2. Аудит викидів в атмосферу.

2.1. Стаціонарні джерела забруднення. З'ясовують, які закони і нормативні акти регулюють викиди в атмосферу забруднюючих речовин підприємства. Вказують загальну кількість джерел викидів в атмосферу, режим викидів, ха­рактеризують роботу газоочисного устаткування, характеризують забруднюючі речовини у викидах в атмосферу у кожному цеху, дільниці тощо. Обов'язково перевіряють приміщення для зберігання паливно-мастильних матеріа­лів на рахунок можливого випаровування речовин, описую­ть систему моніторингу викидів в атмосферу, вказують ви­падки понаднормативних викидів, можливість присутнос­ті в приміщеннях туманів, твердих часток, запахів тощо.

2.2 Транспорт. Характеризують використання тран­спорту підприємства, регулювання двигунів внутрішнього згорання, перевірку димності відпрацьованих газів авто­мобілів, терміни проходження технічного огляду; переві­ряють дані лабораторних замірів (якщо вони виконувались на підприємстві, а не в органах Державтоінспекції) та ін.

Висновки та рекомендації. Вказують всі недоліки, упущення, порушення роботи устаткування з газоочистки та пропонують конкретні рішення.

3. Аудит водоспоживання та водовідведення

3.1. Водоспоживання. Описують джерела технічної, питної та інших видів води, дані про якість води з таких джерел, аналізують проектні та фактичні витрати води, дані стосовно водозабірних та гідротехнічних споруд, до­сліджують рибозахисні пристрої, обладнання водомірною апаратурою, порядок використання технічної, питної во­ди, способи економії нормативно чистої води, відповід­ність якості води для виробничих потреб.

3.2 Водовідведення. Дають характеристику всіх дже­рел і обсягів стічних вод, вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, тип потоків стічних вод (безперервний, пе­ріодичний), визначають пропускну здатність міської каналізаційної мережі з урахуванням можливості розвитку підприємства, надають опис виробництва, що використо­вує очисні споруди, відповідність очисних споруд призна­ченню, їх ефективність. З'ясовують, куди скидаються очи­щені (неочищені) стічні води, та їх відповідність правилам прийому стічних вод в міську каналізаційну мережу. Ана­лізують матеріли щодо впливу стічних вод на стан водойм (дані лабораторного контролю), дані з якості стічних вод щодо стандартів, в т. ч. результати комплексного біологіч­ного аналізу стічних вод на токсичність тощо.

3.3. Висновки та рекомендації. Проведений системний аналіз завершують конкретизацією недоліків, виявлених при аналізуванні документації та в результаті огляду міс­цевості з поданням конкретних пропозицій з поліпшення ситуації в галузі водоспоживання та водовідведення.

4. Аудит відходів.

4.1 Викиди в атмосферу. Після аналізу очищення га­зоповітряної суміші у всіх цехах та підрозділах обов'язко­во характеризують утворення відходів в газоочисних спо­рудах, а також відпрацьованих каталізаторів, сорбентів (де їх переробляють, зберігають, піддають утилізації).

4.2 Осади стічних вод. Зібрану інформацію про очищен­ня стічних вод на підприємстві загалом і в окремих спору­дах аналізують з огляду на кількісні та якісні характерис­тики відходів (осади, реагенти, їх токсичність, способи тим­часового збереження, подальша переробка, утилізація).

4.3 Небезпечні матеріали. Наводять перелік небезпеч­них і токсичних хімічних відходів, які утворюються на підприємстві, вказують місце їх утворення, ступінь небез­пеки. Необхідно перевірити способи поводження персона­лу з відходами; транспортування та способи тимчасового зберігання; ступінь забруднення території організації від­ходами (у разі можливого потрапляння — ґрунту); інс­трукції із ліквідації небезпечних та аварійних ситуацій; паспорти на відходи та порядок їх надходження; пово­дження з особливо шкідливими речовинами та відходами (азбестом, паливно-мастильними матеріалами, радіоак­тивними матеріалами, реагентами, хімічними речовина­ми); виконання державних, відомчих, регіональних нор­мативних документів, стандартів; дотримання правил окремого зберігання несумісних сировини і відходів; спо­соби зберігання та переробки відпрацьованих мастил, ре­агентів.

