IV. Рекомендації по веденню робочої карти

Одним з елементів культури офіцера є вміння вести робочу карту тому, що без її використання неможливо керувати військами в умовах постійно зростаючого просторового розмаху бойових дій при швидкій зміні обстановки. В сучасних умовах командир, організовуючи бойові дії і керуючи авіаційними підрозділами і частинами не може обійтися без робочої карти. Робоча карта – це бойовий документ, на якому графічно і з допомогою умовних позначень зображається обстановка і її зміни в ході бою. Найважливішими з них є: вияснення основної бойової задачі; оцінка обстановки, прийняття рішень, постановка бойових задач, організація взаємодії; доклад обстановки старшому начальнику; інформування сусідів і т.д. з використанням робочих карт розробляються бойові документи, плани застосування родів військ та спеціальних військ, бойове розпорядження, донесення і т.д.

4.1 Підготовка карти до роботи

Робоча карта повинна бути завчасно підготовлена до роботи. Це дає можливість вирішувати питання з найменшою затратою часу. Коректно підготовлена карта набагато полегшує роботу у бою. Підготовка карти складається з вибору оцінки, склеювання, складання та підйому карти. Вибір та оцінка карти включає в себе вибір масштабу, підбір необхідних аркушів і вивчення карти.

Для склеювання карти, аркуші карти розташовуються згідно їх номенклатурі і намічають поля для зрізу. В усіх листів за виключенням крайніх, праворуч зрізаються праві (Калинові поля), а також нижні (південні) поля, крім аркушів нижнього ряду, склеювання аркушів проводиться спочатку в колонки по вертикалі (знизу вверх), а потім колонки склеюються між собою (справа наліво).

При веденні карти необхідно виконувати наступні правила:

– кожен графічний документ повинен мати службовий заголовок, підпис, дату складання;

– положення своїх військ, в тому числі підрозділів технічного забезпечення, їх задачі та дії позначати червоним кольором; ракетних військ, артилерії, військ ППО і спец

військ – чорним кольором;

– положення і дій військ противника позначати синім кольором;

– нумерацію та назву частин та підрозділів і пояснювальні підписи своїх військ наносити чорним, противника – синім кольором; скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і частин – тільки рядковими (малими) літерами;

– умовні знаки військ, вогневих засобів та ін. техніки наносити на карту згідно до їх дійсного місцезнаходження і розташовують за напрямом дії чи ведення вогню, всередині чи поряд з умовними позначками при необхідності вказувати кількість і тип вогневих засобів, бойової та ін. техніки;

– для позначення військ противника використовуються ті ж самі умовні позначення, що і для своїх військ, з необхідними написами;

– другорядні дані, і також дані, які неможливо відобразити умовними знаками, записувати їх на полях карти, в пояснювальній записці(легенді) або у робочому зошиті;

– розміщення і дії військ наносити умовними позначками суцільними лініями, а можливі та заплановані дії пунктиром;

– усі написи розміщувати паралельно нижньому (верхньому) зрізу карти; букви та цифри писати без зв’язку, зберігаючи розмір з масштабом карти та військовою інстанцією;

– написи можуть бути зроблені на вільному місці карти схеми із стрілкою до умовної позначки.

Складається карта так, щоб нею було зручно користуватися без повного розгортання та зберігати в польовій сумці.