2.2 Біологічна характеристика

Соя - теплолюбна, вологолюбна рослина короткого дня, сформована в умовах теплого мусонного клімату. Одночасно вона пластична до умов ви­рощування; ареал її поширення - від екватора до 56° північної широти. На протязі декількох тисячоліть в різних екологічних районах виділилися форми

сої з різною реакцією на природні фактори.

2.2.1 Відношення культури до вологи

Найвищий врожай сої за інших умов виходить при достатнім зволоженні у продовж всього періоду вегетації. Разом з тим у перші періоди росту сої кількість води, що випаровується нею, невелика. З наростанням вегетативної маси воно збільшується. Більше всього рослина витрачає води в період від цвітіння до кінця формування бобів, оскільки в цей час йде енергійний ріст і нагромадження сухої речовини. Посуха під час цвітіння і наливу бобів як атмосферна, так і ґрунтова, негативно впливає на продуктивність сої. Так, на Кубанській дослідній станції під впливом посухи в період цвітіння різних сортів врожай знижувався від 14 до 58%, а при посусі під час наливу насіння – від 41 до 87%.Соя без усяких збитків для своєї продуктивності може допускати дуже високі норми літніх опадів. Але надлишкове зволоження ґрунту, що супроводжується погіршенням її повітряного режиму, негативно позначається на утворені бульбочок на коренях сої. Ріст і розвиток сої залежить і від відносної вологості повітря. При високій температурі і низькій відносній вологості повітря (менш 60%) обпадають квітки і молоді боби.

2.2.2. Відношення культури до тепла

Соя відноситься до групи теплолюбних культур. У цьому відношенні її можна порівняти з кукурудзою, на підставі матеріалів Державної комісії із сортовипробування відзначають, що для повного розвитку сої в залежності від умов вирощування і сорту необхідно від 1700^о до 2900^о при середньодобовій температурі не нижче 15^о. Соя висуває підвищені вимоги в період проростання насіння. За даними багатьох авторів мінімальна температура для проростання сої 10-12^о, а оптимальна 15-20^о. Зниження температури помітно позначилося на уповільнення проростання і числі насінин, що загнили. Вимогливість сої до тепла не знижується у продовж всього періоду вегетації. При достатній температурі і вологості соя росте швидко, розвиває велику листкову масу і досягає високого росту. Сприятливою середньодобовою температурою для росту і розвитку сої можна вважати 18-22^о. Температури нижче 15^о затримують розвиток сої. Зниження температури восени до 10-12^о практично припиняє налив зерна і дозрівання. Незважаючи на те, що соя відноситься до числа теплолюбних культур, вона переносить заморозки краще, ніж квасоля. Заморозки на поверхні ґрунту не викликають значного ушкодження сходів.

2.2.3 Відношення культури до світла

Ряд авторів визначають, що в групі короткоденних рослин соя особливо чуттєва до зміни світлового режиму. Щоб прискорити цвітіння, сої необхідно від 2 до 6 коротких днів, у той час як іншим рослинам короткого дня необхідно від 7 до 40 днів. І навпаки, при невеликому подовженні дня цвітіння сповільняється.

Виділяють чотири основних групи сортів по ступеню реакції на зміну світлового режиму: дуже слабо реагуючі, слабо реагуючі, середньореагуючі, сильнореагуючі. Більшість сортів пристосована до досить вузьких поясів широт, тому при вирощуванні сої важливо знати реакцію сортів на довжину дня.

Досвідами установлено, що врожай головним чином залежить від площі листків, що освітлюються прямими променями сонця, а не від величини загальної площі поверхні листів. На підставі цього, високі врожаї сої можливі тільки при високому коефіцієнті використання сонячної енергії, оптимальних умовах світлового режиму для кожної рослини і ценоза в цілому.