3.3.1 Основне

Незважаючи на здатність сої задовольняти значну частину потреби в азоті (60-70%) за рахунок біологічної фіксації з атмосфери, вона позитивно реагує на внесення органічних і мінеральних добрив.

Органічні добрива в більшості соєсіючих країнах вносять під попередник, поєднуючи з мінеральними добривами. На низькородючих ґрунтах соя добре реагує на сумісне внесення органічних і мінеральних добрив безпосередньо під культуру. На високородючих ґрунтах можливий невисокий приріст врожаю від добрив, однак застосування їх потрібне з врахуванням збереження родючості ґрунту. Одним із ефективних і доступних органічних добрив, особливо в господарствах із низьким їх виходом, є зелене добриво сидеральних культур. Завдяки проведенню сидерації підвищується зв'язність ґрунту, поліпшується водно-повітряний режими, підсилюється життєдіяльність ґрунтових організмів, зменшується забур'яненість поля, що позитивно впливає нарозвиток бульбочкових бактерій та кореневої системи сої. Для сидерації як правило використовують редьку олійну, гірчицю білу, ріпак, суріпицю та інші.

Встановлено, що на формування 1 ц насіння і відповідної кількості побічної продукції соя використовує 7,2-10,1 кг азоту, 2,4-4,1 кг фосфору, 2,2-4,4 кг калію, 2,3-2,8 кг кальцію тощо. Враховуючи потреби сої в елементах живлення на сірих лісових ґрунтах необхідно вносити під зяблеву оранку по 60-90 кг/га д. р. фосфорних і калійних добрив і 45 кг/га азотних навесні, на чорноземах опідзолених - 30-45 кг/га азотних, 60 кг/га фосфорних і 40-60 кг/га калійних.

3.3.2 Припосівне

У польових дослідах, проведених у північному Степу України (м. Дніпропетровськ) на чорноземі звичайному, добрива вносили в один прийом восени під оранку, а також у два або у три прийоми. Роздрібне внесення не збільшувало врожайність сої порівняно із разовим унесенням (табл. 3).

Однак численними дослідами встановлено, що основне добриво не завжди забезпечує потребу рослин в елементах живлення на самому початку їх розвитку, особливо в роки з прохолодною весною, коли нітрифікація у грунті проходить повільно.

Тому рекомендується припосівне внесення мінеральних добрив у неве­ликих дозах, що сприяє кращому росту та розвитку рослин у початковий період. Унесені в рядки при сівбі мінеральні добрива у дозі 5-15 кг по діючій речовині підвищували врожайність зерна сої на 1,2-2,0 ц/га, зеленої маси - на 12-15 ц/га, вихід кормових одиниць і протеїну збі­льшувався відповідно на 5,0-10,2% і 5,1-8,1%.

Припосівне внесення добрив підвищує коефіцієнт використання пожи­вних елементів, стимулює швидкий ріст коренів і закладання репродуктив­них органів, сприяє найбільш інтенсивному формуванню листкової поверхні, розвитку бульбочок. Рядкове добриво в дозі N₁₀P₁₅ збільшувало врожайність сої на бурому лісовому грунті на 3,7 ц/га, на підзолистобурому лісовому - на 2,6 ц/га, на лучно - чорноземному - на 1,8 ц/га.

Дослідами останніх років доведено перевагу припосівного внесення складних добрив. Так, унесення суперфосфату сприяло підвищенню урожай­ності на 1,2 ц/га, амофосу - на 2,3 ц/га.

При припосівному внесенні добрив важливо уникати їх контакту з на­сінням, оскільки при цьому, залежно від виду та дози добрив, схожість насін­ня знижується на 11-46% або зовсім втрачається. При роздільному внесенні добрив на відстані 5-7 см збоку від рядка сої та на глибину 6-8 см шкідливий

вплив на проростання насіння цілком усувається.