Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпаргалка_педагогыка.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
327.17 Кб
Скачать

29) Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки учнів та їх хар-ка

Педагог має володіти цими методами для досягнення цілеспрямованого педагогічного впливу на учнів. До цієї групи методів належить: педагогічна вимога, громадська думка, вправи і повчання, прогнозування, створення виховних ситуацій. Педагогічна вимога – педагогічний вплив на свідомість учнів з метою спонукати їх до позитивної діяльності або гальмування негативних дій і вчинків. Вони мають бути доцільними, зрозумілими й посильними. Водночас повинні випереджувати розвиток особистості, але їх висувають тоді, коли свідомість учня підготовлена до сприймання. Педагог повинен подбати про чіткість її формулювання. Така вимога достатньо ефективна, виховує персональну відповідальність, дисциплінує. Громадська думка – система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх діяльності і спілкуванні та виражає ставлення до різних явищ, подій, що становлять загальний інтерес. Вона є опорою у намаганні пед. колективу утверджувати норми моралі, сприяє активізації дій учнівського кол-ву, допомагає усвідомити значення певного виду діяльності, підвищує її ефективність. Методи вправляння і привчання. Вправляння – виконання учнем певних дій з метою вироблення і закріплення необхідних навичок та позитивних форм поведінки. Смисл полягає в тому, щоб норми моральних стосунків стали його звичкою, він швидко і правильно реагував на життєві обставини не тільки внаслідок логічного їх аналізу, а й завдяки почуттям, усвідомлення добра і зла. Привчання – організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх на звичні форми суспільної поведінки. Спрямоване на засвоєння школярами соціального досвіду, формування у них систем вмінь і навичок. Прогнозування – передбачення ситуацій, які раніше не мали місця, але можливі в перспективі. Залежно від потреби прогнозування здійснюють на близьку (полягає в прогнозуванні найближчих подій), середню (полягає в проектуванні подій, певною мірою віддалених у часі), далеку перспективу (спрямована на проектування діяльності особистості, що триватиме протягом значного періоду, а інколи усе життя). Створення виховуючи ситуацій – спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки чи подолання недоліків. Прийоми створення виховуючих ситуацій поділяють на творчі (передбачають виявлення педагогом доброти, уваги та піклування, які сприятимуть пробудженню й активізації прихованих гуманних почуттів учня, зміцненню його впевненості у своїх силах, залученню до цікавої діяльності) та гальмуючі (постають як паралельна педагогічна дія, осуд, наказ, ласкавий докір, натяк, удавана байдужість, іронія, розвінчання, вияв обурення, попередження, вибух емоцій).

32) Проблема неуспішності учнів у навчанні.

Неуспішність – невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання. Загалом причинами неуспішності можуть бути загальне та глибоке відставання з багатьох предметів і за тривалий час, часткове або постійне відставання з кількох складних предметів. Причини відставання у навчанні поділяють на такі групи: 1) недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоров’я, нерозвинута пам'ять і мислення, відсутність навичок навчальної праці); 2) недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до навчання, слабка сила волі, недисциплінованість, відсутність почуття обов’язку і відповідальності); 3) недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня організація індивідуальної та самостійної роботи учнів, байдужість і слабка підготовка вчителя); 4) негативний вплив атмосфери в сім’ї (низький матеріальний рівень життя сім’ї, негативне ставлення батьків до школи, відрив дітей від навчальної праці та ін.).

Залежно від виду відставання у навчанні проводять відповідну навчальну роботу з учнями щодо його усунення. Подоланню епізодичного відставання сприяють: консультації з питань раціоналізації навчальної праці; посилення контролю за щоденною працею учнів; своєчасне реагування на окремі факти відставання, виявлення їх причин і вжиття оперативних заходів щодо їх усунення; індивідуальні завдання з вивчення пропущеного; контроль за виконанням заданого. Для подолання стійкого відставання з одного предмета чи предметів одного профілю необхідні: вдосконалення методики викладання предмета; доступне розкриття навчального матеріалу, розвиток мислення учнів; спеціальне повторення недостатньо засвоєних тем; заходи, спрямовані на розвиток інтересу до навчального предмета.