Мета: Ознайомитись з класифікацією природних ресурсів та особливостями розміщення; на підставі аналізу визначення природних ресурсів навчитись розрізняти усі види ресурсів; викликати у студентів почуття відповідальності щодо рівня використання природних ресурсів

Методичне забезпечення: методичка з виконання самостійної роботи, атлас «Економічна і соціальна географія світу», словник-довідник «Економічна і соціальна географія світу»

1. Хід роботи

1. Завдання

Ретельно вивчити природні ресурси Землі та збудувати схему щодо їх вичерпності та відновлювання.

Природні ресурси – просторово-часова категорія. Їх об’єм різний у різних районах земної кулі і на різних стадіях соціально-економічного розвитку суспільства. Тіла і явища природи виступають в якості певного ресурсу в тому випадку, якщо в них виникає потреба. Але потреби, в свою чергу, з’являються і розширюються в міру розвитку технічних можливостей освоєння природних багатств. Наприклад, нафта була відома як горюча речовина ще за 600 років до н. е.., але в якості паливної сировини в промислових масштабах її почали розробляти лише з 60-х років XIX століття. Саме з цього часу нафта перетворилася в реально доступний для використання енергетичний ресурс, значення якого неухильно зростало. Проте до другої половини XX ст. нафта, що залягала в донних відкладах шельфу Світового океану, не розглядалася в якості ресурсу, тому що стан техніки видобування нафти робив неможливим її видобуток на шельфі. Лише в 1940-х роках вперше на акваторіях (озеро Маракайбо у Венесуелі, Каспійське море в СРСР) нафта почала розроблятися в промислових масштабах, і нафтові поклади мілководних зон морів і океанів отримали ресурсне значення.

В первіснообщинному суспільстві потреби людини та її можливості освоєння природних багатств були дуже скромними і обмежувалися полюванням на диких тварин, риболовлею, збиральництвом. Потім виникло землеробство і скотарство, і, відповідно, до складу природних ресурсів були включені ґрунтовий покрив і рослинність, що служила кормовою базою для худоби. У лісах добувалася деревина для будівництва жител і для отримання дров, поступово почалося освоєння корисних копалин (вугілля, руд, будівельних матеріалів), людина навчилася освоювати енергію вітру і води. У міру розвитку виробництва розширявся не тільки об’єм освоюваних природних ресурсів. В господарський оборот залучалися й нові площі незайманої природи.

Територіальне розширення сфери господарської діяльності людського суспільства і залучення в матеріальне виробництво нових видів природних ресурсів викликало в природі різноманітні зміни, свого роду відповідні реакції у вигляді різних природно-антропогенних процесів. В докапіталістичних суспільних формаціях ці процеси і зміни не носили повсюдного характеру і концентрувалися в окремих регіонах – осередках світової

цивілізації (Середземномор’я, Месопотамія і Близький Схід, Південна і Південно-Східна

Азія). І хоча в усі часи освоєння природних ресурсів людиною носило суто споживчий, а

часом і відверто хижацький характер, воно рідко призводило до серйозних широкомасштабних екологічних катастроф. Інтенсивність освоєння природних ресурсів та об’єм природних багатств, що залучалися в господарську діяльність, стали різко зростати в епоху промислової революції. Застосування машинної техніки супроводжувалося значним збільшенням споживання сировини (деревини, корисних копалин, сільськогосподарської продукції і т. д). Одночасно йшло освоєння нових видів природних ресурсів. Меліоруються землі, які раніше вважалися непридатними для оранки (заболочені, засолені), освоюються нові види корисних копалин (нафта, природний газ, уран, рідкісні метали та ін.). Природні ресурси в процесі освоєння піддаються більш глибокій і комплексній переробці (виробництво нафтопродуктів, синтетичних матеріалів і т.д.). Проте спосіб виробництва, оснований на розширеному матеріальному відтворенні, на одержанні максимально швидкого прибутку, не враховує особливостей формування природних ресурсів, обсягів їх природного відновлення і використовує в першу чергу найбільш якісні і зручно розміщені запаси.

У другій половині XX ст. ресурсоспоживання незмірно зростало, охопивши практично всю сушу і всі відомі в даний час природні тіла і компоненти. Науково-технічний прогрес безпосередньо відбився на практиці ресурсокористування. Розроблено технології освоєння таких видів природних багатств, які до недавнього часу не включалися в поняття "природні ресурси" (наприклад, опріснення солоних морських вод в промисловому масштабі, освоєння сонячної або припливно-хвильової енергії, виробництво атомної енергії, видобуток нафти і газу на акваторіях і багато іншого). Виникло уявлення про потенційні ресурси або ресурси майбутнього.

Велике значення в освоєнні природних ресурсів мають економічні чинники, що визначають рентабельність їх господарського використання.

Далеко не всі природні ресурси «лежать на поверхні» і можуть бути легко підраховані. Так, обсяги підземних вод, багато видів корисних копалин, сировина для різноманітних хімічних виробництв визначаються і уточнюються в результаті складних, часто дорогих наукових або технічних досліджень. У міру розвитку науково-технічного прогресу наші знання і уявлення про них стають більш точними. У ряді випадків вже відома технологія видобування або переробки природної сировини, але лише на стадії експериментальних, а не промислових розробок. Так відбувається зі способом отримання нафти з бітумінозних пісковиків і сланців, з широкомасштабним опрісненням солоних морських вод. Одержана при цьому сировина занадто дорога і неконкурентоспроможна, тому неможливо будувати економічні розрахунки на базі їх використання.

