BVM_2012

Комп’ютерні мережі. Інтернет.

1. Що таке Інтернет?

2. Локальні мережі.

3. Глобальні мережі.

4. Глобальна мережа Інтернет.

5. Сервіси (служби) Інтернет.

6. Протоколи Інтернет.

7. Адресація ресурсів Інтернет.

8. Електронна пошта. Програма Outlook Express

9. Всесвітня павутина WWW.

10. Internet Explorer. Пошук інформації. Канали. FTP- сервіс.

11. Internet Explorer. Web-пошта. Телеконференції. Радіо

1. Що таке Інтернет? Комп'ютерні мережі - це з'єднані між собою комп'ютери, які оснащені від­повідним програмним забезпеченням. Найпростішу мережу можна створити вдома, з'єднавши два комп'ютери. Сьогодні на великих підприємствах, у банках, навчальних закладах та інших установах встановлено десятки, а то й сотні комп'ютерів. Кожний комп'ютер має доступ до своїх власних ресурсів: оперативної пам'яті, файлової системи на дисках і зовнішніх пристроїв - додаткових накопичувачів, принтерів, модемів тощо. Для оптимального використання цих ресурсів і, зокрема, для обміну інформацією комп'ютери об'єднують у локальні мережі. Декілька з'єднаних між собою локальних мереж утворюють глобальну мережу. Власне Інтернет є найбільш популярною загальнодоступною глобальною мережею, яку справедливо вважають (і це відображає її назва) мережею мереж.

Кожна людина має власні потреби у спілкуванні і доступі до джерел інформації, а також уявлення про шляхи і перспективи використання Інтернет. Для когось Інтернет асоціюється із захоплюючою мандрівкою кольоровими web-сторінками хокейної, баскетбольної, футбольної ліг чи у віртуальний світ. Для багатьох - це засіб зв'язку для пересилання повідомлень, копій ділових документів, обміну думками із цікавих питань. Для декого - це можливість придбати автомобіль чи замовити авіаквитки, не виходячи з дому. Для професіоналів - це засіб пізнання, освоєння та застосування нових технологій у навчанні, техніці, бізнесі чи побуті.

Інтернет - це країна комп'ютерів, яка постійно змінюється і розвивається. Інтернетом ніхто не керує. Країна Інтернет має свої правила, які називають протоколами. У протоколах записані основні закони, за якими живе країна, згідно з якими комп'ютери можуть порозумітися і жити у злагоді. Окремо взятий комп'ютер не є громадянином країни Інтернет. Для надання комп'ютеру громадянства його необхідно приєднати до Інтернет, встановивши відповідне програмне забезпечення та обладнання.

Як виник Інтернет? Ідея глобальної мережі зародилась під час "холодної війни" у 60-х роках минулого століття. У 1957 році у СІЛА було створено Агентство перспективних розробок (ARPA). Кількість і потужність комп'ютерних систем військового комплексу швидко зростала. Саме тоді ви­никла необхідність об'єднати територіальне віддалені системи в одну мережу з метою раціонального й узгодженого використання їхніх спільних ресурсів. Зробити це треба було так, щоб у разі воєнних конфліктів чи природних катастроф вихід з ладу частини мережі не впливав на Її функціонування у цілому. Така мережа була створена у 1969 році. Її назвали Arpanet. Мережа швидко розвивалась і поступово вийшла за рамки суто військового проекту. У 1980 році Arpanet розді­лили на декілька незалежних мереж. Одна з таких мереж -NSFNet - розвивалася найбільш вдало. Власне на її основі було створено Інтернет.

Поступово користувачів мережі ставало дедалі більше, військовим це, звичайно, не подобалось - складніше ставало зберегти секретність обміну інформацією. Тож військові забрали для себе частину мережі, яку назвали MILNet, а решту віддали цивільним користувачам: студентам, ученим і бізнесменам. Вважається, що саме з цього моменту почав функціонувати Інтернет. Однак це ще не був Інтернет у такому вигляді, як сьогодні. Спочатку комп'ютери вміли обмінюватись лише текстовими повідомленнями і лише значно пізніше (у 1991 p.) їх навчили передавати графічні зображення, звук тощо, що викликало масове зацікавлення мережею.

2. Локальні мережі. Комп'ютерна мережа - це комп'ютери, зв'язані між собою системою пересилання інформації. Таку систему утворюють програмне забезпечення і технічні пристрої відповідного призначення.

Мережі поділяють за зонами обслуговування на локаль­ні та глобальні.

У локальні мережі об'єднують комп'ютери, розташова­ні в одному будинку чи одній організації, наприклад, у школі, університеті, універмазі, банку, на заводі тощо. Короткі лінії зв'язку дали змогу використати для пересилання інформації дорогі коаксіальні (подібні до телевізійних) кабелі чи оптичні світловоди з великою швидкістю - 20 Мбіт/с і більше. Сьогодні для об'єднання комп'ютерів у локальні мережі застосовують економну технологію, що називається „вита пара".

Найпростіший приклад локальної мережі - два з'єднані спеціальним кабелем через послідовні чи паралельні порти комп'ютери. Такий спосіб з'єднання називають прямим.

Окремий комп'ютер мережі називають робочою станцією. Користувачів локальної мережі називають робочою групою.

