§ 7. Наукова організація управлінської праці в органах державної влади і місцевого самоврядування, її основні вимоги

Зростання масштабів і ускладнення завдань управління в сучасний період потребують всебічного посилення чіткості, злагодженості, культури в роботі всього апарату публічної влади, подальшої раціоналізації управлінської праці. Вирішення цих завдань у роботі органів державної влади і місцевого самоврядування здійснюється насамперед шляхом застосування наукової організації управлінської праці (НОУП). НОУП – це система узагальнених знань про оптимальну організацію управлінської праці, засіб забезпечення її високої продуктивності за допомогою досягнень сучасної науки і техніки.

Об’єктом НОУП є сама організація управлінської праці, засобами - передовий досвід, наука і техніка, а цілями – підвищення ефективності управлінської праці, збереження здоров’я людини та виховання свідомого ставлення до праці.

Основним завданням НОУП є всебічне забезпечення досягнення найкращих результатів у процесі діяльності апарату органів публічної влади при мінімальному витрачанні матеріально-фінансових, кадрових, технічних, організаційних та інших ресурсів.

НОУП має кілька аспектів і може розглядатись як категорія, що позначає процес внесення наукових засад в управління людьми, колективами або як прикладна наука, основним завданням якої є запровадження досягнень сучасної науки в діяльність органів публічної влади. Вимоги НОУП охоплюють всю сферу державного будівництва та місцевого самоврядування, реалізуються як в організації органів публічної влади, так і в їх функціонуванні. Вони слугують важливим виразником зв’язків роботи органів публічної влади з науково-технічним прогресом; поєднують висновки щодо ефективності управління, вироблені різними суспільними науками – інформатикою, наукою управління, соціальною психологією, наукою адміністративного права тощо.

До основних напрямків НОУП у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування належать:

1. Побудова оптимальної системи і структури органів публічної влади, що включає: а) забезпечення відповідності між структурою органів публічної влади і їхніми цілями, завданнями, функціями; б) досягнення доцільного співвідношення між посадовими особами і технічним персоналом, між галузевими й функціональними підрозділами апарату; в) встановлення точної компетенції для кожного працівника апарату; г) забезпечення оптимального розподілу праці між співробітниками відповідно до їх здібностей і кваліфікації.

2. Удосконалення процесу підготовки, прийняття та виконання рішень, зокрема: а) залучення науково-дослідних установ, провідних фахівців до розробки владних рішень і надання експертних висновків; б) запровадження громадських слухань з принципових питань організації та діяльності органів публічної влади; в) забезпечення гласності на всіх етапах управлінського процесу; г) поліпшення інформаційно-аналітичної роботи при підготовці управлінських рішень; д) забезпечення дієвого контролю за ходом виконання прийнятих рішень.

3. Удосконалення організаційного планування, у тому числі: а) попередній аналіз витрат робочого часу; б) взаємозв’язок і координація планів; в) раціональне поєднання поточного й стратегічного планування.

4. Раціоналізація діловодства, зокрема: а) уніфікація форми та трафаретизація змісту документів; б) запровадження електронного документообігу; в) системи комплексної обробки документів; г) запровадження єдиної системи реєстрації та обліку документів; д) складання схем документообігу.

5. Удосконалення роботи з інформацією, що включає: а) широке використання комп’ютерної, копіювально-множильної техніки; б) централізоване використання технічних засобів; в) належне обладнання службових приміщень з урахуванням вимог ергономіки.

6. Удосконалення роботи з кадрами, покращення соціально - психологічного клімату і культурно-етичних основ управління, в тому числі: а) врахування психічної сумісності працівників; б) забезпечення неухильного дотримання трудової дисципліни, морально-етичних норм, боротьба з аморальними явищами; в) стимулювання й розвиток особистої ініціативи працівників, творчого підходу до виконання покладених обов’язків; г) правильне поєднання матеріальних і моральних стимулів.