Складають перелік процесів переробки відходів під­приємства або іншої організації. Описують діючу на підприємстві програму мінімізації відходів, вказують, які екологічно зберігаючі технології найбільш придатні для зменшення кількості відходів та запобігання забрудненню довкілля тощо.

Вказують на будь-які ознаки зливів, скидів, спалюван­ня рідких та твердих відходів на території, ідентифікують характер забруднення поверхонь.

4.4. Статистична звітність. Перевіряють всі форми статистичної звітності за останні 5 та більше років:

звітну інформацію про використання води, первин­ну інформацію і її документи (журнали);

звіти про викиди забруднюючих речовин в атмосфе­ру та журнали первинної облікової документації (ПОД);

звіти про токсичні відходи та первинну інформацію;

інформацію про витрати на охорону природи, капі­таловкладення в заходи із охорони довкілля, екологічні платежі;

інші форми статистичної звітності.

4.5.Висновки та рекомендації. Аналізують і систематизують вказані вище заходи з урахуванням індексів тривог і небезпеки, складають перелік рекомендацій за пріоритетами.

5. Загальні висновки.

Відповідно до основних принципів екоаудиту (неза­лежності, конфіденційності, об'єктивності, компетентнос­ті, ліцензійності, системності) подають висновки керів­ництву підприємства з питань вдосконалення виробничої діяльності, інвестиційної привабливості, поліпшення еко­логічних показників продукції, території, цехів тощо. При цьому використовують новітні досягнення науки, техніки, технологій, досягнення в галузі екоменеджменту, стандар­тизації, сертифікації та акредитації.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна література.

Екологічний менеджмент. Навчальний посібник. За ред.. В.Ф.Степанова та О.Л.Михайлюк.- К., Вид-во « Знання» 2006, 366с.

Л.Ф.Кожушко, П.М.Скрипчук. Екологічний менеджмент. Підручник. К., Вид-во «Академія», 2007, 430с.

Додаткова література:

Медоуз Донелла Х., Медоуз Деннис Л., Рандерс Йорген, Беренс III Вильям. Пределы роста: Пер. с англ. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. - 207с.Моткин Г.А. Основы экологического страхования. - М.: Наука. - 1996. - 192 с.

7. Хабаров Е.И. Менеджмент на стыке экономики и экологии//Менеджмент в России и за рубежом. - 1999, №3. - С. 29- 36.

Корисні веб-сайти:

Офіційний сайт Державного Комітету Статистики України

The World Bank. World Development indicators. – Various issues.

http://www.management.com.ua

http://www.inform.od.ua

http://www.cfin.ru

Лекція 10.

Тема: Екологічний аудит територій.

План.

1.Мета територіального ЕК та методики проведення територіального ЕА..

2. Характеристика ЕА територій по блоках:

2.1. Картографічна інформація.

2.2. Кліматичні умови.

2.3.Земельні ресурси.

2.4.Водні ресурси.

2.5.Атмосферне повітря.

2.6. Особливо охоронні території та рекреація. Біоресурси.

2.7. Комплексні показники перетвореності територій.

2.8.Медко-демографічна ситуація. Соціальна сфера

2.9.Антропогенний комплекс.

2.10 Економічний блок.

1.Мета територіального ЕК та методики проведення територіального ЕА..

Головною метою місцевих програм комплексного аудиту є напрацювання незалежної, достовірної інформації про господарські об’єкти та територію в цілому, оцінювання стану і розроблення рекомендацій щодо екологічного оздоровлення та приведення до еколого-соціальної збалансованості населених пунктів, міст, районів.

При дослідженні кількісних та якісних показників, їхньої динаміки планують та забезпечують вимірювання цих показників із застосуванням стандартних методик визначення якості довкілля. Разом з фактичними (якісними) показниками викорис­товують інтегральні, зважуючи ризики при розробленні екологічних карт, баз даних, призначених для оцінки те­риторій у разі оренди, купівлі, для відведення під обов'яз­кові державні земельні угіддя (землі запасу), під розробку корисних копалин тощо.

Для аудиту використовують дані моніторингу за 30— 50 років для адміністративних районів, басейнів річок, аг­рарних ландшафтів і за 5—10 років для окремих земель­них ділянок. Для деяких робіт стан таких територій за попередні 5—50 років може бути вихідним, тобто взірцевим. Оцінку проводять з метою встановлення збалансованості природ­ного потенціалу території (виконання умов екологічної рівноваги для досліджуваних територій).