Якщо всі комп'ютери мережі рівноправні, то така локальна мережа є одноранговою. Члени робочої групи мають доступ до незахищеної інформації на кожному комп'ютері.

Якщо в мережі є комп'ютер, з якого черпають інформацію робочі станції, то такий комп'ютер називають сервером, робочі станції - клієнтами, а з'єднання - мережею типу клієнт-сервер. На таких комп'ютерах встановлюють спеціальне програмне забезпечення: програму-сервер для серверу і програму-клієнт для кожної робочої станції.

Робочі станції можуть знаходитись на значній відстані від серверу. Якщо комп'ютер-клієнт з'єднаний із сервером за допомогою телефонної чи іншої лінії зв'язку, то таке з'єднання називають віддаленим доступом до мережі. Апаратну підтримку з'єднання здійснює пристрій, що називається модемом. Комп'ютер з віддаленим зв'язком до серверу інакше називають абонентським пунктом.

За способами об'єднання абонентів мережі поділяють на зіркоподібні (вузлові), кільцеві й одноканальні.

Зіркоподібний спосіб використовують, наприклад, у банківських мережах. Усі комп'ютери, наприклад, деякої філії банку районного масштабу, з'єднані з центральним комп'ютером (сервером). Центральні комп'ютери філій з'єднані з обласними серверами у Львові, Донецьку тощо, а обласні сервери, відповідно, - з головним сервером у Києві. Так утворюється багатозіркова мережа.

У кільцевих мережах абоненти з'єднані за допомогою спеціального обладнання безпосередньо між собою, а не з центральним комп'ютером. Обладнання та експлуатація кільцевих мереж коштує дешевше. Такий спосіб об'єднання абонентів мережі використовують, наприклад, у однорангових мережах на підприємствах і в навчальних закладах.

Одноканальний (магістральний) спосіб об'єднання абонентів використовують з метою економії витрат на дорогі лінії зв'язку, зокрема, у навчальних закладах, наукових інститутах тощо. Усі абоненти приєднані до одного каналу зв'язку, який називають магістраллю (шиною, каналом).

Локальні мережі можуть взаємодіяти між собою, якщо вони під'єднані до глобальної мережі.

3. Глобальні мережі. Глобальні мережі об'єднують абонентів у межах міста, країни, планети. Мережі для замовлення авіаквитків, мережі, що об'єднують наукові осередки країни, банківські мережі тощо - глобальні.

Глобальну мережу, що об'єднує мережі в деякому регіоні, називають регіональною. Окрім регіональних, розрізняють міжнародні та міжконтинентальні мережі, що обслуговують, наприклад, авіакомпанії, банки та ін. Інформація в таких мережах пересилається за допомогою космічних засобів зв'язку через супутники.

Функціонування мереж підтримують спеціальні комп'юте­ри, які використовують тільки для адміністративних потреб. Вони перевіряють стан комп'ютерів, розширюють або звужують мережу, ведуть облік, надають користувачам інформацію щодо ресурсів мережі.

Для об'єднання локальних мереж використовують комп'ютери і програми, які називаються шлюзами для мереж з різними протоколами і мостами для мереж з однаковими протоколами. .Для захисту корпоративної інформації чи для відсікання потоків непотрібних даних використовують пристрій, що виконує захисні функції і називається брандмауером.

Користувач (абонент) спілкується з іншими абонентами мережі через свій власний комп'ютер за допомогою спеціального програмного забезпечення ~ „Телекомунікації".

4. Глобальна мережа Інтернет. Найважливіша мережа на нашій планеті сьогодні - Інтернет. Це всесвітня мережа, до якої може бути під'єднана будь-яка локальна мережа чи персональний комп'ютер.

До мережі Інтернет під'єднані мільйони комп'ютерів і з кожною годиною їхня кількість збільшується. Інтернет став невіддільною частиною життя багатьох людей.

Як пересилається інформація між комп'ютерами в мережі Інтернет? Комп'ютери оснащують спеціальним обладнанням і програмами, об'єднують між собою за допомогою ліній зв'язку, якими пересилається інформація. Під час переси­лання інформація автоматично розбивається на частини, які називаються пакетами. Усі пакети нумеруються. У заголо­вок пакета автоматично записується його номер, інформація про відправника й одержувача. Пакети пересилаються від одного комп'ютера до іншого, доки не дійдуть до адресата. Проміжні комп'ютери, через які проходять пакети, називають маршрутизаторами. Маршрутизатор визначає, які на даний момент з'єднання існують і які найліпше підходять (менше завантажені) для транспортування пакета. Тому пакети не завжди пересилаються єдиним шляхом. Вони можуть перекидатися різними маршрутами. Коли всі пакети дійдуть до місця призначення, спеціальна програма аналізує їхні заголовки, об'єднує пакети й інформація набуває первинного вигляду. Такий спосіб пересилання інформації дуже зручний. По-перше, він прискорює пересилання файлів, оскільки малі за обсягом частини інформації (пакети) надходять швидко. По-друге, якщо на лінії десь виявляться неполадки, то немає потреби заново передавати всю інформацію, автоматично пере­силаються лише ті пакети, які не дійшли до адресата.