12. Мова і думка

1) Роль мови у формуванні особистості: а) мова і мислення; б) плекаймо слово;

в)” Мова рідна, слово рідне”

2) Підсумки і висновки: а) краса і багатство рідної мови;

б) моя особиста позиція про роль мови в житті людини і суспільства.

В тлумачному словнику української мови подається словникова стаття:

Мова,и, ж, 1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки.

2.Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих в межах даного

суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять а

також загальноприйнятих правил, правил їх комбінування у процесі

вираження думок.3. Система словесного вираження думок, яка має звукову

і граматичну будову і яка є засобом в людському суспільстві ...

Так, наші предки від найдавніших часів залишили в мові історію свого

народу, національні звичаї побут, спогади про минуле, думки про

майбутнє.

Отже, мова унікальне (від лат. unicus- єдине в своєму роді),- виключне

явище в житті людини і суспільства.

Вчений –мовознавець Іван Срезневський обґрунтував це так:

1.Мова- найцінніше надбання людства.

2.Головні функції мови :комунікативна, мислеоформлююча, пізнавальна,

естетична.

3.Зміни в мові пов’язані з розвитком суспільства.

За допомогою комунікативної функції - головної функції - люди

спілкуються між собою, виражають свої думки, почуття, зберігають їх і

передають нащадкам.

Мова і думка виникли одночасно і невіддільні одна від одної протягом

усієї історії людства-це мислеоформлююча функція. Мові властива і

пізнавальна функція, яка нерозривно пов’язана з двома попередніми; адже

через мову, її вивчення людина пізнає все нові і нові явища дійсності,

знайомиться з різноманітними галузями науки, надбаннями світової

культури, з досвітом попередніх поколінь. Вищою формою пізнавальної

діяльності людини є мислення.

Розвиток мови тісно пов’язаний з розвитком суспільства. Як живий

організм, вона з часом зазнає змін під впливом історичних, економічних

та політичних умов. Одні слова відмирають, а замість них виникають нові;

старіють морфологічні та синтаксичні конструкції, поступаючи перед

новими, що більше відповідають вимогам часу.

Естетична функція мови найповніше виявляється в художній літературі, де

слово є засобом художнього зображення навколишнього світу. Воно

покликане хвилювати людей, виховувати у них почуття прекрасного. Отже, у

становленні людської особистості мові надається одне з основних значень.

Понад тисячі мов є у світі, але для кожного народу, кожної нації

найдорожчою є його рідна мова. Моя рідна мова-українська мова.

13 Види, форми, прийоми розумової діяльності

Розумова діяльність людини безпосередньо випливає з мислення. Мислення - це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між явищами. Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори. Мислення спрямовується на вирішення певних завдань - від най-простіших, елементарних, до складних, що їх ставить саме життя. Вся розумова діяльність (судження, розуміння, формування понять) складається з таких розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція і конкретизація. Навіть розумова діяльність, як і фізична, має свої небезпеки, які слід вкраховувати і уникати. 1. Мислення - як основа розумової діяльності людини Мислення - процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах. Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності. Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання. Критерій його істинності - суспільна практика. Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами. Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань. 2. Складові операції розумової діяльності людини Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції): o аналіз; o синтез; o абстрагування; o узагальнення; o класифікацію. + Аналіз - це мислений поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів. + Синтез - мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять. + Узагальнення - виділення на підставі порівняння головного, за-гального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта. + Абстракція - виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ, або понять. + Конкретизація - перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду. Без асоціацій мислення не буває. Розрізняють три типи асоціацій: o за суміжністю; o за подібністю; o за контрастом. Асоціаціями називаються елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне з'явлене уявлення або поняття викликає інші. Судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки предметів і явищ або певних ознак. Судження відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності. Судження - основа розуміння. Умовиводи - це утворення з декількох суджень нового судження. Умовивід, який знімає невизначеність і дає відповідь на запитання, усвідомлюється як розуміння. Розуміння - це пізнання зв'язків між предметами і явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби. Індуктивними умовиводами (або індукцією) називається процес переходу одиничних, часткових суджень до загального судження. Дедуктивними умовиводами (або дедукцією) називається процес переходу від судження, що висловлює якесь загальне положення, до судження, що висловлює вужчі положення або частковий випадок. Уява як вища форма розумової діяльності У складній структурі людської психіки є така якість, як уява, або фантазія. Уява - це психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин через приведення наявних у людини знань у нову комбінацію. Розрізняють два види уяви - відтворювальну і творчу. Відтворення залежить від: o вихідної інформації; o суми та якості знань людини; o наявності психологічної установки. 14. Основні закони риторики

Коротко зупинимося на характеристиці риторич­них законів.

Перший закон (концептуальний) формує й розвиває уміння всебічно аналізувати предмет дослі­дження і вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію).

Другий закон (моделювання аудиторії) формує і розвиває уміння вивчати в системі три групи ознак, які визначають психологічний портрет будь-якої аудиторії:

соціально-демографічні;

соціально-психологічні;

індивідуально-особистісні.

Третій закон (стратегічний) формує й розви­ває уміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії:

визначення цільової установки діяльності (н а-в і щ о?);

виявлення й розв'язання суперечностей у до­сліджуваних проблемах;

— формулювання тези (основної думки, власної позиції).

Четвертий закон (тактичний) формує й розви­ває уміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співроз­мовника (аудиторії), тобто створити атмосферу інте­лектуальної й емоційної співтворчості.

П'ятий закон (мовленнєвий) формує й розви­ває вміння володіти мовленням («одягати» свою думку в дієву словесну форму).

Система п'яти умінь, кожне з яких виробляється шляхом оволодіння відповідним законом риторики, й становить зміст того поняття, яке ми назвали «ор­ганізацією мисленнєво-мовленнєвої діяльності».

Шостий закон (ефективної комунікації) формує й розвиває вміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умо­ву успішної реалізації продукту мисленнєво-мов­леннєвої діяльності.

Сьомий закон (системно-аналітичний) фор­мує й розвиває вміння рефлексувати (виявляти й аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід) та оцінювати діяльність інших, тобто визнача­тися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також — як навчитися збагачувати себе цінним досвідом іншого.

Аналізована риторична формула становить собою певну цілісну систему, в якій кожний компонент зу­мовлює й доповнює інший, причому всі компоненти побудовані у логічній послідовності