Практичні заняття

Загальні рекомендації: практичні заняття загалом активізують участь студентів в організованій викладачем співпраці. Під час їх проведення необхідно відповідати не тільки на поставлені запитання, а й виступати з доповненнями, зауваженнями, уточненнями, запереченнями, звертатися до цитацій із першоджерел, наводити власні приклади, міркування і судження.

У підготовлених планах практичних занять враховані можливості та межі застосування різних підходів і прийомів вивчення літературного твору, які сприяють глибокому розумінню категорій його змісту та форми, значення його внутрішніх зв`язків (соціологічний, культурно-історичний, біографічний, функціональний та ін.).

Одним із важливих завдань вивчення курсу “Основи теорії літератури” є показати змінність і багатогранність шляхів аналізу, залежності їх від життєвого матеріалу, від історико-літературного процесу, категорій роду, жанру, творчої індивідуальності письменника, своєрідності його естетичного світосприйняття.

Врахування викладачем можливості різних підходів до аналізу літературного твору допоможе йому уникнути шаблону поцінування того чи іншого літературного явища, особливо при студіях репрезентативних постатей рідного письменства, що представляють певну літературну епоху, а відтак, служитиме посередником між письменником і читачем.

Кожний художній твір – це цілий всесвіт духу. Збагнути його, оцінити й одержати естетичну насолоду – це великою мірою означає стати своєрідним “співавтором” письменника, вступити з ним у діалог. Для цього викладач мусить володіти інструментарієм інтерпретації й оцінки твору, осягнути метод моделювання його змісту та ціннісного статусу.

При всьому розмаїтті можливих аспектів вивчення літературного твору слід пам`ятати, що художній текст є складною системою зв`язків, взаємозв`язків його компонентів, що створюють єдине ціле, є альфою й омегою аналізу. Ось чому тема кожного практичного заняття, присвячена тому чи іншому аспекту загальної теоретичної проблеми, передбачає конкретний аналіз художнього тексту.

Практичне заняття № 1 тема 1. Літературознавство як наука

1. Літературознавство як філологічна наука.

2. Літературознавство серед мистецтвознавчих наук.

3. Літературознавство як історична наука.

4. Основні й допоміжні галузі літературознавства.

Завдання: вміти дати визначення поняттям: “компаративістика”, “література всесвітня (світова)”, “література масова”, “літературний процес”, “літературознавство”, “теорія літератури”.

Список літератури:

1. Бушмин А.С. Наука о литературе: Проблемы. Суждения. Споры. – М., 1980. – 334 с.

2. Взаимодействие наук при изучении литературы: Сб. статей. – Л., 1981. – 277 с.

3. Волинський П.К. Основи теорії літератури: Вступ до літературознавства: Підручник для студ. філ. фак. ун-тів та пед ін-тів. – 2-е вид., випр. і доп. – К.,1967. – С. 3 – 76.

4. Зеров Микола. Історико-літературні та літературознавчі праці. // Зеров М.К. Твори: У 2т. – К.,1990. – Т.2.

5. Клочек Г. Поетика і психологія. – К., 1990. – 47 с.

6. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром`як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.,1997.

7. Наєнко Михайло. Українське літературознавство: Школи, напрями, тенденції. – К.,1997. – 320с.

8. Ткаченко А. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства). – К.,1998. – 448с.

9. Храпченко М.Б. Творческая индивидуальность писателя и развитие литературы. – М.,1987. – 575с.

10. Хропко П.П. Проблеми літературознавчої підготовки вчителів-словесників // Педагогіка і психологія: Вісн. Акад. пед. наук України. – 1994. – №3. – С.81 – 90.

11. Чижевський Дмитро. Історія української літератури: Від початків до доби реалізму. – Тернопіль, 1994. – 480с