Вторинні предикатні синтаксеми

1.Адвербіальні синтаксеми (найчисленніші: часові (одночасність/ різночасність), цільові, причинові та ін. обставинні значення). Стосуються не окремого слова, а граматичної основи речення.

Морфологічні варіанти часової синтаксеми: прийменниково-відмінкові форми, морфологізовані прислівники, дієприслівники з контекстуальним обставинним значенням часу:

Літнім вечором пізненько сам поет сидів у хаті (Л.Укр.).

Рано до схід сонечка росою вмивалась (Л. Глібов);

Пізно я повертався додому (М. Коц.).

Ступивши кілька кроків, Шульга знову зупинився (Ю. Щербак).

Цільові синтаксеми (зазвичай похідні від підрядних частин мети складнопідрядного речення). Ґрунтуються на семантични ознаках наступності щодо часової перспективи, модальної бажаності. Морфологічні варіанти – прийменниково-відмінкові форми, а також інфінітив та дієприслівник:

Чомусь дівчина по воду до броду не ходить (Т. Шевч.).

Прилітає зозуленька над ними кувати (Т. Шевч.).

Овечата ледве сновигали по траві, шукаючи тіні (Панас Мирний).

Причинові синтаксеми.Основним морфологічним засобом вираження причинового значення є прийменник через із знахідним відмінком:

Лисицю полюємо виключно через її знамените хутро (О. Вишня).

Багряні од зорі шумлять мені тополі (В. Сос.).

Розгубившись з несподіваної зустрічі, Олег зупинився й тісно притулився до парканчика (О. Донч.).

Умовні синтаксеми (похідні від підрядних умовних складнопідрядних речень). Морфологічними варіантами умовних синтаксем є прийменнтково-відмінкові форми, а також дієприслівник:

Та при такій погоді треба ще подумати про купівлю (М. Стельмах).

Не доклавши сил, реформування не проведеш (ЗМІ).

Допустові синтаксеми (похідні від допустових частин складнопідрядних речень). Виражаються тільки прийменниково-відмінковими формами:

Всупереч тим віщуванням проходили грози (М. Рильськ.).

Однак, незважаючи на той зневажливий рух, хмарка турботи оповила Замфірове обличчя (М. Коц.).

2. Атрибутивні синтаксеми. Це атрибутивні компоненти, похідні від предиката вихідного елементарного простого речення, що поширюють субстантивну синтаксему. Вони залежать від субстанціональних іменникових синтаксем, вказуючи на ознаку предмета, позначувану опорним іменником.

Морфологічними варіантами атрибутивної вторинної предикатної синтаксеми є прикметники, а також відмінкові та прийменниково-відмінкові форми:

Соломії дуже сподобався мельників план (М. Коц.).

Раз якось був тихий літній вечір (І. Нечуй-Лев.).

3. Модальні синтаксеми. Як і адвербіальні синтаксеми, стосуються граматичної основи речення, а не окремого слова. Репрезентують суб’єктивну модальність, оскільки виражають ставлення мовця до висловленої ним думки. Диференціація:

- синтаксеми зі значенням впевненості, достовірності повідомлення (дійсно, природно, безперчно, справді...);

- синтаксеми зі значенням можливості, припущення, ймовірності (мабуть, може, ймовірно, певно, очевидно...);

- синтаксеми зі значенням джерела повідомлення (по-моєму, кажуть, на нашу думку...);

- синтаксеми, що логічно виділяють основне в повідомленні (зокрема, головне, зрештою, навпаки, взагалі, крім того, між іншим ...);

- синтаксеми зі значенням емоційної оцінки повідомлюваного (на щастя, на біду, на жвль, на радість, на диво, на сором, нівроку...);

- синтаксеми інтимізуючого значення (знаєш, скажімо, бачите, прошу вас, вірите, відверто кажучи...).