Тема 2. Теорії та доктрини менеджменту персоналу

Принципи добору кадрів різноманітні в різних країнах.

США - основна увага приділяється спеціалізованим знанням і фаховим навичкам.

Особливості добору кадрів у США:

1) Орієнтація на вузьку спеціалізацію менеджерів.

2) Просування по службі в зв'язку з цим відбувається тільки по вертикалі.

3) Для потенційних кандидатів обов'язковим є тестування для виявлення рівня фахової підготовки.

4) Прийнятого робітника знайомлять із його обов'язками в рамках його спеціалізації і повноважень і не знайомлять із діяльністю фірми в цілому.

Японія - виходять із передумови, що керівник повинен бути спеціалістом, здатним працювати на будь-якій ділянці фірми, тому при просуванні по службі він повинен вибирати нову незнайому сферу діяльності.

Критерії добору робітників:

1) Суміщення професій.

2) здатність працювати в колективі.

3) Розуміння значення своєї праці для загальної справи.

4) Уміння вирішувати виробничі проблеми і погоджувати вирішення різноманітних задач.

Метод досліджень Чикагської школи бізнесу (США) - навчання шляхом розробки реальних проектів для реально діючих фірм на основі створення мікрогруп із студентів і викладачів.

Переваги:

· високий рівень фундаментальної підготовки;

· гнучкість програм і змісту навчання;

· конкуренція серед слухачів;

· конкуренція серед викладачів ;

· формування надійних практичних навичок аналізу, обговорення концепції прийняття рішень;

· співробітництво з компаніями, що розробляють для них комплекти пропозицій;

· розвиток самостійності, відповідальності за результати, уміння працювати в складі тимчасових проектних груп.

Недоліки:

· необхідність створення великого банку публікацій, що можуть бути предметом дослідження з конкретних дисциплін;

· підвищені вимоги до викладачів, що повинні сполучити навички в педагогіці, дослідницькій діяльності, консалтингу і практичне уміння;

· надмірна індивідуалізація навчання, як результат - різний рівень кваліфікації;

· складність встановлення і підтримки взаємовигідних відносин із компаніями.

Підхід Кейп-Таунского університету (Південна Африка) - полягає в тому, щоб залучити до викладання не окремих тим, а цілих курсів менеджерів-практиків, що мають певні педагогічні здібності, часто - прямо в них на робочому місці.

Переваги:

· практична спрямованість: вивчається те, що корисно і відноситься до справи;

· гарне знання студентами проблем і реального досвіду, інструментів менеджменту;

· економія витрат на утримання викладачів;

· проведення значної кількості занять безпосередньо в компанії;

· діючі зв'язки навчального закладу з компанією.

Недоліки:

· складності формування команди викладачів;

· різний рівень викладання і методика;

· порушення логіки оволодіння навчальним планом через зайнятість викладача;

· недостатній рівень фундаментальної підготовки студентів.

Японський підхід до навчання менеджменту - орієнтований переважно на підготовку спеціалістів у навчальних центрах в окремих компаніях, орієнтуючись переважно на власний досвід фірми.

Переваги:

· чітка орієнтація навчання на практику роботи в конкретній компанії;

· висока мотивація навчання;

· відсутність бар'єрів між навчанням і практикою;

· висока віддача від навчання, оскільки воно здійснюється під визначені посади;

· сприятливі матеріально-технічні і фінансові умови для навчання.

Недоліки:

· недостатня фундаментальна підготовка, перевищення ролі прикладних дисциплін;

· вузький світогляд навчання, складності застосування знань і умінь в інших країнах і на більш високих рівнях менеджменту;

· висока вартість навчання в розрахунку на одного студента.

Моделі управління людськими ресурсами