Часто потреби в природному ресурсі повністю блокуються технологічною неможливістю їх освоєння. Наприклад, виробництво енергії на основі керованого термоядерного синтезу, регулювання кліматичних процесів або явищ і т. д. Технічна та технологічна недосконалість багатьох процесів добування та переробки природних ресурсів, економічна рентабельність і брак знань про обсяги та величини природної сировини змушують при визначенні природно-ресурсних запасів виокремлювати кілька їх категорій за ступенем технічної та економічної доступності та вивченості.

Доступні, доведені або реальні запаси (available reserves) – це обсяги природного ресурсу, виявлені сучасними методами розвідки або обстеження, технічно доступні та економічно рентабельні для освоєння.

Потенційні, або загальні ресурси (англ. - potential resources) – це ресурси, виявлені на основі теоретичних розрахунків, рекогносцирувальних обстежень і включають крім точно встановлених технічно видобутих запасів природної сировини або резервів ще й ту їх частину, яку в даний час освоїти не можна з технічних чи економічних міркувань (наприклад, поклади бурого вугілля на великих глибинах або прісні води, законсервовані

в льодовиках чи глибинних шарах земної кори). Потенційні ресурси називають ресурсами майбутнього, так як їх господарське освоєння стане можливим тільки в умовах якісно нового науково-технічного розвитку суспільства.

 

Класифікація природних ресурсів

 

У зв’язку з подвійним характером поняття «природні ресурси», що відображає їх природне походження, з одного боку, і господарську, економічну значимість – з іншого, розроблені та широко застосовуються в спеціальній та географічній літературі кілька класифікацій.

І. За походженням:

Природні ресурси (тіла чи явища природи) виникають в природних середовищах (водах, атмосфері, рослинному або ґрунтовому покриві і т. д.) і в просторі утворюють певні поєднання, що змінюються в межах природно-територіальних комплексів. На цій основі вони поділяються на дві групи: ресурси природних компонентів та ресурси природно-територіальних комплексів.

1. Ресурси природних компонентів.

Кожен вид природного ресурсу зазвичай формується в одному з компонентів ландшафтної оболонки. Він керується тими ж природними факторами, які створюють даний природний компонент і впливають на його особливості та територіальне розміщення. За приналежністю до компонентів ландшафтної оболонки виділяють ресурси:

• мінеральні;

• кліматичні;

• водні;

• рослинні;

• земельні;

• ґрунтові;

• тваринного світу.

Ця класифікація широко вживається в літературі.

При використанні наведеної класифікації основна увага приділяється закономірностям просторового і тимчасового формування окремих видів ресурсів, їх кількісним і якісним характеристикам, особливостям їх режиму, обсягами природного поповнення запасів. Наукове розуміння всього комплексу природних процесів, що беруть участь в створенні і накопиченні природного ресурсу, дозволяє правильніше розрахувати роль і місце тієї чи іншої групи ресурсів в процесі суспільного виробництва, системі господарства, а головне – дає можливість виявити граничні об’єми добування ресурсу з природного середовища, не допускаючи його закінчення або погіршення якості. Наприклад, точне уявлення про обсяги щорічного приросту деревини в лісах певного району дозволяє розрахувати допустимі норми вирубок. При строгому контролі за дотриманням цих норм виснаження лісових ресурсів не відбувається.

2. Ресурси природно-територіальних комплексів

На даному рівні підрозділу враховується комплексність природно-ресурсного потенціалу території, що випливає з відповідної комплексної структури самої ландшафтної оболонки. Кожен ландшафт (або природно-територіальний комплекс) володіє визначеним набором різноманітних видів природних ресурсів. В залежності від властивостей ландшафту, його місця в загальній структурі ландшафтної оболонки, поєднання видів ресурсів, їх кількісні та якісні характеристики змінюються дуже істотно, визначаючи можливе освоєння і організацію матеріального виробництва. Часто виникають такі умови, коли один або декілька ресурсів визначають напрям господарського розвитку цілого регіону. Практично будь-який ландшафт має кліматичні, водні, земельні, ґрунтові та інші ресурси, але можливості господарського використання досить різні. В одному випадку можуть

складатися сприятливі умови для видобутку мінеральної сировини, в інших – для

вирощуваня цінних культурних рослин або для організації промислового виробництва, курортного комплексу і т. д. На цій основі виділяються природно-ресурсні територіальні комплекси за найкращим видом господарського освоєння. Вони діляться на:

• гірничопромислові;

• сільськогосподарські;

• водогосподарські;

• лісогосподарські;

• заселювальні;

• рекреаційні та ін.

Використання тільки однієї класифікації видів ресурсів за походженням недостатньо, так як вона не відображає економічного значення ресурсів і їх господарської ролі. Серед систем класифікації досить часто виділяють також природні ресурси непромислової сфери або безпосереднього споживання. Це перш за все ресурси, що добуваються з природного середовища (дикі тварини, що складають об’єкт промислового полювання, дикорослі лікарські рослини), а також ресурси рекреаційного господарства, ресурси заповідних територій і ряд інших.