Лабораторна робота № 6

ТЕМА: Локальні мережі. Мережеві можливості Windows.

Мета: вивчити основи роботи ЛОМ, навчитись використовувати вбудовані у Windows програми для передачі даних, ознайомитись з основними протоколами для побудови локальної мережі.

Теоретичні відомості

Для роботи в локальних мережах під управлінням Windows необхідно встановити такі компоненти:

1) драйвеір для мережевої карти;

2) протоколи - сукупність правил і угод, що описують, як програми взаємодіють одна з одною;

3) клієнти – компоненти мережі, що надають можливості обміну інформацією з іншими комп'ютерами в мережі і використання доступних, ресурсів мережі;

4) служби – дозволяють робити файли, принтери та інші ресурси, доступними для інших комп'ютерів. (Відразу після завантаження Windows мережеве програмне забезпечення (мережевий клієнт) пропонує вікно, через яке користувач реєструється в мережі, вказавши своє мережеве ім'я і пароль. Якщо вікно закрите без уведення пароля, і о доступу до мережі не буде. Щоб одержати відомості про параметри даної ЛОМ потрібно відкрити діалогове вікно Мережа (наприклад, команда Властивості ( контекстного меню папки Мережеве оточення). Дане вікно містить відомості , про конфігурацію і управління мережі.

Вкладка Конфігурація містить:

• список клієнтів мережі, мережевих плат, протоколів і служб (якщо такі є у наявності), встановлених на комп'ютері;

• інформацію про спосіб входу в мережу;

• можливість включення і відключення режиму спільного доступу до папок чи принтерів.

Вкладка Ідентифікація. Для ідентифікації, комп'ютера в рамках мережі Windows використовуються такі поняття:

ім'я комп'ютера (за цим іменем буде здійснюватися звертання в мережі, ім'я повинне бути унікальним, до 15 символів без пробілів);

робоча група (до неї належать комп'ютери, між якими найчастіше здійснюється обмін даними; перш ніж створювати чи змінювати групу, порадьтеся з викладачем чи адміністратором мережі);

опис комп'ютера (необов'язковий параметр, використовується для введення додаткових відомостей)

Вкладка Управління доступом.

На даній вкладці можна вибрати спосіб управління доступом до загальних ресурсів Якщо застосовується управління доступом на рівні користувачів, натисніть кнопку Додати для реєстрації користувачів, разом якими слід використовувати принтер чи папку. Якщо застосовується управління доступом на рівні ресурсів, вводиться пароль для доступу до папки чи принтера.

Доступ до комп'ютерів, що входять до мережі, і принтерів забезпечується через папку Мережеве оточення на робочому столі Windows . У списках, що відкриваються через папку Мережеве оточення, відображаються ресурси комп'ютерів, включених в однорангову мережу Windows . Для доступу до ресурсів конкретного комп'ютера мережі досить двічі клацнути на його значку. Через папку Мережеве оточення користувач може працювати з усіма доступними йому мережевими ресурсами так само, як через папку Мій комп'ютер він може працювати з локальними ресурсами. Крім того, мережеві ресурси доступні користувачу Провіднику Windows у вікнах відкриття і збереження документів у додатках, розроблених для виконання в середовищі Windows.

Щоб ресурс (компонент іншого комп'ютера) став доступний, потрібно оголосити його загальним ресурсом. Для цього в папці Мій комп'ютер чи Провіднику потрібно вибрати даний ресурс, вибрати команду Доступ у меню Файл, на вкладці Доступ вибрати параметр Загальний ресурс, а потім вибрати тип доступу і ввести паролі. Якшо вкладка Доступ відсутня, необхідно включити служби загального доступу до файлів і принтерів. Щоб ресурс став доступний не тільки з Windows - додатках, необхідно підключити мережевий диск (наприклад, команда Підключити мережевий диск контекстного меню папки Мережеве оточення).

У локальних та віддалених комп'ютерних мережах кожний абонент може використовувати різні марки комп'ютерів, різні середовища передавання даних, різне обладнання для перетворення сигналів, різні комунікаційні програми. Апаратне обладнання пов'язується у мережі на локальному рівні за допомогою плат мережевого адаптера, на міжмережевому - за допомогою різних засобів комунікації. Щоб це обладнання діяло узгоджено, спеціалісти працюють над технічними угодами (протоколами) про уніфікацію форм представлення та способів пересилки повідомлень, процедурами їхньої інтерпретації, сумісної роботи різного обладнання. Міжнародна організація по стандартизації ISO (International Standards Organization) підготовила та ввела в дію багаторівневу структуру протоколів.

Підготовлена архітектура отримала назву OSI (Open Systems Interconnection – об'єднання відкритих систем). Під мережевим протоколом розуміють набір правил, який визначає порядок обміну інформацією між мережевими об'єктами: тип даних, стандарти зв'язку, правила обробки поминок.

