8. Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища, що роблять вплив на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я іпрацездатність в процесі праці. Вони визначаються вживаним устаткуванням, технологією, предметами і продуктами праці, системою

захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану виробничих приміщень, створюючими певний мікроклімат. Таким чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного виробництва, цеху і ділянки, так і для

кожного робочого місця. Існує і інше визначення поняття «умови праці».

Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці.

Важкість праці – це ступінь залучення до роботи м’язів і фізіологічні витрати внаслідок фізичних навантажень. Напруженість праці – це навантаження на ЦНС, яке оцінюється за показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні і т. ін. навантаження. Важкість та напруженість праці - це ступінь сукупної дії всіх елементів, що становлять умови праці й впливають на працездатність і здоров'я людини та відтворення її сил. Поняття “важкість” праці однаково може застосовуватись як до фізичної, так і щодо розумової праці, а також до их видів робіт, що виконуються у шкідливих або небезпечних умовах.

Отже, важкість праці – це функціональне напруження організму або окремих його систем під дією фізичних або нервово-емоційно-психічних навантажень.

Ступінь функціональних змін залежить від умов праці. За комфортних умов праці поліпшуються функціональні можливості організму за рахунок тренованості. За несприятливих умов знижується продуктивність праці, накопичується втома або перевтома, а з часом роз-

виваються професійні або виробничо-обумовлені хронічні захворювання.

Відомо три функціональні якісно відмінні стани організму підчас трудової діяльності:

• нормальний;

• граничний(між нормою та патологією);

• патологічний.

Такі функціональні стани організму можуть проявлятися при самих різних видах як фізичної, так і розумової діяльності.

В процесі трудової діяльності у людини може сформуватися лише один з трьох вище вказаних функціональних станів. Вони є критерієм для встановлення категорії важкості праці.

Для адекватної оцінки конкретної категорії важкості

умов праці має бути розроблений і впроваджений у вироб-

ничу діяльність комплекс санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та технічних засобів профілактики професійних захворювань.

9. Колективні засоби захисту (види, способи застосування) Засоби колективного захисту в залежності від призначення підрозділяються на такі класи:

- засоби нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць;

- засоби нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць

- засоби захисту від шуму;

- засоби захисту від вібрації;

- засоби захисту від ураження електричним струмом;

- засоби захисту від електростатичних зарядів;

- засоби захисту від підвищених чи понижених температур поверхонь обладнання, матеріалів;

- засоби захисту від дії механічних факторів.

Індивідуальні засоби захисту

Засоби індивідуального захисту в залежності від призначення підрозділяються на такі класи:

- спеціальний одяг- - комбінезони, напівкомбінезони; куртки; брюки; костюми; халати; плащі; кожушки, кожухи; фартухи; жилети; нарукавники, пневмокостюми; гідроізолюючі костюми; скафандри;

- спеціальне взуття - чоботи, ботфорти, півчобітки, черевики, напівчеревики, туфлі, калоші, боти, бахіли;;

- засоби захисту рук- рукавиці, рукавички;

- засоби захисту голови - каски; шоломи, підшоломники; шапки, берети, капелюхи;

- засоби захисту очей- захисні окуляри;

- засоби захисту органів слуху- протишумові шоломи; навушники; вкладиші.

- Засоби захисту органів дихання - протигази; респіратори; пневмошоломи; пневмомаскі;

захисні дерматологічні засоби (різні змиваючі розчини, пасти, креми, мазі).

Використання ЗІЗ повинно забезпечувати максимальну безпеку, а незручності, пов'язані з їх застосуванням, повинні бути зведені до мінімуму.

засоби захисту обличчя (захисні маски, захисні щитки)

10. Засоби індивідуального захисту (зіз) поділяються на три основні групи:

засоби захисту органів дихання;

засоби захисту шкіри;

засоби медичного захисту.

Для захисту життя та здоров'я людини ЗІЗ мають винятково важливе значення насамперед унаслідок можливості швидкого їх застосування у випадку не­обхідності. Тому ЗІЗ повинні бути у постійній готов­ності .(особливо на ХНО), а в разі виникнення ава­рії — негайно застосовуватися.

Мають достатньо високі захисні якості й забезпечу­ють захист органів дихання та очей людини від впли­ву отруйних речовин (ОР), СДОР у вигляді пари, тума­ну, газу, диму, в крапельно-рідинному стані, радіоактивних речовин (РР), що знаходяться у повітрі, а та­кож від бактеріальних та токсичних аерозолей.

Розрізняють протигази фільтрувальні та ізолювальні. Будова фільтрувальних протигазів грунтується на прин­ципі очищення зараженого повітря у внутрішніх шарах фільтрувально-поглинальної коробки, де міститься ак­тивоване вугілля, насичене каталізатором, та протиаерозольний (протидимний) фільтр.

Засоби захисту органів дихання: протигази (Промислові фільтрувальні протигази, Шлангові протигази, Ізолювальні протигази та прилади), , найпростіші- Респіратори,Протипилова тканинна маска, Ватно-марлева пов'язка

11.

12. Завданнями страхування від нещасного випадку є:

проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (ст.1) м. Київ, 23 вересня 1999 року N 1105-XIV ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 717-V від 23.02.2007 )