3.2 Чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигоряння волонтерів.

Програма дослідження «Чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння волонтерів».

Для дослідження чинників, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння, нами у вересні 2012р. було проведено гайд-інтерв'ю з колишніми волонтерами, які зазнали вигорання під час волонтерської діяльності у Львівському міському центрі реабілітації «Джерело».

Об’єктом нашого дослідження є особи, які були залучені до волонтерства у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело», і як наслідок зазнали емоційного вигорання.

Предмет дослідження –

Мета ̶ дослідити чинники, які зумовлюють вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння у волонтерів навчально-реабілітаційного центру.

Завдання дослідження:

1. Вияснити, які проблеми виникали найчастіше під час діяльності.

2. Визначити чинники, які перешкоджали здійсненню волонтерської діяльності і призвели до професійного вигорання.

3. З’ясувати, чи проводили спеціалісти центру тренінги чи бесіди щодо попередження стресу та професійного втручання.

Час опитування: вересень 2012 рік.

Метод дослідження. Це дослідження проводиться методом опитування – напівструктурованого інтерв’ю. Цей метод обраний нами через те, що нам потрібно зібрати первинну вербальну інформацію під час безпосереднього спілкування з респондентом, а також чіткі відповіді на конкретні запитання.

Аналіз дослідження. Дослідження проводилось із дотриманням конфіденційності та етики. Було опитано сім колишніх волонтерів Львівського міського навчально-реабілітаційного центру «Джерело».

Оброблення інтерв’ю складається із:

1. розшифрування інтерв’ю,

2. структурування відповідей респондентів відповідно до поставлених завдань.

Ми опитали сім колишніх волонтерів КАМу, в результаті ми отримали такі відповіді:

Отже, на питання «Як довго, Ви були залучені у волонтерську діяльність»? респонденти дали нам таку відповідь: Олена – п’ять місяців, Андрій, Іванна, Борис – по одинадцять місяців, Христина - один рік.

На питання про те, скільки часу приділяли на волонтерство, респонденти відповіли, що зазвичай відбувається 2 рази на тиждень, здебільшого по 2 години.

З питання про те, «У які соціальні програми Ви були залучені?», колишні волонтери зазначили, що брали участь у різного роду соціальних програмах. Це насамперед соціально-побутова адаптація, мистецька програма, соціальне підприємство та багато інших.

З питання про те, коли волонтери зрозуміли, що потрібно зробити «вихід», ми дізнались, що це відбувалось поступово. Спочатку відбулось нехтування своїми обов’язками, згодом з’явився певний негативізм, цинізм, фаталізм. Саме тоді, коли професійна діяльність почала впливати на сімейне життя і руйнувати його, то це стало відправною точкою у волонтерській діяльності.

На питання, «Які чинники зумовили ваше професійне вигорання?», респонденти зазначили, що недостатня професійна підготовка; брак практичного досвіду; невизначеність/неадекватність професійних очікувань (щодо результатів роботи, критеріїв успішності); недостатній рівень емоційної та соціальної підтримки з боку колег, керівників та підлеглих; недостатність супервізії;брак заохочення, визнання успіхів; недостатня участь у прийнятті рішень та відповідальність без повноважень; негативний вплив роботи на сімейне життя; особистісні якості (наприклад, сором'язливість, невпевненість у собі, труднощі в управлінні іншими) та молодий вік; специфічні фактори, наприклад, етичні дилеми, необхідність стикатися зі смертю, горем, небезпечними ситуаціями.

На питання, «Які проблеми виникали найчастіше під час волонтерської діяльності?», респонденти були одностайні у відповіді. Дуже часто волонтери покладають великі надії та мають нереальні очікування щодо конкретного клієнта і коли, ці очікування не здійснюються, то це впливає на особистість волонтера значною мірою.

На питання про зіткнення з етичною дилемою, то всі опитані респонденти відповіли, що за весь період волонтерської діяльності, їм часто доводилось стикатись з етичною дилемою.

На питання про те, чи проводили спеціалісти центру «Джерело» тренінги чи бесіди щодо попередження стресу та професійного вигорання, то респонденти запевнили, що ні тренінгів, ні бесід ніхто з ними не проводив.

На питання «Чи плануєте Ви ще коли небудь повернутись у добровільну діяльність?», двоє з опитаних планують повернутись у волонтерську сферу, ще двоє навідріз відмовляються від цього, а ще один респондент планує повернутись у волонтерську сферу, але займатись з маленькими неповносправними дітками.

Висновки до розділу 3

Після проведення нашого інтерв’ю з колишніми волонтерами, можна зробити такі висновки:

1. З'ясовано, що під час здійснення волонтерської діяльності добровольці найчастіше зустрічалися з такими проблемамии: брак знань, вмінь та навичок,відчуття професійної некомпетентності та незадоволеність роботою; нездійсненність очікувань, і відповідно до цього зниження самооцінки.

2. Визначено чинники, які перешкоджали здійсненню волонтерської діяльності і призвели до емоційного вигорання. Насамперед,це недостатня професійна підготовка; брак практичного досвіду; завищені неадекватні очікування; обмеженість ресурсів. Респонденти зазначили, що рівень емоційної та соціальної підтримки з боку колег та керівників відіграє вагому роль у волонтерській діяльності. Та коли цей рівень не є достатнім, то тоді це відбивається на особистості волонтера. Ще одним важливим чинником, який веде до емоційного вигорання є відсутність супервізії у навчально-реабілітаційному центрі. Також волонтери вважать, що дуже часто волонтерська діяльність мала негативний вплив на сімейне життя, оскільки траплялись випадки, коли приходилось стикатись з небезпечними ситуаціями, горем і т.п.