4. Оподаткування страхової компанії.

Страхові компанії сплачують такі ж податки та обов’язкові платежі, що й інші суб’єкти господарювання. З 2000 року вони сплачують такі види податків:

1. податок з власників транспортних засобів;

2. земельний податок (плата за землю);

3. комунальний податок;

4. податок з прибутку.

Порядок сплати перших трьох податків нічим не відрізняється від сплати таких податків іншими суб’єктами господарювання.

Податок на прибуток страхові компанії сплачують відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і механізм сплати податку на прибуток відрізняється від порядку сплати такого податку промисловими, торговельними, транспортними й іншими підприємствами. Специфіка сплати такого податку полягає в тому, що він сплачується від прибутку від трьох видів діяльності страховика (страхової, інвестиційної та від інших операцій) окремо.

Крім того, порядок сплати податку на прибуток для страхових компаній, що здійснюють ризикові види страхування в значній мірі відрізняється від порядку сплати такого податку для страхових компаній, що здійснюють страхування життя.

Фінансова стійкість страхової компанії

План лекції:

1. Поняття фінансової надійності.

2. Оцінка платоспроможності страховика.

3. Страхові резерви.

4. Інвестиційна політика страховика.

1. Поняття фінансової надійності.

Фінансову стійкість страхової компанії можна оцінювати тільки за комплексом показників, граничні величини яких встановлені окремо для компаній, що здійснюють страхування життя, а також інші види страху­вання, і перестрахувальних компаній. Під фінансовою стійкістю страхо­вих операцій розуміють постійну збалансованість, або перевищення до­ходів над витратами страховика в цілому по страховому фонду. При цьо­му до факторів, які забезпечують фінансову стійкість страхової компанії відносять: достатній власний капітал, страхові резерви (в тому числі технічні резерви), позитивні результати інвестиційної політики, викори­стання в необхідних випадках системи перестрахування, ефективна та­рифна політика.

2. Оцінка платоспроможності страхової компанії

Проблема визначення платоспроможності страхової компанії являє собою одну із важливих проблем як для окремої компанії, так і для всього страхового ринку. Платоспроможність страхової компанії— це можливість своєчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто означає здатність у будь-який наперед взятий час виконувати зобов'язан­ня із укладених договорів страхування. Інакше кажучи, платоспроможність означає, що вартість активів страхової компанії перевищує вартість її зо­бов'язань або дорівнює їй. Обсяг і структура активів — основний індика­тор фінансового здоров'я і платоспроможності страхової компанії — це кошти страховика, які інвестовані у цінні папери, нерухомість, рахунки і депозити у банках. Їхнім джерелом є пасиви — статутний і резервний капі­тал, технічні резерви, прибуток.

Отже, платоспроможність — це основний показник діяльності стра­ховика з точки зору страхувальника, оскільки укладаючи договір страху­вання, страхувальник розраховує на уникнення втрат при настанні стра­хового випадку, а страховик за умови свого стабільного фінансового ста­новища може мінімізувати збиток страхувальника. Страховик вважається неплатоспроможним, якщо його активи неадекватні або недоступні в пев­ний час, щоб здійснювати виплати при настанні страхових випадків. Платоспроможність страховика залежить від достатності розміру сформова­них страхових резервів.

Гарантом платоспроможності страховиків є адекватні зобов'язанням страхові резерви і власний капітал.

Основним елементом платоспроможності страховика є страховий та­риф, який дає можливість сформувати страховий фонд у достатніх розмі­рах і забезпечити прибуток, який буде прямо збільшувати власні кошти страховика шляхом збільшення статутного чи інших фондів, що створю­ються за рахунок прибутку в процесі розподілу, або опосередковано шля­хом залучення коштів юридичних і фізичних осіб, які зацікавлені в отри­манні доходу на вкладений капітал. Регулювання тарифних ставок — один із основних важелів жорсткої конкуренції і збереження платоспроможності страховиків.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається іншими видами страхування, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуван­ням життя — 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Принциповим моментом є введення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим. На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика пови­нен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, згідно з чинним законо­давством, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

• перша — обчислюється шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних перестраховикам;

• друга — обчислюється шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50% виплат, що компенсується перестраховиками згідно з укладеними догово­рами страхування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, що визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

Страховик як суб'єкт підприємницької діяльності повинен забезпечи­ти собі страховий захист у формі страхового фонду (рис.1).

Рис. 1. Структура страхового фонду страховика

Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика відпо­відно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням з вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, утому числі страхових. Страхові зобов'язання повинні відповідати обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати відповідно до Закону Ук­раїни "Про страхування".