Робоча група - найпростіший спосіб об'єднання комп'ютерів. Машини робочої групи підтримують власну політику безпеки та бази даних користувачів. Користувача мережі розпізнають через його ім'я та пароль, які є перепусткою і на всі інші комп'ютери робочої групи. Використання механізму робочої групи доцільне у невеликих мережах, де проблеми безпеки та обмеження доступу не мають важливого значення.

Домен – це трупа серверів, що проводять спільну політику безпеки та подпяють бази даних користувачів. Один з комп'ютерів (під WNT SERVER) є головним контролером домену (Primary Domain Controller - PDC). Він зберігає централізовані бази даних користувачів усього домену і може виконувати розпізнавання. Для більшої надійності інформація дублюється на інших серверах - вторинних контролерах домену (Backup Domain Controller - BDC), що також можуть нести розпізнавання користувача. Вони заміняють первинний контролер, якщо той виходить з ладу

TCP/IP (Transmission Control Protocol / Internet Protocol) - стандартний набір протоколів, які забезпечують зв'язок у гетерогенному (неоднорідному) середовищі, тобто сумісність між комп'ютерами різного типу.

У протоколі ТСР/IР використовують три типи адрес:

локальні - такий тип адреси, що використовується засобами базової технології для передачі даних по підмережі в рамках мережі. У випадку існування локальної мережі як підмережі підрозділу використовується локальна адреса — МАС -адреса. МАС - адреса призначається мережевим адаптером та інтерфейсом мережевого маршрутизатора.

IP - адреси є основним типом адрес, на основі яких здійснюється передача інформації в мережі. Формат адреси складається з 4 байт, дві частини з яких вказують номер мережі та номер вузла.

Характеристика адрес різного класу.

Клас	Найменший номер мережі	Найбільший номер мережі	Максимальна кількість вузлів
А	1.0.0.0	126.0.0.0	224
В	128.0.0.0	191.255.0.0	216
С	192.0.0.0	223.255.255.0	28
D	224.0.0.0	239.255.255.255	Multicast
E	240.0.0.0	247.255.255.255	резерв

Символьні доменні імена - символьні імена IP, що побудовані в ієрархічному порядку. Складові повного символьного імені розділяються між собою крапкою та перераховуються в наступному порядку: ім'я кінцевого вузла, ім'я підгрупи вузлів (організація), ім'я групи вузлів (піддомена) і таким чином до домена найвищого рівня.

Поряд з адресацією IP використовується маска вузла. Маска - двійковий запис вузла, що в IP адресі інтерпретується як номер мережі.

клас А - 255.0.0.0 (11111111 00000000 00000000 00000000)

клас В - 255.255.0.0 (11111111 11111111 00000000 00000000)

клас С -255.255.255.0 (11111111 11111111 11111111 00000000)

Надаючи кожній адресі IP певної маски можна досягти більшої гнучкості в системі адресації.

Стек протоколу IPX/SPX (Net Ware Sequenced Packet Exchange,/International Packet Exchange) розроблений на основі протоколу XNS. Використовується у мережах Novell. Відносно невеликий і швидкий протокол.

Протокол NetBIOS (Network Basic Input/Output System) з'явився в 1984р. як мережеве розширення стандартних функцій базової системи введення/виведення (BIOS) IBM PC для програми фірми IBM.

Система доменних імен DNS (Domain Name System) - централізована служба, основана на розподіленні бази відображень типу „доменне ім'я - IP адреса". Служба В DNS використовує протокол „клієнт - сервер", де визначені DNS — клієнти та DNS-сервери DNS - сервери підтримують розподілену базу відображень, a DNS -клієнти звертаються до сервера про надання доменного ім'я IP - адреси. Для позначення країни використовують двох - та трибуквені позначення, а для різних типів організацій:

com - комерційні організації (microsoft.com)

edu - освітні (mit edu )

gov - державні (nsf.gov)

org - некомерційні (fidonet.org)

net - організації, що підтримують роботу мережі (nsf.net)

Протокол DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol) звільняє адміністратора від призначення IP адреса, автоматизуючи адресації вузлів мережі. DHCP підтримує способи автоматичного розподілення адреси, а також способи ручного та автоматичного статичного призначення адреси. Протокол DHCP працює у відповідності моделі ,,клієнт - сервер". Під час старту системи комп'ютер, що є DHCP - клієнтом, надсилає в мережу запит на отримання IP - адреси. DHCP -сервер реагує і відсилає повідомлення - відповідь, що містить IP - адресу.

Протокол HTTP - протокол рівня застосувань. Його первинне призначення -передавання HTML сторінок. Крім того, він дає змогу передавати файли та організовувати доступу до баз даних. Робота протоколу HTTP описує проста трансакція: клієнт генерує запит, сервер дає відповідь. Якщо на шляху трапляється сервер - посередник, то він відіграє роль сервера для клієнта і роль клієнта для сервера в цій трансакції.

