ЗМІСТ

Вступ

1 Аналітичний огляд літератури

1.1 Встановлення категорії небезпечності підприємств та

уточнення розмірів санітарно-захисної зони

1.2 Розрахунок гранично допустимих викидів шкідливих

газів в атмосферу від одиночних джерел

1.3 Розрахунок оптимальної висоти труби, яка забезпечує

дотримання ГДВ

1.4 Розрахунковий метод визначення класу небезпеки

промислових відходів

1.5 Загальний принцип встановлення гранично допустимого

скиду для водотоків

2 Нормування електромагнітного та радіаційного забруднення

2.1 Джерела і наслідки електромагнітного забруднення

2.2 Нормування електромагнітного випромінювання

2.3 Вимоги до розміщення СЗЗ радіотехнічних об’єктів

2.4 Нормування іонізуючих випромінювань і способи захисту від них

2.5 Біологічна дія продуктів радіоактивності

2.6 Радіаційне забруднення в м. Черкаси

Висновки

Перелік посилань

ВСТУП

До джерел електромагнітного випромінювання у населених пун­ктах належать радіо, телевізійні та радіолокаційні станції різного призначення, що працюють в смузі радіочастот, а також мережа ліній електропередачі, яка складається з повітряних високовольтних ліній електропередачі та електричних підстанцій. До склад підстанцій можуть входити розподільні пристрої, перетворювачі електроенергії, трансформатори, випрямляючі та інші пристрої та споруди.

Питання захисту населення від впливу електромагнітних ви­промінювань має важливе медичне та соціально - економічне зна­чення. Особлива увага при цьому приділяється санітарному нагляду за джерелами цих випромінювань. Основою організації санітарного нагляду є санітарні норми та правила, які містять як норми, так і основні положення гігієнічних вимог до засобів випромінювання. Ці документи разом із методичними вказівками до них дозволяють регламентувати умови експлуатації та розміщення засобів випромі­нювання відносно житлової забудови і тим самим забезпечити охо­рону здоров'я населення від впливу електромагнітних полів (надалі ЕМП), що виникають у навколишньому середовищі.

Радіація — випромінювання, промене випромінювання яким-небудь тілом, наприклад Сонцем (сонячна радіація) чи іншим джерелом. Під радіацією розуміють потоки елементарних частинок і квантів, проходження яких через речовину викликає її іонізацію. Це електрони, позитрони, протони, нейтрони та ін. елементарні частинки, а також атомні ядра і електромагнітне випромінювання гамма -рентгенівського і оптичного діапазонів.

Іонізуюче випромінювання надходить із радіоактивних матеріалів, рентгенівських трубок, прискорювачів частинок і присутнє у навколишньому середовищі. Це випромінювання невидиме, і його неможливо безпосередньо виявити за допомогою людських відчуттів, тому використовуються такі інструменти як лічильник Гейгера. У деяких випадках іонізуюче випромінювання може призвести до вторинної емісії видимого світла при взаємодії з матерією. Іонізуюча радіація має багато практичних застосувань у медицині, наукових дослідженнях, будівництві та інших галузях, проте є небезпечною для здоров'я при неправильному використанні.

Вплив радіації призводить до пошкодження живих тканин, внаслідок яких бувають опіки, променева хвороба, смерть при високих дозах і рак, пухлини та генетичні мутації при низьких дозах.

1 Аналітичний огляд літератури

1.1 Встановлення категорії небезпечності підприємств та уточнення розмірів санітарно-захисної зони

Розрахувати категорії небезпечності підприємства (КНП), розміри нормативної та уточненій санітарно-захисній зоні (СЗЗ). Дані наведені в таблицях 1.1 та 1.2.

Таблиця 1.1 – Вихідні дані

Назва речовин, які виділяються	ГДК с.д. , мг/м3	Класнебезпеки		Викид, т/рік
Бутилацетат	0,1		4	3,367
Ацетон	0,35		4	23,988
Амоніак	0,04		4	2.984
Акролеін	0,03		2	5,845
Свинець	0,0003		1	0.046
Ванадію оксид	0.002		1	0,546

1. Розрахуємо категорію небезпечності підприємства (КНП):

КНП = ∑ ( М_і / ГДК _с.д.) ^aі, (1.1)

де Мі - маса викиду і-тої речовини, т/рік;

ГДК_сд - середньодобова гранично допустима концентрація і-тої речовини, мг/м³;

a_i - безрозмірна константа, яка дозволяє порівняти ступінь шкідливості і-тої речовини зі шкідливістю сірчистого газу.

КНП= ( ^0,9 + ( ^0,9+ ( ^0,9+( )^1,5+( ^1,7+( )^1,7=23,69 +44,91+ 48,47 + 947,46 + 5194,96 + 13850,85 = 2 ·

Отже, дане підприємство відноситься до II класу небезпечності і повинно мати санітарно-захисну зону в розмірі 500 м.

2. Уточнюємо розміри санітарно-захисної зони з врахуванням рози вітрів (l_CЗЗ) за формулою:

L_{уточнене} = L_норм∙ Р / Р₀, (1.2)

де Р - повторюваність вітру у конкретному напрямі, %;

Р₀- середня повторюваність вітру при коловій рожі вітрів, 12,5%;

L_норм - нормативна ширина СЗЗ, 500 м

π

Розміри уточненої санітарно-захисної зони наведено в таблиці 1.2 і рисунку 1.1.

Таблиця 1.2 – Повторюваність напрямків вітру

Напрям вітру	Пн	ПнСх	Сх	ПдСх	Пд	ПдЗ	Зх	ПнЗх
Р, %	18	14	5	7	11	19	25	5
Довжина lСЗЗ м	720	560	200	280	440	760	1000	200

Рисунок 1.1 – Побудова рози вітрів

За отриманих даних видно, що розміри санітарно-захисної зони не витримані в Південному, Південно-східному та Східному напрямках. Підприємство повинно скоротити викиди шкідливих речовин або установити ефективне газоочисне обладнання.