4.5 Оформлення службового заголовку та виконання надписів на карті

Робоча карта, як кожний військовий документ, повинна мати: гриф секретності, номер примірника, назву (службовий заголовок), підпис посадовця з вказаним його посадою та прізвищем, відмітку вказаною кількістю виготовлених примірників, прізвище виконавця, дату виготовлення та номер по номер по журналу обліку документів. Службовий заголовок, наприклад: «Робоча карта начальника автомобільної колони» пишеться в одну строку прямим стандартним (креслярським) шрифтом. Місто службового заголовку вибирається в співвідношенні з нанесеною обстановкою на вільній частині карти, бажано ближче до центру верхньої її частини. Для всіх інших надписів використовують похилий шрифт як найбільш простий та приближений до скорописного.

Висота літер, а відповідно і розміри надпису на карті залежать від її значення в бойовому документі масштабів та розмірів склеєної карти, значення об’єкта чи військової ланки, до якого відноситься надпис та ін. Така висота букв службового заголовку карти може бути 15 – 30 мм. А найменування офіцера якому належить карта 8-10 мм.

Мінімальна висота строкової літери при виконанні всіх пояснювальних надписів, а також при зазначенні молодшої ланки по даній обстановці, наприклад, батальйону, ескадрильї, роти, може бути 2-3 мм.

Прізвище курсанта, виконавчого робочу карту пишеться на титульному листі і в лівому нижньому краю карти.

Наприклад: Вик. в І прим.

Іванов

26.07.12р.

Незалежно від назви та складу всі підписи розташовуються паралельно нижньому або верхньому зрізу центрального листа склейці або паралельно горизонтальній лінії координатній сітці Гауса.

4.6 ОБ’ЄКТИ ТА ЦІЛІ

Об’єкти та цілі, визначені на карті фігурними та комбінованими умовними знаками, крім пунктів управління та авіації, яка базуються на аеродромах наноситься на карту таким чином, щоб центр умовного знаку знаходився в точці розташування об’єкта на місцевості.

Умовні знаки. які визначають штаби та пункти управління наносяться на карту таким чином, щоб вертикальна пряма лінія фігури знака («прапорця») своїм нижнім кінцем впиралась в точку місцевості, де фактично розміщалися пункти управління, та щоб дана лінія була перпендикулярна до нижнього зрізу карти.

4.7 Лінія бойового зіткнення

Лінія бойового зіткнення позначається на карті за свої війська червоним кольором, за військо противника - синім та повинна відображати положення підрозділів, частин, сухопутних військ до визначеного часу. Лінії потрібно проводити товщиною 0,5-1 мм, а штрихи необхідно наносити через 2 мм перпендикулярно до даної лінії.

П оложення підрозділів, частин, сухопутних військ, які знаходяться в обороні, наноситься на карту суцільною лінією з штрихами.

Положення підрозділів, частин які ведуть в бій, які наступають чи відступають наносяться на карту суцільною лінією без штрихів с указанням направлення (відходу) стрілкою. В наступі (при відході) положення підрозділів, частин наноситься суцільною лінією без штрихів вказання направлення наступу (відходу) стрілкою