27 Загальне поняття про національну та регіональну культуру

Регіональні культури — це культурні спільноти, які утворюються у відповідному географічному ареалі і впродовж тривалого часу зберігають свою специфіку.

Поняття «регіональна культура» може розглядатися на двох рів­нях, а саме: в масштабах планети (наприклад, культура Латинської Америки, культура західноєвропейського регіону) та на рівні окре­мих територіштьних одиниць держави (культура західної та східної України).

Кожне окреме суспільство створює протягом свого розвитку власну національну культуру — суперкультуру (або домінуючу культуру). Основними її ознаками є спільна мова, домінуюча релігія, традиції, звичаї, що передаються з покоління в покоління, народна культура тощо.

У межах великих культурних форм існують специфічні культу­рні форми: субкультура і контркультура; елітарна культура, народна культура і масова культура, сільська та міська культури.

У специфічних культурних формах вирішується завдання збере­ження, відтворення і примноження соціальної інформації. Вихо­вання і навчання, звичаї і традиції, міфи і сказання — це культурні форми, у яких здійснюються збереження і передача майбутнім поко­лінням людей досвіду попередніх поколінь.

28 Технічна революція в Європі, як чинник появи нових форм культури

Друга половина 19- поч.20 ст.характеризувалась соціальними потрясіннями (буржуазними революціями в країнах Західної Європи), які мали вплив на розвиток культури: змінювався світогляд, система освіти, з’явились нові філософські ідеї, нові напрямки та стилі в мистецтві.

1. В європейських країнах до влади остаточно прийшла буржуазія, яка забезпечувала своє панування реформами, модернізацією всіх сфер життя (виборчої системи, військової, економічної), жорстокою експлуатацією.

2.Продовжувалась урбанізація населення (розвиток міст).

3.Відбувся технічний переворот завдяки новим винаходам, досягненням: електрострум, електротранспорт (трамвай, метро в Лондоні 1861р.), телефон, радіозв’язок, кіно, фонограф, грамафон, автомобілі.

4.Наукові досягнення змінили думку про будову світу: еволюційна теорія Ч.Дарвіна, рентгенівські промені (І.Пулюй, К.Рентгена, подружжя Кюрі). Дослідження впроваджувались в життя.

5.Виникає широка мережа лабораторій та науково-дослідних інститутів.

Внаслідок розвитку науки і техніки з’являється технократична культура, яка характеризується:

• в школах посилена увага до дисциплін природничого циклу (фізики, хімії), скорочується викладання класичних мов, гуманітарних дисциплін;

• набуває популярності “філософія життя” Ф.Ніцше (культ сильної людини, воля до влади);

- з’являється наукова фантастика, в якій головним героєм є вчений. Це твори Жуль Верна, Герберта Уелса.

• технократична культура стала підгрунтям для появи модернізму.Він став реакцією на неможливість здійснення естетичних ідеалів реалістичного мистецтва; заперечував традиційні норми творчості: в літературі – заперечення сюжетної лінії, в музиці – заперечення гармонійності та мелодичності; в театрі –заперечення логіки послідовності розвитку дії; в живописі – заперечення зображальності; в архітектурі –заміна краси корист (конструктивізм)

Існувало багато течій модернізму. Для технократичної кульури характерні:

*символізм – передача ідеї, образу через певні символи (Е.Мане, П.Гоген);

*натуралізм – ретельне відтворення фактів, подробиць життя (Е.Золя);

*.кубізм – передавали геометричною структурою (кубом, циліндром, конусом) багатоманітність життя, образ людини (П.Пікассо);

*футуризм – проголошували культ техніки (Ф.Маринетті автор “Маніфесту італійського футуризму”)

Таким чином технократична культура ХІХ століття стала підгрунтям для розвитку модернізму ХХ століття.