Вивчення особливостей отримання термінальних сигналів поточною і фоновою групою процесів

Візьмемо тривіальну програму 13–14-1.c, в якій процес породжує дитину, і вони обидва зациклюються, і на її основі проілюструємо сказане вище.

/* Тривіальна програма для ілюстрації понять група процесів, сеанс, фонова група і т.д. */

#include <unistd.h>

int main(void){

(void)fork();

while(1);

return 0;

}

Лістинг 13-14.1. Тривіальна програма (13–14-1.c) для ілюстрації понять група процесів, сеанс, фонова група і т.д.

Для цього використовуватимемо команду ps з опціями –e і j, яка дозволяє одержати інформацію про всі процеси в системі і взнати їх ідентифікатори, ідентифікатори груп процесів і сеансів, управляючий термінал сеансу і до якої групи процесів він приписаний. Набравши команду "ps –e j" (зверніть увагу на наявність пропуску між буквами e і j!!!) ми одержимо список всіх процесів в системі. Колонка PID містить ідентифікатори процесів, колонка PGID – ідентифікатори груп, до яких вони належать, колонка SID – ідентифікатори сеансів, колонка TTY – номер відповідного управляючого терміналу, колонка TPGID (може бути присутній не у всіх версіях UNIX, але в Linux є) – до якої групи процесів приписаний управляючий термінал.

Системний виклик signal(). Установка власного обробника сигналу

Одним із способів зміни поведінки процесу при отриманні сигналу в операційній системі UNIX є використовування системного виклику signal().

Системний виклик signal()

#include <signal.h>

void (*signal (int sig void (*handler) (int)))(int);

Опис системного виклику

Системний виклик signal служить для зміни реакції процесу на який-небудь сигнал. Хоча прототип системного виклику виглядає досить лякаючий, нічого страшного в ньому немає. Приведений вище опис можна словесно висловити таким чином:

функція signal, що повертає покажчик на функцію з одним параметром типу int, яка нічого не повертає, і має два параметри: параметр sig типа int і параметр handler, службовець покажчиком на нічого не повертаючу функцію з одним параметром типу int.

Параметр sig – це номер сигналу, обробку якого належить змінити.

Параметр handler описує новий спосіб обробки сигналу – це може бути покажчик на призначену для користувача функцію – обробник сигналу, спеціальне значення SIG_DFL або спеціальне значення SIG_IGN. Спеціальне значення SIG_IGN використовується для того, щоб процес ігнорував сигнали з номером sig, що поступили, спеціальне значення SIG_DFL – для відновлення реакції процесу на цей сигнал за умовчанням.

Значення, що повертається

Системний виклик повертає покажчик на старий спосіб обробки сигналу, значення якого можна використовувати для відновлення старого способу у разі потреби.

Цей системний виклик має два параметри: один з них задає номер сигналу, реакцію процесу на який вимагається змінити, а другий визначає, як саме ми збираємося її міняти. Для першого варіанту реакції процесу на сигнал (див. розділ "Поняття сигналу. Способи виникнення сигналів і види їх обробки") – його ігнорування – застосовується спеціальне значення цього параметра SIG_IGN. Наприклад, якщо вимагається ігнорувати сигнал SIGINT, починаючи з деяким місцем роботи програми, в цьому місці програми ми повинні спожити конструкцію

(void) signal(SIGINT, SIG_IGN);

Для другого варіанту реакції процесу на сигнал – відновлення його обробки за умовчанням – застосовується спеціальне значення цього параметра SIG_DFL. Для третього варіанту реакції процесу на сигнал як значення параметра підставляється покажчик на призначену для користувача функцію обробки сигналу, яка повинна мати прототип вигляду

void *handler(int);

Нижче приведений приклад скелета конструкції для призначеної для користувача обробки сигналу SIGHUP.

void *my_handler(int nsig) {

<обробка сигналу>

}

int main() {

...

(void)signal(SIGHUP, my_handler);

...

}

Як значення параметра в призначену для користувача функцію обробки сигналу (в нашому скелеті – параметр nsig) передається номер виниклого сигналу, так що одна і та ж функція може бути використана для обробки декількох сигналів.