
- •2 Які причини зумовили введення культурологічного курсу в систему змісту вищої освіти в Україні.
- •5 Генеза розуміння терміну «культура»
- •7 Взаємозв’язок культури з іншими сферами людської діяльності (наука, освіта, релігія,мораль, політика).
- •16 Фетишизм та тотемізм як система вірувань в культурі первісної людини.
- •14 Що може слугувати підставою для класифікації культур
- •17 Яке місце посідає ритуал в житті первісної людини
- •18 Поняття археологічної культури. Трипільська культура
- •20 Особливості античної цивілізації, космологічність як основна риса античної культури.
- •23 Середньовічна культура Візантії
- •24 Сутність гуманізму доби Відродження
- •1. Мислителі-гуманісти відокремили філософію від богослов'я
- •25 Європейська культура доби Просвітництва
- •26 Розвиток української культурологічної думки
- •27 Загальне поняття про національну та регіональну культуру
- •28 Технічна революція в Європі, як чинник появи нових форм культури
- •29 Характерні ознаки козацького барокко в архітектурі.
- •31 Релігія як форма культури.
- •33 Соціокультурний проект модерну..
- •36 Охарактерезуйте поняття ментальності
- •37 Поняття масової, елітарної та народної культури.
- •41 У чому особливості культурної взаємодії в умовах глобалізації?.
- •Основні риси культури Стародавнього Єгипту
31 Релігія як форма культури.
Органічним елементом культури народу є релігія (лат. релігіо - благочестя, набожність, святиня, предмет культу), це складне і багатогранне соціальне явище виникає на певному етапі розвитку суспільства і не залишається незмінним бо міняється суспільство, розширюються знання.
Існує два аспекти розуміння релігії: богословський і світський.
Богословський - релігія - це Божий дар людям. Вчення і настанови треба сумлінно виконувати. Праведна поведінка - мета і зміст земного існування людини. Людина повинна розвивати свої здібності, примножуючи Божу благодать, знати віровчення, щоб чинити опір диявольським спокусам, виконувати конкретні дії (культи), щоб Божа благодать зійшла на віруючих, збиратися в храмі (домі Божому) для молитв Спасителю.
Світський - релігія - віра у реальність надприродного, в існування вищої сили, яка створила світ, у наявність особливих відносин віруючого з богом. З погляду науки релігія - продукт історичного розвитку суспільства. Вона виникла в епоху пізнього палеоліту (40-50 тис. років тому) в первісному суспільстві, на відносно високому ступені розвитку суспільства і інтелекту людини, яка розуміла свою залежність від Природи.
Реальний предмет (фетиш) наділявся властивостями впливати на події, життя людини. Він пов'язаний з магією - вірою у те, що словом і діями можна впливати на перебіг подій. Згодом виникла віра у духи, душу (анімізм) та їх переселення.
Роль релігії у суспільстві виявляється через соціальні функції:
компенсаторна - за всі страждання на землі людина отримає нагороду на тому світі;
комунікативна - спілкування з єдиновірцями;
регулятивна - забезпечення за допомогою догм і норм певної поведінки;
світоглядна - дає певне уявлення про світ;
Релігії ( у хронологічному порядку виникнення) бувають: племінні, національні, державні, світові.
Сьогодні національними є даосизм, конфуціанство, синтоїзм ( Японія), індуїзм, зороастризм (Іран), іудаїзм (євреї).
Відомі три світові релігії: буддизм (VI ст. до н.е.), християнство (І ст. н.е.) іслам (II ст н.е.). Є ще нетрадиційні культи на основі азійських та християнських релігійних традицій: Харе Крішна, Рух Ісуса.
Історії відомі релігійні війни, але релігія використовувалась і як засіб консолідації різних народів, укріплення миру.
Релігія - складне духовне утворення: це світогляд, ідеологія, теологія, філософія, концепції економіки, право, мистецтво, це "Святе письмо", літературні твори, обряди, свята, календар, твори живопису, архітектурні споруди, скултьптура, книжкова мініатюра, духовна музика, спів, навчальні заклади (система освіти).
