
- •2.1 Ботанічна характеристика, систематика рослини, морфологічні ознаки
- •2.2 Біологічна характеристика
- •2.2.1 Відношення культури до вологи
- •2.2.2. Відношення культури до тепла
- •2.2.3 Відношення культури до світла
- •2.2.4 Відношення культури до ґрунтів
- •2.2.5 Потреба рослин в поживних речовинах і особливості живлення
- •2.2.6 Фази розвитку, етапи органогенезу і критичні періоди в житті рослин
- •3.1 Місце культури в сівозміні. Попередники
- •3.2 Обробіток ґрунту
- •3.2.1 Основний
- •3.2.2 Передпосівний
- •3.3 Удобрення культури
- •3.3.1 Основне
- •3.3.2 Припосівне
- •3.3.3 Підживлення
- •3.4 Підготовка насіння до сівби
- •3.5.1 Строки посіву
- •3.5.2 Способи посіву, глибина заробки насіння
- •3.5.3 Норми висіву
- •3.6 Догляд за посівами. Заходи боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами
- •3.7 Збирання врожаю
- •3.7.1 Обґрунтування строків і способів збирання
3.1 Місце культури в сівозміні. Попередники
Правильне розміщення сої в сівозміні дає можливість збільшити її урожайність не тільки завдяки попередженню хвороб і пошкодженню шкідниками, зниженню забур'яненості поля, але й покращєнню водно-фізичного режиму грунту, більш раціональному використанню поживних речовин.
Кращими попередниками для сої є: озима пшениця, озимий ячмінь, ярі колосові, кукурудза на силос, зерно і зелений корм, під яку не вносили гербіциди триазинової групи. Не рекомендується висівати сою після бобових культур, томатів, соняшнику, цукрових буряків та ближче ніж за 500 м від насаджень білої і жовтої акації, у зв'язку з наявністю спільних шкідників і хвороб. У польовій сівозміні на попереднє місце сою повертають через 3-4 роки.
За багаторічними даними Інституту кормів УААН, сою можна висівати у сівозмінах з короткою ротацією. Досить продуктивною є ланка сівозміни "кукурудза-соя" у співвідношенні 1: 2 та 1: 3, продуктивність яких складає 58-65 ц/ га кормових одиниць, кожна з яких містить 100-105 г сирого протеїну. Урожайність зерна кукурудзи після сої підвищується на 3-5 ц/га. Також можливі ланки "соя-ячмінь", "соя-озима пшениця" або "соя-яра пшениця". При цьому урожайність ячменю підвищується на 4-6 ц/га, пшениці - на 2,5-4 ц/га. Використання таких сівозмін є досить актуальним, особливо в даний час, для крупних приватних товаровиробників та фермерських господарств.
Соя вимоглива до попередників і сама є відмінним попередником для багатьох сільськогосподарських культур, зокрема зернових, не поступаючись люцерні та кукурудзі на силос. При вирощуванні сої на насіння в просапній сівозміні - вона є одним з кращих попередників ярих культур. Урожай ярої пшениці висіяної після сої, не менший ніж після чистого пару, а у вологі роки пшениця після сої дає більші врожаї. У середньому на 1 га соя залишає після себе в грунті 60-80 кг азоту, 20-25 кг фосфору і 30-40 кг калію, що прирівнюється до 10-15 т органічних добрив[4,7,10,].
Таблиця 1
Порівняльна продуктивність сої при вирощуванні її у беззмінних посівах і в сівозміні (середнє за 1996-2002 рр.) [6]
Спосіб вирощування |
Гній, 15 т/га |
Гній, 15 т/га + N45P60K60 |
||
Звичайний захист рослин |
Інтегрований захисит рослин |
Звичайний захист рослин |
Інтегрований захисит рослин |
|
У беззмінних посівах |
14,0 |
17,4 |
17,6 |
21,5 |
У сівозміні: соя-кукурудза-кукурудза |
24,4 |
26,9 |
28,3 |
30,7 |
3.2 Обробіток ґрунту
3.2.1 Основний
Обробіток грунту під сою повинен забезпечувати максимальне знищення бур'янів, добрі умови для росту кореневої системи, біологічної фіксації азоту бульбочковими бактеріями, сприятливого поживного режиму та інтенсивного росту і розвитку її рослин. Він повинен бути диференційований залежно від попередника, вологозабезпечення, забур'яненості поля та його рельєфу.
Після стерньових попередників основний обробіток грунту включає одно- або дворазове лущення стерні з подальшою оранкою на глибину 25-27 см і вирівнювання поверхні поля. При засміченості поля однорічними бур'янами застосовують напівпаровий обробіток ґрунту (літня оранка і одна-дві культивації для знищення бур'янів). На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами застосовують пошаровий обробіток грунту, який полягає у лущенні лемішними лущильниками з наступною глибокою оранкою на глибину 28-30 см при появі масових сходів бур'янів.
В умовах недостатнього зволоження застосовують паровий обробіток ґрунту в сівозміні. При цьому після збирання попередника поле обробляють дисковими знаряддями, а з відростанням бур'янів проводять оранку і додатково обробляють грунт у літньо-осінній період культиваторами та боронами.
В Україні основним обробітком ґрунту в більшості соєсіючих регіонів є оранка з використанням полицевого плуга. Цей спосіб забезпечує найповніше загортання післяжнивних решток, однорідний поверхневий шар ґрунту, знищує значну кількість бур'янів, сприяє підвищенню ефективності дії мінеральних добрив, скороченню весняних передпосівних операцій, дає змогу раніше розпочати сівбу.
Коли є ефективні гербіциди та відповідний комплекс технічних засобів застосовують мінімальний або нульовий обробіток ґрунту внаслідок якого витрати пального знижуються в порівнянні з традиційним обробітком па 20 % при мінімальному і на 70 % при нульовому обробітку.
Щодо чизелювання то в Україні воно мало поширене, хоча застосовують його в соєсіючих країнах. Вважається, що оранку плугом можна замінити чизелюванням, коли після збирання попередника на поверхні залишається мало післяжнивних решток. Перше чизелювання проводять восени в одному напрямку, а друге - навесні, перпендикулярно йому.
Загалом безплужна система обробітку ґрунту дає змогу вирощувати сою на полях з незначним схилом, де недоцільне застосування плуга. Вона запобігає ерозії ґрунту, сприяє зменшенню затрат праці та збереженню енергії, однак є певні недоліки у загортанні післяжнивних решток та потребує дещо більшої кількості застосування гербіцидів [2,7].