3.Морфологічні категорії іменника.

Морфологічні категорії найвиразніше структуровані у двох центральних частинах мови – іменникові й дієслові. Вони як загальніші морфологічні значення формовані з грамем – окремих підпорядкованих їм (морфологічним категоріям) морфологічних значень. Це означає, що для функціонування морфологічної категорії потрібна наявність співвідносності загальне – конкретне. Така співвідносність уможливлює вирізнення в іменникові чотирьох морфологічних категорій – роду, числа, відмінка та істот/неістот.

Морфологічні категорії іменника варто класифікувати за такими ознаками: а) за кількістю грамем, що утворюють категорію; б) за характером відношень між грамеми категорії; в) за домінантою семантичного чи формального змісту.

Морфологічні категорії іменника належать до багатоознакових одиниць. За ознакою корелятивності/некорелятивності (кореляція – від лат. correlatio – співвідношення – взаємозалежність, співвідносність двох чи більше мовних одиниць: кореляція видова (для дієслова), відмінкова, стану (активного/пасивного – для дієслова), фонологічна) морфологічних форм відповідно в межах того самого іменникового слова чи поза його межами вирізняються три типи категорій: 1) послідовно корелятивна категорія відмінка, яка представлена кореляціями форм того самого іменникового слова; 2) непослідовно корелятивна категорія числа, що реалізована кореляціями того самого слова, але водночас репрезентована протиставленими одна одній формами різних слів; 3) некорелятивні категорії роду та істот/неістот не можуть бути кореляціями форм того самого слова, тобто їх завжди реалізують форми різних слів.

Отже, категорія відмінка є постійним репрезентантом ознаки корелятивності, категорія числа виявляє здатність до корелятивності, але реалізує її непослідовно. Категорія роду й істот/неістот абсолютно позбавлені ознаки корелятивності.

Морфологічні категорії, які втілюються у словоформах того самого слова, називаються словозмінними. До абсолютно словозмінних категорій іменника належить категорія відмінка, і до словозмінних у переважному вияві – категорія числа.

Морфологічні категорії, що виражені формами різних слів, називаються класифікаційними. Класифікаційні категорії іменника репрезентовані категоріями роду й істот/неістот.

4. Морфолого-синтаксична категорія відмінка.

Іменникова категорія відмінка тісно пов’язана з морфологічною, формально-синтаксичною, семантико-синтаксичною та комунікативною структурами мови і складається з найбільшої кількості компонентів-грамем. Розглянемо українську відмінкову систему у функціонально-категорійному вимірі.

У розв’язанні проблеми теорії відмінка ідуть від форми до значення чи від значення до форми, що й спричиняє неоднакову вартість наукових результатів. Найпоказовіший для функціонально-категорійних досліджень розгляд відмінкових проблем від семантики до форми уможливлює чітке окреслення власне-відмінкових семантико-синтаксичних функцій та відмежування їх від позавідмінкового функціонування відмінкових форм.

У теорії відмінків функціонально-категорійного спрямування потрібно розрізняти три граматичні величини: 1) відмінок як граматичну категорію, що протиставляється іншим граматичним категоріям і являє собою сукупність однорідних взаємопротиставлених граматичних значень (відмінкових грамем) і рядів форм; 2) відмінок як грамему, тобто компонент граматичної категорії відмінка; 3) відмінкову форму як засіб вираження не тільки відмінкових, а й невідмінкових значень.

*Що таке відмінкова форма?

(Засіб вираження не тільки відмінкових, а й невідмінкових значень)

Найголовнішим компонентом структури відмінка як граматичної категорії і як грамеми є його семантика. Відмінкова семантика належить до суто синтаксичних феноменів, реалізація семантико-синтаксичного потенціалу яких зумовлена зовнішніми чинниками, а саме: семантикою предиката, його семантико-синтаксичною валентністю.

Категорійне відмінкове значення, значення предметності іменників у синтаксичній структурі мови розчленовується на ряд різновидів (семантико-синтаксичних функцій), що вказують на спеціалізацію кожної грамеми категорії відмінка. З семантико-синтаксичними функціями корелюють формально-синтаксичні функції підмета й керованого другорядного члена речення. Семантико-синтаксичні функції – це функції суб’єктна, об’єктна, адресатна, інструментальна (знаряддя або засобу дії), локативна.

Кожний відмінок як грамема охоплює низку семантико-синтаксичних функцій, одна з яких засвідчує його спеціалізацію у відмінковій системі, інші позначають транспозиційні зв’язки з іншими грамемами і перебувають на різній віддалі від первинної функції. Первинною семантико-синтаксичною функцією називного відмінка є функція суб’єктна, знахідного – об’єктна, давального – адресатна, орудного – інструментальна, родового – суб’єктно-атрибутивна та об’єктно-атрибутивна, кличного – адресатно-потенційно-суб’єктна, місцевого – локативна.

Визначення кількості відмінків має ґрунтуватися на морфологічному, формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному і комунікативному критеріях. Відповідно до зазначених критеріїв відмінкова система української мови складається з сімох грамем: називного, родового, давального, знахідного, орудного, місцевого і кличного відмінків.

Отже, КАТЕГОРІЯ ВІДМІНКА – морфолого-синтаксична категорія іменника, яка вказує на функціональні різновиди значення предметності (суб’єктності, об’єктності, адресатності, інструментальності, локативності), зумовлена семантико-синтаксичною і формально-синтаксичною валентністю предиката і в реченні виражає синтаксичні зв’язки та семантико-синтаксичні відношення іменника до слів із предикатною семантикою.

ВІДМІНОК ЯК ГРАМЕМА – компонент категорії відмінка, що вирізняється первинною семантико-синтаксичною функцією і вторинними семантико-синтаксичними функціями, зумовлений семантико-синтаксичною і формально-синтаксичною валентністю предиката і в реченні виражає синтаксичні зв’язки та семантико-синтаксичні відношення іменника до предикатного слова.