32 Загальні тенденції розвитку світової культури ХХст.
ХХ ст. стає для європейської культури історичним рубежем. Ускладнюється життя, людина відчуває свої невичерпні можливості, не взмозі їх реалізувати намагається знайти витоки своєї драми і пов'язує це з соціальною недосконалістю суспільства.
Неспроможність змінити світ породжує бунт. Ці мотиви стають ключовими в творчості таких філософів-песимістів як А. Шопенгауер, Ніцше, 3. Фрейд, Юнг. Вони обґрунтували висновок про те, що світ жорстокий, суперечності і конфлікти безвихідні і нерозв'язні, людина самотня і приречена. Ніцше пропагував культ сильної особи /надлюдини/. Його вчення використовували ідеологи фашизму.
XX ст. дало людству цілу низку культур: тоталітарну, масову, контркультуру. Тоталітарна - (від "тоталітаризм" - повний контроль над життям суспільства і кожної людини окремо). Тоталітарні режими XX ст. - гітлерівська Німеччина, сталінський СРСР, маоцзедунівський Китай, Румунія Чаушеску, полпотівська Кампучія.
Тоталітарній культурі притаманні: створення апарату контролю та управління мистецтвом, культурою; вироблення ідеології, яка підтримує владу; підпорядкування інтересів особистості інтересам держави, суспільства; ілюзорне існування об'єднань та асоціацій; формування "масової" людини із почуттям жаху, неспроможної вирішувати самостійно проблеми, навіть особисті.
Масова культура_ — культура "натовпу", орієнтує свої цінності на середній рівень, масового споживача, не вимагає від людини витрат розумової енергії, волі. Інтелекту, що вимагає серйозне мистецтво, елітарна культура. Виникла масова культура в США з появою засобів масової культури: детективний роман, вестерн, мюзикл, бойовики, фільми жахів, "мильні опери", багатосерійні фільми.
Контр-культура - виникла із суспільної потреби протистояння: старозавітній мудрості, моральним нормам, істеблішменту (привілеям однієї частини суспільства за рахунок іншої). Феноменом контр-культури є рок-культура - перенесення незадоволеності життям на художню творчість.
Під впливом світоглядних уявлень сформувався новий стиль у літературі і мистецтві -модернізм, принципами якого стали:
в образотворчому мистецтві - заперечення зображальності, реальних предметів;
в музиці - заперечення звукової організованості: мелодії, гармонії;
в театрі - відсутність логіки розгортання драматичної дії, осмисленого художнього мислення.
Представниками модернізму були: в літературі - Ф. Кафка, Дж. Джойс, Камю; в малярстві -Кокошка, С. Далі; в музиці - Штокгаузен, Шемберг; в театрі - Іонеско, Беккет.
Модернізм мав багато напрямків: кубізм, дадаїзм, експресіонізм, абстракціонізм, футуризм, сюрреалізм,
А в музиці: додекафонія, пуантилізм, сонорізм, алеаторіка, конкретна, електронна.
У 50-ті роки Хх ст. модернізм втрачає свої позиції. На зміну йому приходить поп-арт - популярне загальнодоступне мистецтво.
На початку 70-х років отримав підтримку гіперреалізм, завданням якого була точна, фотографічна передача предметів, явищ , життя.
На початку 80-х років всі попередні течії, напрямки змінив постмодернізм, як протистояння модернізму. Цей напрямок проголошує ідею повернення мистецтва в рамки мистецтва орієнтується на звичайні смаки, погляди, звертається до традиційних художніх форм, але співставляє їх незвичайним способом, нерідко вводячи елементи іронії та гротеску (приклад - фільм «Старі пісні про головне»). Постмодернізм орієнтований на комерцію.
ХХ ст. піднімає цілу низку глобальних проблем: екологічну, війни і миру, свободи і демократії. Людина усвідомлює свою відповідальність за те, що відбувається в суспільстві, на планеті Земля. Формується «новітнє мислення», відбувається процес гуманізації культури.