластичністю попиту за ціною тощо.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Основні терміни і поняття

Трудова теорія вартості Д. Рікардо. Кількісна теорія грошей. Прин­цип відносних (порівняльних) переваг у міжнародній торгівлі. Тео­рія "фонду заробітної плати". Закон народонаселення Т. Мальтуса. Теорія народонаселення Т. Мальтуса. Закон "спадної родючості ґрунтів". Теорія "третіх осіб" Т. Мальтуса. Теорія реалізації Т. Маль­туса. Мальтузіанство. Теорія "утримання" Н. Сеніора. Теорія "ос­танньої години" Н. Сеніора. Залізний закон заробітної плати.

Контрольні запитання та завдання

1. Чому у першій половині XIX ст. відбулася трансформація класичної політичної економи?

2. Як Д. Рікардо трактував головне завдання політичної еко­номії?

3. Чим відрізняються економічні погляди А. Сміта та Д. Рікардо?

4. Чому Д. Рікардо був переконаний у неминучому погіршенні становища робітників з розвитком капіталізму?

5. У чому сутність теорії ренти Д. Рікардо?

6. У чому сутність теорії міжнародної торгівлі Д. Рікардо?

7. Охарактеризуйте основні економічні ідеї Т. Мальтпуса.

8. Які аргументи ви могли б привести на користь теорії народонаселення Т. Мальтуса? Проти неї?

9. Чому теорія реалізації Т. Мальтуса є неортодоксальною для класичної школи?

10. Охарактеризуйте економічні погляди Н. Сеніора.

11. У чому сутність теорії "утримання" Н. Сеніора?

Першоджерела

1. Мальтус Т.Р. Дослідження закону народонаселення. — К.: Основи, 1998.

2. Мальтус Т. Опыт о законе народонаселення // Антология экономической классики: В 2 т. — М.: МП "Эконов", 1993. — Т. 2. — С. 5—134.

3. Мальтус Т.Р. Принципи политической экономии, рассмотренные в плане их практического применения, 1820 // 25 ключевых книг по экономике. — Изд-во "Урал-LTD", 1999. — С. 138-154.

4. Маркс К. Капітал. — Т. 4 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — 2-ге вид. — К.: Держ. вид-во політ, літ. УРСР, 1963. — Т. 26.

5. Петти В., Смит А., Рикардо Д., Кейнс Дж., Фридмен М. Классика экономической мысли: Соч. — М.: Изд-во "ЭКСМО- Пресс", 2000.

6. Развитие метода политической экономии: Отрывки из текстов. — М.: Экономика, 1986.

7. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения // Рикардо Д. Сочинения: В 3 т. — М.: Госполитиздат, 1955. — Т. 1.

8. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения // Антология зкономической классики: В 2 т. — М.: МП "Эконов", 1993. — Т. 1. — С. 5—134.

9. Malthus T/R/ Principle of Political Economy/ - Pickring, 1836.

10. Senior N.W. Political Economy. – L., 1850

Рекомендована література

1. Аникин А.В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса. — М.: Политиздат, 1979. — Гл. 12—14.

2. Афанасьев В.С Давид Рикардо. — М.: Экономика, 1988.

3. Бартенев СА. История экономических учений: Учебник. — М.: Юристь, 2003. — Гл. 5.

4. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі: Пер. з англ. — К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2001. — Розд. З—4.

5. Гусейнов Р.М., Горбачева Ю.В., Рябцева В.М. История эко­номических учений: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М; Новосибирск: Сиб. соглашение, 2000. — Тема 1.

6. Жид ПІ., Рист ПІ. История экономических учений: Пер. с фр. — М.: Экономика, 1995. — Гл. III.

7. Костпюк В.Н. История экономических учений: Учеб. посо­бие. — М.: Центр,1998. — Тема 3, 4.

8. Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. — М.: Дело, 2000. — Гл. 15, 16.

1 Рикардо Д. Начала политической экономии // Петти В., Смит А., Рикардо Д., Кейнс Дж., Фридмен М. Классика экономической мысли: Соч. — М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. — С. 403.

2 Там само. –С.403.

3 Там само. – С.405.

4 Там само.

5 Там само. – С.406.

6 Там само.

7 Там само.

8 Там само. – С.403.

9 Там само. – С.414.

10 Там само. –С.455.

11 Там само. – С.421.

12 Там само. – С.403.

13 Там само. – С.436.

14 Там само. – С.443.

15 Там само. – С.438.

16 Там само. – С.438.

17 Там само. – С.442.

18 Там само. – С.454.

19 Там само.

20 Там само.

21 Там само. – С.459.

22 Там само. – С.460.

23 Там само. – С.458.

24 Там само. – С.424.

25 Там само. – С.474.

26 Там само.

27 Там само.

28 Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі: Пер. з англ. — К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2001. — С. 141.

29 Мальтус Т. Опыт о законе народонаселення // Антология экономической классики: В 2 т. — М.: МП "Эконов", 1993. — Т. 2. — С. 134.

30 Там само. – С.112.

31 Там само. – С.113.

32 Там само. – С.14.

33 Там само. – С.14.

34 Там само. – С.15.

35 Там само. – С.34.

36 Там само. – С.74.

37 Там само. – С.37.

38 ¹Цит. за: Аникин А.В. Юность науки. — М.: Изд-во полит. лит., 1975. — С.250.

39 Malthus T/R/ Principle of Political Economy/ - Pickring, 1836. – P/6-7.

40 Ibid.

41 Ibid.

42 Senior N.W. Political Economy. – L., 1850. – P.6.

43 Ibid. – P.11.

44 Ibid.