1. Проголосив ідею "природного порядку" як "першого про­яву фізичної необхідності, яку неможливо ігнорувати"20.

На думку вченого, "природний порядок" визначає розвиток суспільства за об'єктивними законами, подібними до тих, які діють у природі. Ф. Кене зазначав, що ці закони мають бо­жественне походження, "найбільш вигідні для людського роду і з точністю визначають природне право усіх людей, є вічними, незмінними і безумовно найкращими законами, які тільки можуть існувати»²¹.

Основою "природного порядку" Ф. Кене вважав економічну сво­боду, недоторканність приватних інтересів та права власності. Вод­ ночас він стверд жував, що "природний порядок" і закладені в його основу природні закони в реальному житті реалізуються через "по­ зитивні закони" — "вихідні правила, встановлені суверенною вла­дою для закріплення порядку управління, для забезпечення захис­ту суспільства і постійного дотримання природних законів"²². Та­ ким чином, на відміну від природних законів, позитивні закони є результатом творчої діяльності державної влади, що передбачає їх мінливість і недосконалість. Відтак, на думку дослідника, важли­вим завданням вчених є вивчення природних економічних законів та впровадження адекватної їм системи суспільної освіти. ;

Вірний своїй лікарській професії, Ф. Кене був переконаний, що суспільство може знаходитись у здоровому (рівноважному) та хво­рому (нерівноважному) стані. Предметом його наукової зацікав­леності стали умови досягнення економічної рівноваги.

2. Сфокусував свій аналіз на сфері виробництва, шукаючи в ній джерело добробуту нації та вбачаючи у багатстві на­самперед його речову сторону. Виходячи із еквівалентності обміну, Ф. Кене стверджував, що "обмін або торгівля не по­роджують багатств"²³. Водночас дослідник розумів, що "мо­гутність держави становлять люди: завдяки їх потребам зро­стають багатства; чим більше народи виробляють необхідної продукції і чим більше вони її споживають, тим багатшими вони стають"²⁴.

3. Вважав продуктивною лише землеробську працю, здатну створити "чистий продукт". На відміну від представників англійської класичної політекономії, які велику увагу при­діляли розвитку промислового виробництва, Ф. Кене ствер­джував, що примноження багатства відбувається лише там, де "працює" природа. Учений виходив з того, що лише у сільському господарстві створюється "чистий продукт" — "ба­гатство, яке формує дохід нації і є продуктом, який залишаєть­ся після сплати усіх видатків з доходу, що отримується із земельних володінь"²⁵.

Свої перші економічні праці Ф. Кене опублікував у "Енцикло­педії" (1751—1780), видання якої очолювали видатні французькі про­світники Дідро і Д'Аламбер.

"Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв та реме­сел" — одне із найвідоміших універсальних довідкових видань, па­м'ятка французької культури XVIII ст., своєрідний маніфест епохи Про­світництва. Перше видання "Енциклопедії" обсягом 28 томів (17 томів статей і 11 томів ілюстрацій) було завершене у 1772 р. Крім Дідро та Д'Аламбера в підготовці "Енциклопедії" брали участь такі видатні діячі епохи Просвітництва, як Руссо, Вольтер, Монтеск'є, Гольбах та ін. Навряд чи якесь інше видання XVIII ст. могло пишатися такою всеохоплюючою характеристикою ремесел та торгівлі, яка давалась у "Енциклопедії", а також серйозним викладом економічних про­блем, здійсненим Ж. Перонне, Ф. Кене, А. Тюрго та ін.

Таким чином, своє розуміння продуктивної і непродуктивної праці Ф. Кене виводив із поняття "чистого продукту". Продук­тивною він вважав лише працю, яка створює "чистий продукт", зазначаючи, що всі інші види людської діяльності є корисними, однак "безплідними" та непродуктивними.

Аналізуючи "чистий продукт" як надлишок продукції, отри­маний понад витрати виробництва, учений зазначав, що у про­мисловості відбувається лише зміна форми, складання або ж ком­бінування споживних вартостей, тому тут дохід дорівнює витра­там. Ф. Кене метафорично порівнював промисловця із кухарем, який може зварити горох, однак не в змозі збільшити число горо­шин у страві.

4. Здійснив аналіз класової структури суспільства та відповідних видів витрат. "Нація, — писав учений, — складаєть­ся із трьох класів громадян: класу продуктивного, класу власників і класу безплідного"²⁶. Продуктивний клас, за його теорією, шляхом обробітку землі вирощує щорічне багатство нації, авансує свою працю в сільське господарство і щоріч­но оплачує доходи власників землі. Клас власників (король, землевласники, духовенство) існує за рахунок чистого про­дукту землі, який йому щорічно віддає продуктивний клас після здійснення необхідних відрахувань (щорічних авансів та витрат на подальшу експлуатацію землі). Землевласни­ки отримують чистий продукт у вигляді орендної плати, ду­ховенство — у формі церковної десятини, король — у ви­гляді податків. Водночас Кене вважав клас власників ко­рисним для суспільства, виправдовуючи його існування тим, що землевласники несуть відповідальність за обслуговуван­ня земель, а також виконують важливу економічну функ­цію проміжної ланки, пов'язуючи між собою два інші кла­си та беруть участь у реалізації створеного ними продукту. Безплідний клас (всі громадяни, діяльність яких не пов'я­зана з сільським господарством) своєю працею додає до вар­тості продуктів землеробства вартість власних засобів існу­вання, створюючи рівно стільки, скільки споживає. Витра­ти цього класу оплачуються продуктивним класом і класом власників.

Відповідно до цього підходу вчений виокремив три види ви­трат:

• продуктивні (сільськогосподарські витрати на виробництво зерна, тварин, сировини тощо);

• безплідні (витрати, пов'язані з промисловою або торговель­ною діяльністю);

- витрати доходу (витрати власників, які отримали дохід від продажу "чистого продукту", виробленого землеробами за попередній рік. Ці витрати розподіляються між продуктивними (хліб, м'ясо тощо) і непродуктивними (одяг, меблі тощо) витратами).