Net Meeting

Програмний додаток Net Meeting (C:\Program Files\NetMeeting) дає можливість користувачеві комп'ютера бути учасником зустрічі, працювати над файлами разом з іншими користувачами, здійснювати обмін інформацією (папки, каталоги, мультимедійні файли) в межах локальної мережі та глобальної мережі Internet. Для відправлення повідомлення необхідно:

• у вікні адреса вказати один з можливих варіантів існування співрозмовника (адреса електронної пошти, ім'я комп'ютера, номер телефону, IP – адреса.

• натиснути кнопку «Вызов»

Для прийняття або відхилення виклику повідомлення необхідно в меню «Входящие вызовы» вибрати варіант «Принять» або «Отказать». (примітка: у разі надходження безпечного повідомлення зображується кнопка «Сведения». Відключення виклику, без відключення служби каталогів, можливе за допомогою меню «Вызов» пункту «Не беспокоить»). У налаштуваннях Net Meeting є можливість задання автоматичного прийому виклику. Для проведення зустрічі необхідно:

• у вікні меню «Вызов» вибрати команду «Начать встречу».

• в полі «Имя встречи» ввести ім'я зустрічі (по замовчуванню «Личная конференція».

• в полі «Пароль встречи» вказати пароль для зустрічі. Натиснути кнопку ОК, для початку зустрічі.

NetMeeting дає можливість учасникам зустрічі обмінюватись власними фотографіями та відеозображеннями. Щоб отримати можливість відправки відеоповідомлень, комп'ютер повинен бути обладнаний платою для зняття відео з екрану або камерою, що має підтримку відеосигналів для Windows. Для прийому та перегляду зображень спеціальне обладнання не вимагається. Обмін відеоповідомленями можливий лише з одним із учасників зустрічі. Відправлення відеоповідомлень здійснюється за допомогою кнопки «Включить видео» програма «Розговор». За допомогою цієї програми учасники зустрічі можуть вільно спілкуватися один з одним. Оскільки передача звуку та зображень можлива лише між двома її учасниками зустрічі, програма «Разговор» дає можливість групового спілкування. Повідомлення, що надходять від учасників зустрічі, зображуються у вікні програми.

Для відравлення повідомлення :

- натиснути клавішу «Розговор».

- в полі «Сообщение» ввести текст для відправлення.

- вибрати користувача або групу користувачів, яким надійде повідомлення.

- натиснути клавішу «Отправить сообщение».

Хід роботи

1. Ознайомитись з протоколами передачі даних типу TCP/IP, IPX, DNS, DHCP, NetBIOS, SMB, DHCP.

2. Створити власну робочу групу та побудувати мережу за допомогою протоколів зв'язку.

3. На диску С:\ створити папку зі своїм прізвищем та певним видом даних.

4. Відкрити доступ загального користування до створеної папки та здійснити передачу інформації у межах локальної мережі комп'ютерного класу.

5. Показати викладачу вміст власної папки та папки, що доступна на сусідньому терміналі.

6. Знищити утворені Вами папки.

7. Запустити на виконання програму Net Meeting та ознайомитись з її можливостями.

8. Організувати пересилку файлів та повідомлень в межах однієї робочої групи, роботу над спільним графічним проектом та роботу із спільними програмами.

9. Зробити висновки.

Дані для виконання завдань:

№ комп’ютера	IP	Маска	Робоча група
01	13.13.13.10	255.255.255.0	kisco
02	13.13.13.11	255.255.255.0	kisco
03	29.29.29.12	255.255.255.0	mulan
04	29.29.29.13	255.255.255.0	mulan
05	13.13.13.8	255.255.255.0	kisco
06	13.13.13.9	255.255.255.0	kisco
07	29.29.29.14	255.255.255.0	mulan
08	29.29.29.15	255.255.255.0	mulan
09	11.11.11.2	255.255.255.0	gor
10	11.11.11.3	255.255.255.0	gor
11	11.11.11.4	255.255.255.0	gor
12	11.11.11.5	255.255.255.0	gor
13	11.11.11.6	255.255.255.0	gor
14	11.11.11.7	255.255.255.0	gor
15	11.11.11.8	255.255.255.0	gor

Вимоги

1. Для виконання завдання використати дані обов’язково свого варіанту.

2. Використовувати мережеві можливості Net Meeting (встановлення зв’язку) тільки після завершення виконання завдань 1-6 членами робочої групи.

Звіт

Повинен містити коротку характеристику основних протоколів та програми Net Meeting.

Контрольні питання

1. Дати характеристику протоколу TCP/IP.

2. Який із наведених протоколів використовує ваша мережа?

3. Як класифікуються мережі?

4. Охарактеризувати створену віртуальну мережу.

5. Назвати основні функції програмного додатку Net Meeting.