2. Безпілотні літаки-розвідники(блр) «Стриж».

На озброєнні окремого полку ДПЛА знаходяться безпілотні розвідувальні системи (комплекси) (БРС/К), які складаються з безпілотного літака-розвідника (БЛР) і наземних технічних засобів, що забезпечують підготовку розвідника до пуску, його пуск, управління в польоті і привід до місця приземлення (посадки), приземлення, збір і обробку розвідданих. Основним елементом БРС(К), який визначає її можливості і призначення, є безпілотний літак-розвідник.

Безпілотні літаки-розвідники (БЛР), в порівнянні з тими, що пілотуються мають деякі істотні переваги:

1. відсутність екіпажу і систем забезпечення його життєдіяльності, що дорого коштують;

2. безаеродромний старт і посадка;

3. можливість ведіння розвідки в зонах з високими рівнями радіації;

4. простота конструкції та експлуатації;

5. порівняно невисока вартість;

6. великі можливості при перебазуванні по маневреності, маскуванню на марші і в позиційному районі.

Ці переваги дають можливість вирішувати багато завдань повітряної розвідки з меншими економічними витратами, спрощує базування і поповнення частин БЛР, а також дозволяє використати БЛР в умовах сильної ППО противника.

Однак, безпілотні засоби мають деякі недоліки. Основними з них є: не повністю використовуються ТТХ БЛР і його розвідувального обладнання через відсутність на ньому екіпажу, відносно великий час отримання розвідданих.

Для повітряної розвідки застосовуються: БЛР оперативного призначення "Стриж".

Завдання БЛР «Стриж».

БЛР оп ДКЛА "Стриж" забезпечує ведення розвідки на глибину до 400 км. Він може виконувати повітряне фотографування, вести телевізійну, інфрачервону, лазерну, радіаційну розвідку.

БЛР "Стриж" являє собою крилату ракету з відокремлюваною носовою частиною (приладовим контейнером), де розміщується розвідувальне обладнання.

Після виконання розвідки і повернення літака розвідника в район посадки, відповідно до програми польоту, він виконує "гірку" різко набирає висоту, гасить швидкість і після розкриття основного парашута, приземляється в запланованому районі, БЛР може бути використаний до 5 разів.

Таблиця 3.1: Основні характеристики БЛР

Тип БЛР	Спосіб розвідки	Швідкість, (км/г)	Н разв. м)	Глибина розвідки, (км)
"Стриж"	телевіз. розв., лазерна розв, інфрачер. розв, радіац. розв.	1200	до 1000	до 400

Запуск БЛР здійснюється з рухомих пускових установок під кутом 10-20° до горизонту. Політ по маршруту виконується, як правило, з постійною швидкістю. Висота польоту витримується автоматично відповідно до заданої програми або змінюється по командах із землі.

Нарівні з розвідувальним обладнанням на борту розвідника встановлюється відповідна апаратура управління, яка забезпечує політ по визначеному маршруту і відповідний режим роботи розвідувального обладнання.

4. Основні способи ПвР. – виконуються в залежності від засобів ПвР.

У процесі виконання бойових завдань розвідувальна авіація застосовує різні способи ведення повітряної розвідки.

Під способом повітряної розвідки потрібно розуміти процес виявлення, спостере­ження (пізнання) і фіксацій результатів спостереження.

Основними способами повітряної розвідки є:

1. візуальне спостереження;

2. розвідка із застосуванням оптико-електронних засобів;

3. розвідка із застосуванням радіоелектронних засобів.

4. комплексна(з застосуванням -ОЄЗ і -РЄЗ)

1. Візуальне спостереження застосовується у всіх випадках, коли є умови для зорового спостереження об'єктів противника. Головна перевага даного способу полягає в тому, що він дозволяє швидко обстежити великі райони і негайно доповісти про здобуті розвіддані командуванню. Недоліками візуального спостереження є: суб'єктивність розвіданих, отриманих екіпажами, його велика залежність від рівня підготовки льотного складу, висоти і швидкостей польоту, а також від маскування об'єктів, часу доби і метеоумов.

Для візуального спостереження вночі застосовують штучні джерела світла - авіабомби які світяться (САБ), і НУРС типу С-5-0, які можуть використовуватися також для позначення цілі. Досвід бойових дій авіації в Республіці Афганістан показав, що найбільш ефективними для освітлення цілей були бомби САБ-100 і САБ-250, час горіння яких становив 6-9 мін. Як бачимо застосування штучних засобів світла дозволяє лише короткочасно освітлювати місце, тому, як показує досвід, результати візуального спостереження вночі на 40-50% нижче, ніж в денних умовах.

2. Повітряна розвідка із застосуванням оптико-електронних засобів поділяється на:

• повітряне фотографування(ПФ);

• повітряну телевізійну розвідку(ПТлР);

• повітряну лазерну розвідку(ПЛзР);

• повітряну інфрачервону (теплову) розвідку(ПІчР).

