5. Поняття грошової маси, грошові агрегати та грошова база.

Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потребує виміру грошової маси. Структура грошової маси 1)Готівкові гроші:Розмінні білонні монети,Банкноти,Казначейські білети 2) Безготівкові гроші:Чекові внески,Депозитні сертифікати,Державні цінні папери тощо. Грошова маса — це сукупність усіх грошових за­собів у готівковій і безготівковій формах, які забезпе­чують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні пла­тежі у народному господарстві.

Насамперед грошову масу можна поділити на дві частини — активні гроші, які постійно використовуються в готівковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або "квазі-гроші"), які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов. Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати М₀, М_х, М₂, М₃, L(М₀ — готівка: монети і банкноти, що перебувають в обігу поза банками,М₁ = М₀ + поточні рахунки та інші безстрокові чекові депозити (вклади) у банках,М₂ = М₁ + заощаджувальні й невеликі строкові депозити (внески) у банках,М₃ = М₂ + внески у спеціалізованих установах і великі строкові вклади у банках,L = М₃ + облігації, скарбничі векселі та інші аналогічні кредитні інструменти) Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни: чим менша частка готівки у загальній грошовій масі, тим ефективнішою та розвинутішою вважається ця національна грошова система.Грошова база-це сукупність готівкових грошей, випущених НБУ,коштів обов’язкових резервів,коштів на кореспондентських рахунках та інших депозитних корпорацій(банків),кошти домашніх домогосподарств.

6. Суть закону грошового обігу.

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхід­них для обігу, може бути визначена за такою формулою:

КГ =

СЦ - К + П - ВП

О

де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, про­даних у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

В умовах паралельного обігу золотих і паперових гро­шей діяв закон їхнього обігу. Сутність закону обігу паперо­вих грошей полягає в тому, що випуск їх повинен дорівню­вати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка не­обхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Пе­реповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх, тобто веде до інфляції.

Більшість сучасних західних економістів для визначен­ня кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на нео­класичній теорії збалансованості грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

М • V = Р • Q,

де М - маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу гро­шей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, представлених на ринку.З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

М = Р• Q

V

Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей насе­ленням, придбанням комерційних та державних цінних папе­рів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником L/(r), то формула кількості грошей набуде такого вигляду:

М = Р• Q + L/(r)

V