НОУП має здійснюватися поступово, поетапно. До основних етапів її впровадження належать: 1) вивчення діючої організації управління; 2) узагальнення передового досвіду; 3) підготовка рекомендацій; визначення шляхів і методів розповсюдження рекомендацій; 4) практичне здійснення рекомендацій; 5) перевірка ефективності впровадження рекомендацій.

Підвищенню рівня НОУП слугує нормативне закріплення управлінських процедур. Принципи, напрямки, етапи впровадження НОУП праці в органах публічної влади визначаються законами України “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», урядовими постановами «Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій», «Про затвердження типового порядку здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади», наказом Головдержслужби «Про затвердження типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування».

Глава 3. Основи організації та діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування в Україні

§ 1. Поняття основ організації та діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування в Україні

Термін “основи” використовується в юриспруденції для визначення широкого кола правових явищ, як-то “основи конституційного ладу”, “основи місцевого самоврядування”, “основи державної та муніципальної служби” тощо. В науці державного будівництва та місцевого самоврядування термін “основи” застосовується в організаційно-правовому аспекті, тобто з точки зору організації та діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.

Основи організації та діяльності органів публічної влади – це система зовнішніх чинників, що виступають в якості необхідних умов існування й ефективного функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування. Це ті об’єкти реальної дійсності, на які спираються у своїй діяльності владні органи, ті ресурси, що вони мають у своєму розпорядженні. Основи є різноманітними за своєю природою, об’єктним складом, що дає змогу для їх наукової класифікації.

Насамперед, усі органи публічної влади та їх посадові особи мають діяти тільки на основі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Органам публічної влади притаманна правова форма діяльності, що вимагає від них, приймаючи певне рішення й оформлюючи його правовим актом, вдаватися до аргументації, підводити під рішення правову базу. Тому й система правових норм, що слугує юридичним підґрунтям організації та діяльності органів публічної влади, називається їх правовою основою.

Влада кожного з органів публічної влади розповсюджується на чітко окреслену територію, юридична сила їх актів обмежена не тільки у часі та за колом осіб, але й у просторі. Водночас, потенційні можливості органів публічної влади об’єктивно обмежені ресурсними можливостями відповідних частин території країни. Особливості підвладної території суттєво позначаються на всіх елементах організації та діяльності органів публічної влади. Адже територіальні одиниці кожної країни відрізняються за економічними, екологічними, соціальними, історичними, культурними, національними, демографічними, релігійними та іншими ознаками. Тому при розробці та прийнятті владних рішень відповідні органи та посадові особи повинні приймати їх не тільки на підставі правових приписів, але й з урахуванням різноманітних кількісних і якісних показників підвладної території. Природний і соціальний потенціал географічного простору, що перебуває під юрисдикцією органів державної влади чи місцевого самоврядування і на який вони спираються при розробці, прийнятті та здійсненні своїх владних рішень, називається територіальною основою органів публічної влади.

Існування й повноцінне функціонування органів публічної влади можливе тільки у певних матеріальних і фінансових умовах. Адже вони повинні мати адміністративні будинки, кожен з підрозділів повинен працювати в окремому приміщенні, обладнаному оргтехнікою, меблями, засобами зв’язку. Оперативне вирішення питань безпосередньо на місцях вимагає наявності службового транспорту. Особам, що працюють в органах публічної влади на постійній основі, необхідно виплачувати заробітну плату, стимулювати преміями й надбавками, забезпечувати їхнє оздоровлення й відпочинок, створювати необхідні службові й житлові умови. Означені фактори обумовлюють об’єктивну потребу в тому, щоб кожен з органів державної влади чи місцевого самоврядування мав у своєму розпорядженні таке майно та фінансові ресурси, які необхідні для виконання покладених на нього функцій і повноважень. Обсяг і перелік цих ресурсів має бути достатнім для того, щоб кожен з органів був у змозі функціонувати самостійно й ефективно, без допомоги інших суб’єктів. Сукупність об’єктів публічної (державної та комунальної) власності, що забезпечують діяльність органів публічної влади, називається їх матеріально-фінансовою (економічною) основою.