План-проспект

наукового дослідження

Київ 2011

При передачі денотативного змісту в тексті, перекладачі мають справу з різними типами лексичних відповідностей, і частка абсолютних еквівалентів є при цьому насправді доволі незначною. Набагато частіше перекладач стикається з лексикою, яка може провокувати перекладацькі помилки. Однією з найпоширеніших та найвідоміших перекладацьких проблем такого типу є так

звані “хибні друзі перекладача”. Актуальність теми зумовлена необхідністю дослідженням проблем міжмовної омонімії лексичних одиниць у споріднених і неспоріднених мовах. Сучасні дослідження засвідчують два підходи для вивчення міжмовної омонімії — перекладознавчий, пов’язаний з омонімією реалій під час перекладу з однієї мови на іншу (Й. Влчек, С. Влахов, С. Флорін, та інші) й контрастивний, в основі якого — зіставлення лексичних корелятів у двох мовах, як споріднених, так і генетично віддалених, а також виявлення наслідків контактування мов, лексичних запозичень (В. Акуленко, Л. Бублейник, М. Кочерган, В. Манакін, А. Супрун та ін). Незважаючи на те, що теорію міжмовної омонімії у слов’янських мовах, причини та джерела виникнення цього явища, принципи класифікації у плані як форми, так і змісту розвивали Р. Будагов, К. Готліб, В. Муравйов, проте не визначено змісту термінологічних понять та критеріїв розмежування суміжних категорій..

Новизна дослідження полягає у в тому, що вперше розглянуто проблему українсько-англійської омонімії, охарактеризовано міжмовні омоніми у плані вираження (звучання) і семантичної структури, запропоновано низку нових засадничих підходів для розгляду подібного явища та нові принципи укладання перекладних словників.

Основна мета дослідження полягає у виявленні та комплексному аналізі випадків вживання омонімії в англійській та українській мовах; розглянути теоретичний аспект питання й зробити порівняльний аналіз лексичних одиниць при перекладі; здійснити структурно - семантичний аналіз українсько-англійських омонімів; розглянути проблеми лексичного представлення омонімів та внести пропозиції щодо еквівалентності перекладу тих омонімів, які досі мали хибні або частково некоректні лексикографічні відповідники.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

• розробити класифікацію міжмовних омонімів англійської та української мовних систем, яка б врахувала, по-можливості, всі релевантні інтра- та екстралінгвістичні розбіжності омонімів порівнюваних мов;

• розробити новий тип та принципи укладання навчального словника, побудова якого слугує комплексному лінгво - правовому протиставленню різномовних омонімів із використанням нових методів семантичного та структурно-графічного контрасту у словникових статях;

• аналіз лексикографічних розбіжностей семантичної структури двох мов, що спричиняють лексико – семантичну інтерференцію;

• різнопланове вивчення міжмовних омонімів враховуючи семасіологічний та ономасіологічний аспекти зіставлення та системно - структурну характеристику цих одиниць.

Об’єктом дослідження виступають лексичні одиниці систем англійської та української мов, представлені омонімами, що зафіксовані в найновіших та найповніших англійських та українських тлумачних та перекладних словниках.

Предметом вивчення є 84 омонімні одиниці, що розглядаються як самостійні слова. Ряд аналізованих лексем перебуває у взаємних словотвірно-мотиваційних відношеннях, охоплюючи здебільшого лише частину словотвірних гнізд.

Методи дослідження. Базовим методом дослідження є порівняльно – описовий синхронний метод. Оскільки він зорієнтований на аналізі інтра- та екстралінгвістичних розбіжностей порівнюваних англійських та українських омонімічних груп. У деяких випадках було застосовано метод семантико – компонентного аналізу.

Теоритичне значення дослідження полягає у доповненні та уточненні поняття міжмовна омонімія, що необхідно з огляду на недостатню опрацьованісь навчальною лексикографією та практикою перекладу специфіки інтерферентно – небезпечних омонімічних утворень та відсутності єдності в підходах до самого поняття міжмовної омонімії.

Практичне значення праці полягає у тому, що дані одержані в результаті дослідження можна застосувати у викладанні практики та теорії перекладу, у практиці викладання англійської мови як іноземної, при вивченні курсу вступу до галузевого перекладу та спецсемінарах із лінгвостилістики та лексикології.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та бібліографії.

У вступі обґрунтовано вибір теми, окреслено мету і завдання дослідження, визначено актуальність та новизну роботи, її теоретичне та практичне значення, подано загальну характеристику матеріалу та методи його аналізу, а також сформульовано предмет та об’єкт дослідження.

У першому розділі “Омонімія як мовна та міжмовна універсалія ” подається огляд теоретичних розробок і тлумачень поняття омонімія, аналізуються процеси взаємодії полісемії та омонімії, розглядаються загальновизнані класифікації омонімів, подається критичний огляд дефініцій поняття ”псевдодрузі перекладача” і пропонується дефініція міжмовної омонімії.

У другому розділі ”Українсько – англійська омонімія” здійснюється зіставний аналіз двох мов з метою виявлення спільних та відмінних рис омонімічних рядів.

У третьому розділі ”Міжмовна омонімія як проблема перекладу” подається класифікація міжмовних омонімів, аналізуються такі суміжні явища, як міжмовна паронімія та міжмовна морфологічна інтерференція у лексемах, пропонуються методи перекладу омонімів.

У висновках узагальнено основні теоретичні та практичні результати дослідження та висвітлено перспективи подальшої роботи.