Хронологія

18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору між РСФРР, УСРР та Польщею.

14 березня 1923 р. — прийняття Радою послів у Парижі рішення про приєднання Галичини до Польщі за умови надання їй автономних прав.

Червень 1923 р. — утворення Комуністичної партії Західної України.

31 липня 1924 р. — заборона польським урядом використання української мови в державних установах Західної України.

Липень 1925 р. — установчий з’їзд Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО).

8 вересня 1925 р. — греко-католицький єпископат присягнув на вірність польській державі.

27 січня — 3 лютого 1929 р. — розпочалася діяльність Організації українських націоналістів (ОУН).

1929—1933 рр. — світова економічна криза — «Велика депресія».

15 березня 1939 р. — проголошення самостійності Карпатської України на чолі з президентом А. Волошиним.

15—18 березня 1939 р. — вторгнення угорської армієї до Закарпатської України і окупація цих земель.

Словник термінів

Автономія (від грец. — незалежність) — право території самостійно здійснювати державну владу в межах, які надає їй конституція або закон.

Асиміляція — добровільне або вимушене розчинення (втрата традицій, звичаїв, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, зазвичай, численнішого народу (етносу); засіб для досягнення етнічної однорідності.

Бессарабія — історичний регіон між ріками Дністром, Прутом (притокою Дунаю) і гирлом Дунаю. Нині на його теренах — значна частина Одеської, Чернівецької обл. та основна частина території Молдови. До початку ХІХ ст. Бессарабією називалася лише південна частина цього регіону. Назва походить від прізвиська володаря цих земель Бессараба. Географічне положення (шлях з Азії до Європи) зумовило зосередження тут у І тис. значних міграційних потоків. На початку VI ст. з’явилися слов’яни. У ХІ—ХIV ст. землі Бессарабії входили до складу Київської Русі, Галицького князівства. На її території жили берладники. Бессарабія входила до складу Молдавського князівства й Османської імперії. Важливу роль у її освоєнні відіграли запорозькі козаки, що поселилися на Дунаї після першого руйнування Запорозької Січі 1709 р. Українське населення зростало й за рахунок селян-утікачів із Правобережної та Лівобережної України.

«Велика депресія» — вживається тут щодо фази економічного циклу, що настає після кризи перевиробництва. Характеризується припиненням спаду виробництва, поступовим зниженням надлишку товарів, низькою господарською діяльністю, великими масштабами безробіття. Синонім економічної депресії — стагнація.

Дискримінація (від лат. discriminatio — розрізнення) — часткове чи повне, тимчасове чи постійне обмеження або позбавлення конституційних прав певної категорії громадян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю тощо.

Догматизм — однобоке, схематичне мислення, що оперує догмами. В основі догматизму — сліпа віра в авторитети, захист застарілих постулатів.

Еміграція (від лат. emigro — виселяюся) — виїзд громадян зі своєї країни в іншу на постійне або тривале проживання з політичних, економічних чи інших причин.

Експропріація (від середньовічного лат. expropriatio — позбавлення власності) — примусове (без відшкодування) позбавлення майна.

Інертність (від лат. iners — бездіяльність) — брак ініціативи, бездіяльність.

Інкорпорація — включення однієї території до складу іншої або об’єднання в єдине ціле двох чи більше автономних компонентів.

Конфесія — Церква чи релігійна організація, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру.

Кооперативний рух (від лат. cooperatio — співпраця) — початково добровільна співпраця, яка сприяє своїм членам у веденні господарства, дрібного виробництва, здійснюючи посередницькі функції (реалізацію продукції, її транспортування).

Нація (від лат. nation — плем’я, народ) — історична спільність людей, яка базується на спільності території, історії, етнічних і політичних зв’язків, мови та інших особливостей культури. Загалом розглядається як форма етнічної спільності. Нині націю розуміють як сукупність усіх громадян певної держави незалежно від їхньої етнічної належності.

Окупація (від лат. occupatio — захоплення) — військове тимчасове захоплення силою певної території.

Опозиція (від лат oppositio — протиставлення) — протидія, супротив якійсь політиці, чиїмось діям, поглядам. Інколи мається на увазі група або партія, яка виступає з кардинально іншими думками меншості або більшості, що висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблем.

Парцела (від франц. parcelle — частка) — невелика ділянка власної або орендованої землі, на якій ведеться дрібне (парцелярне) селянське господарство.

Парцеляція землі — процес подрібнення земельних ділянок.

Пацифікація — «умиротворення», на шлях якого в найжорстокіших формах стала офіційна польська влада в 30-х рр. XX ст. для придушення опору українства (на західноукраїнських землях) проти соціального і національного гноблення.

Самоврядування — самостійність якоїсь організованої соціальної спільноти в управлінні власними справами.

Сейм — станово-представницький орган у Польщі, Чехії та інших державах Східної Європи.

Тоталітарна держава — держава, в якій унаслідок історичних умов склалася така система політичного та соціального устрою життя суспільства, за якої неконтрольована народом влада бюрократичної еліти отримала можливість руйнації або прямої заборони інститутів представницької демократії чи почала здійснювати військово-поліційний терор.

Українська військова організація — нелегальна військова політично-революційна організація, що виникла в 1920 р. й проіснувала до того часу, коли ввійшла як військово-бойова одиниця в ОУН. Натхненником і Головним Комендантом УВО був полковник Є. Коновалець.