1. Повітряне фотографування ведеться з допомогою денних і нічних аерофотоапаратів (АФА) і дозволяє добувати найбільш достовірні, повні і об'єктивні дані про противника і місцевість, виявляти зміни в угрупуванні і положенні військ і об'єктів противника, отримувати фотодокументи, необхідні для забезпечення бойових дій військ, а також здійснювати контроль за їх бойовими діями. Крім того, повітряне фотографування дозволяє отри­мувати матеріали для складання і виправлення топографічних планів і карт.

А) Головна перевага повітряного фотографування полягає в тому, що воно забезпечує отримання найбільш повних, достовірних і документальних розвідданих.

Б) Основними недоліками повітряного фотографування є витрата великого часу на отримання розвід документів і залежність від радіаційної обстановки, метеоумов і часу доби.

Повітряне фотографування поділяється на:

а) в залежності від часу доби:

- денне;

- нічне;

б) в залежності від положення оптичної осі об'єктиву аерофотоапарата:

- планове;

- перспективне;

- планово-перспективне;

в) в залежності від способу виконання фотографування:

- одиночне;

- маршрутне;

- ділянкове.

Повітряне фотографування в роки ВВВ було основним способом ведіння повітряної розвідки. За роки війни радянська РА сфотографувала площу що дорівнює 6,5 млн. кв. м. На території з такою площею можна було б розмістити всю Північну Європу.

2. Повітряна телевізійна розвідка ведеться вдень при наявності оптичної видимості за допомогою бортових станцій, що забезпечують спостереження за об'єктами і місцевістю з негайною передачею зображення на наземний телевізійний приймальний пункт, розміщений як правило, в районі КП, командира, в інтересах якого виконується розвідка.

Основною перевагою телевізійної розвідки є забезпечення практично миттєвої передачі зображення місцевості і об'єктів, над якими пролітає літак-розвідник, на наземні приймальні пункти. Недоліки телевізійної розвідки: залежність від метеоумов в районі розвідки і часу доби, невисока в порівнянь з аерознімком чіткість, зображення, обмежена глибина розвідки, можливість створення радіоперешкод противником.

3. Повітряна лазерна розвідка ведеться за допомогою спеціальної бортової апаратури вночі з підсвіченням земної поверхні і об'єктів променем лазера (активний режим) і вдень без використання лазера (пасивний режим). Зображення місцевості і об'єктів реєструється на плівку на борту літака і одночасно може передаватися по радіоканалу на наземний пункт.

Позитивні якості лазерної розвідки: скритність, висока дозволяючи спроможність в порівнянні з повітряною радіолокаційною розвідкою і тепловою (інфрачервоною) розвідкою і більш висока завадостійкість в порівнянні з повітряною радіолокаційною розвідкою. Недоліки: деяке обмеження по висоті ведення повітряної розвідки і залежність якості зображення від характеру відбиття світла різними об'єктами (дзеркально відбиваючи об’єкти, наприклад літаки, спостерігаються з висоти, в дві-три рази більшої, ніж дифузно відбиваючі об'єкти).

4. Повітряна інфрачервона (теплова) розвідка дозволяє добувати дані про об'єкти, які володіють температурним контрастом по відношенню до місцевості, на якій вони розташовані. Позитивною якістю цього способу є його незалежність від часу доби і ступеня маскування об'єкта. Розвідка виконується за допомогою апаратури, яка сприймає інфрачервоне випромінювання, що після перетворення фіксується на фотоплівку, а також може передаватися по телевізійному каналу на наземний приймальний пункт.

1. Повітряна розвідка з застосуванням радіоелектронних засобів поділяються на:

   1. повітряну радіолокаційну;

   2. повітряну радіотехнічну;

   3. повітряну радіаційну;

   4. повітряну магнітометричну.

   5. Радіорозвідка(РдР)

1. Повітряна радіолокаційна розвідка виконується за допомогою літакових РЛС, які дозволяють розкривати радіолокаційні контрастні цілі. Вона забезпечує отримання розвідданих у різних метеоумовах, у день і вночі.

2. Повітряна радіотехнічна розвідка виконується за допомогою літакових прийомо-пеленгацій­них приладів і призначена для добування даних про РЕЗ противника.

3. Повітряна радіаційна розвідка виконується з метою встановлення радіаційної обстановки в районі бойових дій.

4. Повітряна магнітометрична розвідка дозволяє виявляти об’єкти, які володіють магнітною масою.

5. Радіорозвідка.

Способи ведення повітряної розвідки повинні застосовуватись комплексно. Правильне їх поєднання в конкретній обстановці дозволяє збільшити кількість, підвищити якість і ступінь достовірності добування розвідданих, знизити залежність повітряної розвідки від метеоумов, часу доби і ступеня маскування об’єктів.