1.4 Класифікація домішок стічних вод Органічні домішки стічних вод

Органічна речовина побутових стічних вод представлено в основному сечовиною, білками, жирами, вуглеводами і продуктами їх розкладу, різними органічними кислотами, синтетичними поверхнево активними речовинами (СПАР). Відмітною особливістю побутових стічних вод є відносна сталість їх складу, оскільки від кожного мешканця в систему водовідведення надходить у середньому визначена кількість забруднюючих речовин (г /добу), що може бути визначено за СНіПом 2.04.03-85. Виробничі стічні води можуть бути забруднені специфічними органічними речовинами, що залежать від виду виробництва, наприклад нафтою й нафтопродуктами, фенолами, лігніном, різними органічними кислотами, СПАР. Найбільша кількість СПАР знаходиться у стічних водах текстильної, шкіряної та нафтової промисловості.

Уміст у стічних водах органічних домішок, які можуть бути окислені мікроорганізмами в процесі їх метаболізму, визначають як біохімічну окислюваність. При цьому частина використаних органічних речовин витрачається на енергетичні потреби мікроорганізмів, а інша частина на синтез клітинної речовини. Частина полютантів стічних вод, що витрачається на енергетичні потреби, окислюється мікроорганізмами до кінцевих продуктів розкладання, склад яких залежить від виду окислюваного компонента, окисно-відновних і кислотно-лужних умов середовища, в загальному вигляді: С0₂, Н₂О, NН₄ ⁺ (NН₃), S0₄^2-, (Н₂S), НР0₄^2- (у дужках указані з'єднання, які редукують мікроорганізми в анаеробних умовах). Продукти окислення – метаболіти –виводяться з клітини в зовнішнє середовище. Для здійснення метаболізму багато мікроорганізмів як акцептор електронів та протонів використовують кисень. Кількість кисню, необхідного мікроорганізмам на весь цикл реакцій одержання енергії й синтезу, має назву БПК – біологічна потреба в кисні. БПК визначають аналітично, з різниці концентрації кисню у вихідній, аналізованій пробі води і після процесу метаболізму мікроорганізмів, через 5 або 20 діб (в останньому випадку значення БПК називають повним). Визнання БПК уважають правильним, якщо до кінця інкубації в склянці залишається від 3 до 5 мг О₂/дм³. Розчинність кисню у воді при атмосферному тиску визначається температурою, при 20⁰С у дистильованій воді розчиняється 9,17 мг О₂/дм³. Отже, максимальне значення БПК, що визначається при цій температурі, становитиме 6,17 мг О₂/дм³. Якщо органічних речовин в аналізованій пробі стічної води знаходиться багато і мікроорганізму потрібна більша кількість кисню для окислення органіки, вдаються до методу розбавлення вихідної проби стічної води. Суть методу полягає в тому, що на одну частину досліджуваної стічної води беруть кілька частин розбавленої води, суміш до межі насичують киснем, розливають в інкубаційні склянки й витримують у термостаті при 20 °С. При розрахунку БПК ступінь розведення враховують та вказують у вигляді відношення, наприклад запис розведення 1: 100 означає, що на 1 частина досліджуваної стічної води пішло 99 частин розбавленої води. Якщо певне значення БПК при розведенні 60 разів буде 4 мг О₂/дм³ то, отже, БПК досліджуваної стічної води становить 240 мг О₂/дм³.