
- •2 Які причини зумовили введення культурологічного курсу в систему змісту вищої освіти в Україні.
- •5 Генеза розуміння терміну «культура»
- •7 Взаємозв’язок культури з іншими сферами людської діяльності (наука, освіта, релігія,мораль, політика).
- •16 Фетишизм та тотемізм як система вірувань в культурі первісної людини.
- •14 Що може слугувати підставою для класифікації культур
- •17 Яке місце посідає ритуал в житті первісної людини
- •18 Поняття археологічної культури. Трипільська культура
- •20 Особливості античної цивілізації, космологічність як основна риса античної культури.
- •23 Середньовічна культура Візантії
- •24 Сутність гуманізму доби Відродження
- •1. Мислителі-гуманісти відокремили філософію від богослов'я
- •25 Європейська культура доби Просвітництва
- •26 Розвиток української культурологічної думки
- •27 Загальне поняття про національну та регіональну культуру
- •28 Технічна революція в Європі, як чинник появи нових форм культури
- •29 Характерні ознаки козацького барокко в архітектурі.
- •31 Релігія як форма культури.
- •33 Соціокультурний проект модерну..
- •36 Охарактерезуйте поняття ментальності
- •37 Поняття масової, елітарної та народної культури.
- •41 У чому особливості культурної взаємодії в умовах глобалізації?.
- •Основні риси культури Стародавнього Єгипту
1 Дайте визначення терміну «культурологія».
Культура завжди цікавила філософів, соціологів, психологів, істориків як феномен суспільного життя, що розкриває особливості поведінки, свідомості та діяльності людини в конкретних формах життя (праці, побуті, мистецтві, політиці), а також як спосіб життєдіяльності людини, колективу і суспільства в цілому.
Культурологія як наука про культуру виникла в середині XX ст. Ідею виділення культурології в самостійну галузь знань пов'язують з іменем американського антрополога Л. Уайта, який застосував поняття культурології для позначення галузі знання, яку Е. Тайлор визначив як «науку про культуру». Культурологію Уайт розглядав як принципово новий спосіб вивчення культурних явищ, розкриття загальних закономірностей культурно-історичного процесу і специфіки людської культури.
У становленні культурології як галузі наукового знання виділяють такі періоди: етнографічний (1800-1860), еволюціоністський (1860-1895),історичний (1895-1925), культурософський (1925-1955), сучасний (друга половина XX ст. — поч. XXI ст.). У ці періоди відбувалося накопичення знань, формування уявлення про предмет культурології, виділення початкових обґрунтувань і ключових категорій. Дослідження досить тривалий час мали в основному академічний характер, але, починаючи з другої половини XX ст., ситуація змінюється. Очевидною стає практична цінність знань про джерела загального та особистого, стійкого і мінливого в культурі.
Ці знання починають застосовуватися в різних сферах у практиці масової комунікації, дипломатії, військової справи тощо. Починається виокремлення напрямків, які поєднують ознаки філософських, мистецтвознавчих, літературознавчих та інших знань. На їх базі формується культурологія як наука, що вивчає специфіку розвитку матеріальної та духовної культури цивілізацій, етносів, націй у конкретно-історичному періоді, а також їх взаємозв'язки і взаємовпливи. Тобто наука культурологія народилася у діалозі філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології культури та мистецтвознавства.
Причин становлення культурології як науки декілька. Перш за все це розуміння провідної ролі і самостійності сфери культури. Крім того, криза культури та її зв'язок не тільки з екологічною кризою, кризами соціально-політичними, але й із загрозою знищення людства в термоядерній війні. Появі культурології сприяло і накопичення етнографією даних про різноманітні культури неєвропейських народів.
Сьогодні існують принаймні три основні погляди на культурологію. Перший бачить у культурології комплекс наук, які вивчають культуру. Другий відводить культурології місце допоміжного розділу всередині дисциплін, пов'язаних із розглядом проблем культури. І третя точка зору стверджує, що культурологія — це самостійна наука, зі своїм предметом, методологією і певним місцем у системі гуманітарного знання.
2 Які причини зумовили введення культурологічного курсу в систему змісту вищої освіти в Україні.
