- •2 Які причини зумовили введення культурологічного курсу в систему змісту вищої освіти в Україні.
- •5 Генеза розуміння терміну «культура»
- •7 Взаємозв’язок культури з іншими сферами людської діяльності (наука, освіта, релігія,мораль, політика).
- •16 Фетишизм та тотемізм як система вірувань в культурі первісної людини.
- •14 Що може слугувати підставою для класифікації культур
- •17 Яке місце посідає ритуал в житті первісної людини
- •18 Поняття археологічної культури. Трипільська культура
- •20 Особливості античної цивілізації, космологічність як основна риса античної культури.
- •23 Середньовічна культура Візантії
- •24 Сутність гуманізму доби Відродження
- •1. Мислителі-гуманісти відокремили філософію від богослов'я
- •25 Європейська культура доби Просвітництва
- •26 Розвиток української культурологічної думки
- •27 Загальне поняття про національну та регіональну культуру
- •28 Технічна революція в Європі, як чинник появи нових форм культури
- •29 Характерні ознаки козацького барокко в архітектурі.
- •31 Релігія як форма культури.
- •33 Соціокультурний проект модерну..
- •36 Охарактерезуйте поняття ментальності
- •37 Поняття масової, елітарної та народної культури.
- •41 У чому особливості культурної взаємодії в умовах глобалізації?.
- •Основні риси культури Стародавнього Єгипту
26 Розвиток української культурологічної думки
Українська наукова думка створила оригінальні концепції культурно-історичного процесу на українських землях. У сучасному науковому розумінні виникнення власної концепції культурно-історичного розвитку українського народу слід віднести до діяльності Кирило-Мефодіївського братства і, передусім, до історичних та літературних праць Миколи Костомарова (1817-1885), Пантелеймона Куліша (1819-1897) та творчості Тараса Шевченка (1814-1861). Соціально-політична концепція Кирило-Мефодіївського братства включала низку положень, серед яких основне полягало у визнанні рівних прав усіх народів на національну самобутність, державну та політичну самостійність, вільний розвиток мови та національної культури. Загалом діяльність братства сприяла формуванню національної самосвідомості українського народу, поширенню просвіти, видавничої справи та освіти.
Схожі ідеї були висунуті у Східній Галичині членами «Руської трійці» — Маркіяном Шашкевичем (1811-1843), Яковом Головацьким (1814-1888) та Іваном Вагилевичем (1811-1866).
У XIX ст. Україна дала світові цілу плеяду велетнів національної культури (Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, М. Лисенко, М. Драгоманов та ін.). У розробку теоретично-наукових проблем культурно-історичного процесу найвагоміший внесок зробив Михайло Драгоманов (1841-1895) — історик, філософ, фольклорист, літературознавець, громадсько-політичний діяч.
Подальший розвиток української культурологічної думки пов'язаний із постаттю Михайла Грушевського (1866-1934). У рамках культурно-історичної концепції Грушевсь-кий активно розробляв «українську ідею». У його численних наукових працях історія української культури розпочинається вже із часів Трипільської культури.
У 1920-х роках, культурологічні проблеми Україні розроблялися переважно в межах літературно-мистецьких угруповань. І серед них найзначнішою була Вільна Академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ, 1925-1928). Микола Хвильовий (1893-1933), наприклад, виступав за подальшу європеїзацію української культури, її орієнтацію на традиційні джерела світової культури, а також за розрив Із російською літературно-культурною традицією. Ця позиція знайшла своє найкраще відображення в його знаменитому гаслі «Геть від Москви!» Відомо, що на культурологічні погляди Хвильового певний вплив справила концепція 0. Шпенґлера та літературно-критичні праці Миколи Зерова (1890-1937) — одного з найбільш обдарованих діячів «розстріляного відродження».
Концептуально подібну позицію щодо проблем подальшого розвитку української культури на Західній Україні займав Дмитро Донцов (1883-1973), який у своїх наукових працях визначав необхідність духовно-культурної орієнтації на Європу і негативно ставився до впливу російської літератури та культурної традиції взагалі на історичну долю України..
Серед вітчизняних культурологів можна назвати ще цілу низку відомих дослідників культурно-історичного процесу, вплив яких на філософію культури мав справді світове значення.