
- •2.1 Ботанічна характеристика, систематика рослини, морфологічні ознаки
- •2.2 Біологічна характеристика
- •2.2.1 Відношення культури до вологи
- •2.2.2. Відношення культури до тепла
- •2.2.3 Відношення культури до світла
- •2.2.4 Відношення культури до ґрунтів
- •2.2.5 Потреба рослин в поживних речовинах і особливості живлення
- •2.2.6 Фази розвитку, етапи органогенезу і критичні періоди в житті рослин
- •3.1 Місце культури в сівозміні. Попередники
- •3.2 Обробіток ґрунту
- •3.2.1 Основний
- •3.2.2 Передпосівний
- •3.3 Удобрення культури
- •3.3.1 Основне
- •3.3.2 Припосівне
- •3.3.3 Підживлення
- •3.4 Підготовка насіння до сівби
- •3.5.1 Строки посіву
- •3.5.2 Способи посіву, глибина заробки насіння
- •3.5.3 Норми висіву
- •3.6 Догляд за посівами. Заходи боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами
- •3.7 Збирання врожаю
- •3.7.1 Обґрунтування строків і способів збирання
3.2.2 Передпосівний
Щодо передпосівного обробітку ґрунту, то він повинен бути направлений на обов'язкове вирівнювання, створення сприятливих умов для рівномірної заробки і проростання насіння сої.
Навесні при достиганні ґрунту обробіток проводять диференційовано з урахуванням стану поля та погодпих умов, що складаються. Як правило, він
включає боронування та вирівнювання поля, яке проводять під кутом до напрямку оранки, внесення гербіцидів і проведення передпосівної культивації.
Проведення передпосівної культивації в день посіву на глибину загортання насіння 3-4 см дає можливість уникнути пересихання верхнього шару грунту додатково його вирівнює, знищує проростки бур'янів, створює сприятливі умови для посіву сої.
У роки з інтенсивним підсиханням верхнього шару грунту, коли недостатньо опадів, необхідно використати комбіновані агрегати (АКГ-6, АПБ-6, РВК-3,6 «Європак», ЛК-4 та УСМК-5,4), для поєднання ґрунтообробних операцій, при цьому зменшується кількість обробітків ґрунту і скорочуються строки виконання робіт, що не допускає пересихання верхнього шару, і насіння лягає у вологий грунт. При дефіциті вологи в посівному шарі проводять прикочування ґрунту до- і після сівби, яке сприяє підвищенню польової схожості насіння, отриманню оптимальної густоти рослин, підвищення врожаю насіння на 1,1-2,6 ц/га.
У сприятливі за зволоженням роки післяпосівне прикочування недоцільне, бо при цьому ущільнюється грунт, а коли випадають дощі - утворюється ґрунтова кірка, утруднюється винос сім'ядолей на поверхню, знижується польова схожість насіння, що призводить до значного зрідження посівів.
Таблиця 2
Вплив способів основного та до – і післяпосівного обробітку грунту на урожайність сої, ц/га. Середнє за 2000-2002 рр [22]
Спосіб основного обробітку |
Прикочування |
Кількість культивацій перед сівбою |
|
одна |
дві |
||
Оранка на 25-27 см |
- |
16,9 |
18,1 |
До сівби |
17,7 |
18,9 |
|
Після сівби |
17,1 |
18,4 |
|
До і після сівби |
17,4 |
18,5 |
|
Чизелювання на 25-27 см |
- |
16,7 |
17,5 |
До сівби |
17,5 |
18,9 |
|
Після сівби |
17,3 |
18,6 |
|
До і після сівби |
17,3 |
18,6 |
|
Мілкий обробіток на 12-14 см |
- |
15,8 |
16,9 |
До сівби |
16,7 |
17,7 |
|
Після сівби |
16,6 |
17,3 |
|
До і після сівби |
16,0 |
17,0 |
3.3 Удобрення культури
Серед зернобобових культур соя досить вимоглива до вмісту в ґрунті поживних речовий і особливо азоту, хоча ефективність внесених добрив під сою, в першу чергу залежить від агрохімічних показників грунту, вологозабезпеченості, сорту тощо. Тому при застосуванні добрив необхідний диференційований підхід.