2. Страхові премії як головне джерело надходжень страхової організації від операційної діяльності

 Загальна величина отриманих страховиком страхових премій відображається у «Звіті про доходи та витрати страховика» — формі звітності, яку страховики подають до наглядового органу — Комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Страхова премія — це базове фінансове поняття у страхуванні. Будь-який договір страхування набирає чинності тільки після сплати страхувальником страхової премії (або першого платежу страхової премії, коли вона сплачується в кілька строків), якщо інше не передбачено угодою сторін.

Страхувальники мають право сплачувати страхові премії як готівкою, так і безготівково. Страхові премії на теренах нашої країни сплачуються лише валютою України за винятком тих випадків, коли страхувальником є нерезидент. Він може сплачувати премію як валютою України, так і іноземною вільно конвертованою валютою.

Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається договір страхування (страхової суми), і страхового тарифу (страховий тариф ще називають ставкою страхової премії). Страхова премія визначається за формулою: 

Страхова премія = Страхова сума х Страховий тариф.

 Страхова сума, згідно із Законом України «Про страхування», — це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

В обов'язкових видах страхування страхова сума встановлюється Кабінетом Міністрів України у відповідних постановах щодо проведення конкретного виду обов'язкового страхування. Це означає, що при проведенні цього виду страхування страховик несе відповідальність за кожним конкретним договором щонайменше у таких обсягах.

У добровільних видах страхування страхову суму встановлюють страховик і страхувальник самостійно, за взаємною згодою. При цьому в договорі страхування обов'язково має бути зазначений її розмір, а у Правилах страхування — порядок визначення.

Страховий тариф – це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Страховик розраховує страхові тарифи, виходячи з того, що страхових премій, обчислених на основі цих тарифів, має бути достатньо, аби, по-перше, він міг виконати свої зобов'язання перед страхувальниками з конкретних видів страхування (тобто провести виплати); по-друге — покрити витрати на утримання страхової компанії і на проведення страхування (ці виграти у страхуванні називаються «витрати на ведення справи»; по-третє, отримати прибуток.

Обчислення страхових тарифів актуарії здійснюють до початку проведення страхової діяльності з певного виду страхування. Розрахунок тарифних ставок подається до Держфінпослуг у складі інших документів, які потрібні, щоб отримати ліцензію на проведення даного виду страхування або внести певні зміни до вже проліцензованих Правил страхування.

Структура страхового тарифу:

Весь страховий тариф – Брутто-тариф

Брутто-тариф:

• нетто-тариф

• навантаження

Нетто-тариф і частина забезпечення виплати страхових сум і страхових відшкодувань, і формування страхових резервів.

Навантаження – це витрати на проведення страхової справи (містить елементи прибутку).

При цьому норма витрат на введення страхової справи не повинен перевищувати:

• з обов’язкового державного страхування – 6%,

• з обов’язкового особистого страхування – 15%,

• з обов’язкового страхування майна і відповідальності – 20% розміру тарифу.

Першочерговим при розрахуванні страхового тарифу є визначення величини нетто-тарифу, так як саме він забезпечує формування страхового фонду і у разі його зниження зібраних страхових премій за цим тарифом не вистачить для виконання зобов’язань перед страхувальником. На практиці величина нетто-тарифу складає близько 70% загальної величини страхового тарифу.