Контрольна робота з риторики.2

2 варіант

1 рівень.

Тести.

1. Видатними представниками українського академічного красномовства були:

а)Т.Г.Шевченко;

б)Г.С.Сковорода;

в)М.В.Костомаров.

2. Основний жанр академічного красномовство:

а)бесіда;

б)лекція;

в)монолог.

3. Судове красномовство виникло в:

а)давній Греції;

б)Римі;

б)Афінах.

4. Судова промова ефективно впливає на :

а)на присутніх;

б)на захист;

в)на суд.

5. Основним жанром церковного ораторства є

а)проповідь;

б)бесіда;

в)дискусія.

Рівень 2

1. Поняття про ораторське мистецтво. Історичні традиції ораторського красномовства.

2. Оратори Стародавньої Греції.

3. Типи ораторського мистецтва.

Рівень 3.

1. Ораторське мистецтво на Русі.

2. Риторика в Києво-Могилянській академії.

3. Логічні помилки під час підготовки промови.

4.Основні принципи елокуції.

5.Основні вимоги до промови у виступі оратора.

ВІДПОВІДІ

1.в

2.б

3.а

4.в

5.а

РІВЕНЬ 2

1. Поняття про ораторське мистецтво. Історичні традиції ораторського красномовства.

Ораторське мистецтво — це здібність говорити до групи людей у структурований, виважений спосіб із наміром надати інформацію, вплинути, чи розважити слухачів.В ораторстві, як і в будь-якій іншій формі комунікації, є п'ять основних елементів, що часто виражені як «хто говорить що до кого в якому оточенні і з яким ефектом».

Ораторське мистецтво може ставити за мету широке коло результатів, починаючи із банальної передачі інформації, до мотивування людей до дій, чи до простої розповіді цікавої історії. Добрі оратори мають змогу керувати емоційним станом своїх слухачів, та використовувати це для досягнення певних цілей.

Основні розділи класичної риторики

Інвенція (винахід, вигадка) — перший розділ риторики, на якому розробляється етап задуму, намірів, ідей, формулювань, майбутнього вступу.

Диспозиція (розташування, розміщення) — це другий розділ риторики, в якому формулюються основні поняття про предмет виступу і визначення правил оперування ними.

Елокуція (висловлююсь, викладаю) — третій розділ риторики, в якому розкриваються закони мовного вираження теми виступу.

Елоквенція — підрозділ елокуції, який можна назвати серцевиною красномовства, тому що в ньому допускається використання різноманітних художніх засобів: епітетів, метафор, а також фразеологізмів і крилатих висловів.

Меморія (пам'ять, згадка) — наступний розділ риторики, призначення якого — допомогти оратору запам'ятати зміст промови так, щоб не розгубити не тільки фактичну інформацію, а й образність, цікаві подробиці.

Акція (дія) — призначення цього розділу полягає у тому, щоб підготувати оратора зовнішньо і внутрішньо.

2.Оратори Стародавньої Греції

Найблискучішим ритором Стародавньої Греції, владарем дум був всесвітньо відомий Демосфен (384—322 до н. е.), промови якого, насичені фактичним матеріалом, містили чимало особистих спостережень, відзначалися динамічністю, переконливою аргументацією й чіткістю.Для Демосфена була характерна артистична манера триматися на трибуні, що також сприяло його успіхові як оратора. В суді Демосфен виступав як адвокат. Сучасники так характеризували Демосфена: «Нашого ритора з його умінням все запалювати і трощити своєю силою і владою можна порівняти з вихорем або блискавицею».

Демосфен жив у епоху, коли закінчувався період народоуправління. Він намагався зберегти віджилки лад і своїм життям заплатив за вірність переконанням та ідеалам.

Теоретиком ораторського мистецтва і великим ритором античного світу був Марк Тулій Цицерон. Він провів на форумі майже 40 років і був справжнім ідейним поводирем римського Сенату. Цицерон відпрацював стиль, який дозволяв йому бути простим і блискучим, безпосереднім і пристрасним.

У Цицерона органічно поєднувалися теорія і практика: свої теоретичні ідеї він блискуче втілював у практичній діяльності. Ідеалом оратора він вважав людину високої культури, яка знає літературу, історію, юриспруденцію, філософію; добре володіє і простим, і високим стилем, розуміє вплив ритму на слух аудиторії, уміє примусити її сміятися й плакати, може володарювати над її душею.Для промов Цицерона характерні оклики, повтори, іронія, градація. В деяких його промовах майже не вживаються сполучники. Такий риторичний прийом робив судову промову карбованою.

Теорію ораторського мистецтва розробляли Арістотель і Платон. На думку Платона, красномовство має бути діловим, а не марнослівним, непідкупним, чесним і високоморальним. Особливо критично Платон ставився до судових ораторів. Арістотель розглядав ораторське мистецтво у філософському плані, підкреслюючи його етичні й естетичні функції. Він вважається творцем теорії суперечки, дискусії. Арістотель розрізняв:діалектику — мистецтво сперечатися з метою встановлення істини; ерістику — мистецтво будь-що залишитися правим у суперечці; софістику — намагання добитися перемоги в суперечці шляхом навмисного використання недостовірних доказів.