У 2003 р. "Культурологію" введено як базову навчальну дисципліну в перелік обов´язкових предметів, що вивчаються у вищих навчальних закладах України. Позитивним є те, що вона стала логічним продовженням навчального предмета "Українська та зарубіжна культура", з викладання якого накопичено значний досвід. На відміну від попереднього курсу, що обмежувався переважно рамками історії культури, "Культурологія" розширює історичний аспект культури філософськими, антропологічними, соціологічними підходами до аналізу, вивчення та узагальнення теоретичних проблем курсу, явищ та феноменів у культурі. Предметом культурології як навчальної дисципліни є історичний та соціальний досвід людини, закріплений в традиціях, нормах, звичаях, законах тощо. Вивчення його змісту, структури, динаміки, технологій функціонування та механізмів збереження, трансляції, освоєння та зміни традицій, цінностей і норм формують науковий світогляд, що сприяє розумінню множинності шляхів соціокультурного розвитку, толерантному сприйняттю інших культур та глибшому усвідомленню вітчизняних культурних досягнень. Важливість культурології як навчальної дисципліни полягає також у тому, що поряд з науковими проблемами, які становлять основу її предмету, акцентується увага на загальнокультурному розвитку особистості, потребі в самоосвіті, на формуванні уявлень про особливості професійної діяльності та її соціальних і екологічних наслідках. Але найголовніше - це донесення до студентства сутності культуротвірного змісту обраного фаху, що реалізується через формування моральних, соціальних, естетичних орієнтирів, необхідних для досягнення особистого успіху та діяльності в інтересах суспільства. \/ Культурологія, займаючи важливе місце у блоку соціогуманітарних дисциплін, дає знання про навколишній світ та механізми його функціонування через систему ціннісних орієнтацій, сприяє самоідентифікації особистості та визначенню нею свого місця в суспільстві.
Вивчення власної культури та інших культурних феноменів сприяє усвідомленню цінності людського буття та плюралізму культурних вимірів, з порівняльного аналізу яких формується стійка орієнтація на міжкультурне спілкування.
3 З якими дисциплінами пов'язана культурологія?
Культурологія — це система знань про сутність, закономірності існування та розвитку, значення та способи пізнання культури. Це наука, яка вивчає людське суспільство, але вона відрізняється від інших схожих за тематикою наук, бо предметом її дослідження є різноманітні процеси життєдіяльності людей — матеріальні, економічні, соціальні, політичні, моральні та естетичні, а також усі інші, які розкривають культуру як форму і спосіб існування людини.
У системі наукового знання культурологія належить до соціально-гуманітарних знань і тісно взаємодіє з іншими науками. Вона опирається на дані антропології, психології, історії, археології, етнології, мистецтвознавства, філософії.
Як гуманітарна наука, культурологія пов'язана із соціологією, антропологією та іншими науками. Як галузь знання, що виділилася із філософії, культурологія міцно пов'язана із філософією культури. Але якщо філософія культури націлена на розуміння культури як цілого, то культурологія розглядає культуру в її конкретних формах, з опорою на певний матеріал.
Особливе місце займає морфологія культури, предметом дослідження якої є вивчення типових форм культури, які існують у суспільстві самостійно і незалежно від людини. Морфологія культури вказує на те, що розвиток культури обумовлений внутрішніми закономірностями суспільства, а тому намагається виявити джерела і фактори розвитку культур, стадії їх існування.
Соціологія культури досліджує проблему залежності процесів соціальних зв'язків, культурних комунікацій від різних форм спільнот людей у певній культурі. Ця частина культурології пов'язана із добором, опрацюванням та аналізом різної соціологічної інформації. Особливою галуззю культурологічного знання є історія культури, яка вивчає кожну окрему культуру як унікальне й оригінальне явище, а також порівнює різні культури між собою, виявляючи їх взаємозв'язок і взаємозалежність, відмінності в часі, просторі, цінностях і нормах, знаннях та вміннях. Факти історії культури дають матеріал для описування і пояснення конкретних історичних особливостей розвитку культури.
У сучасному світі виділилася і така галузь культурологічного знання як екологія культури. Вона охоплює всі галузі життєдіяльності сучасної людини: відносини із природою, життя суспільства тощо. Протягом багатьох років гуманітарні науки під терміном «культура» розуміли тільки духовну культуру, тому предметом їх вивчення стали наука, мораль, релігія та естетика, в яких і розкривається культура того чи іншого суспільства. Особливе місце у системі культурологічного знання займають питання художньої культури, що являє собою сукупність процесів і явищ духовної та практичної діяльності, яка створює і поширює твори мистецтва й естетично цінні предмети. Таким чином, культурологія є багатоплановою науковою дисципліною, яка вивчає складні соціокультурні процеси минулого і сучасного.
4 Що є предметом культурології як науки?
Культурологія — це система знань про сутність, закономірності існування та розвитку, значення та способи пізнання культури. Це наука, яка вивчає людське суспільство, але вона відрізняється від інших схожих за тематикою наук, бо предметом її дослідження є різноманітні процеси життєдіяльності людей — матеріальні, економічні, соціальні, політичні, моральні та естетичні, а також усі інші, які розкривають культуру як форму і спосіб існування людини.
Предметом культурологічного дослідження є, насамперед, вивчення змісту, структури, динаміки і технологій функціонування цього соціокультурного досвіду з точки зору того, як породжуються, функціонують, інтерпретуються та виконуються „програми поведінки” з інтеграції людей і регуляції форм їх спільної життєдіяльності.Культурологія вивчає культуру як складний феномен в сукупності його ціннісно-смислових, нормативно-регулятивних і знаково-комунікативних характеристик.