Примітки

1. Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в тому, що він:

- є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності;

- сприяє найефективнішому розподілу та використанню ресурсів, упровадженню досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;

- є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення соціальних потреб суспільства.

2. У ринковій економіці підприємство прагне найвигідніше використати власні кошти і виробничі ресурси. Інформацію про те, в якій галузі прибуток найвищий, воно отримує за допомогою норми прибутку:

Норма прибутку = (Величина прибутку : Вкладений капітал) х 100%.

Саме за допомогою подібних сигналів ефективно розподіляються ресурси між альтернативними видами виробництва. Поява економічного прибутку, збільшення норми прибутку в певній галузі свідчить про те, що суспільство зацікавлене у розши­ренні цієї галузі, бо структура суспільних потреб змінилася на користь продукції саме цієї галузі виробництва. Фактично ж винагорода у вигляді прибутку є не тільки стимулом для розширення певної галузі - вона виступає як фінансовий засіб для на­рощування виробничої потужності підприємств. У галузі з високою нормою прибут­ку починається “перелив” капіталу з інших, менш ефективних галузей виробництва. Це призводить до занадто високих обсягів виробництва, ціна на продукцію галузі па­дає і норма прибутку та його величина починають зменшуватися. Зменшення нор­ми прибутку сигналізує про те, що галузь стає неефективною, і “перелив” капіталу починається в інші (наприклад, у ті, з яких капітал раніше пішов в гонитві за висо­кою нормою прибутку; тепер тут залишилося мало підприємств, пропозиція продук­ції скоротилася, що при сталому попиті призвело до зростання рівня цін та підви­щення норми і маси прибутку). Такий “перелив” капіталів із галузі в галузь відбувається доти, доки не встановлюється середня норма прибутку на капітал в усіх галузях; структура виробництва починає відповідати структурі потреб суспільства.

7.2.4. Прибуток акціонерних товариств та його розподіл

Функціонування і розвиток акціонерних товариств та інших підприєм­ницьких структур у ринковій економіці здійснюється з метою отримання прибутку.

Організація та функціонування товариства має ряд переваг порівняно з індивідуальними підприємствами. Вони полягають у можли­вості більшої концентрації виробництва і реалізації на цій основі переваг великих бізнесових структур. Це призводить до утворення особливого виду прибутку - засновницького прибутку.

Різниця між: сумою курсів цінних паперів, проданих засновниками, і сумою капіталу, насправді вкла­деного в акціонерне товариство, становить засновницький прибуток. Він є джерелом збагачення засновників корпорації і виникає в усіх випадках при заснуванні нового акціонерного товариства або при перетво­ренні індивідуальних капіталістичних підприємств у акціонерні.

Шляхи вилучення засновницького прибутку досить різноманітні. Засновники можуть отримати прибуток при реалізації акцій за курсом, який вищий від їх номінальної вартості [1].

Отже, засновницький прибуток - одна із форм прибутку, який за своєю суттю є капіталістичним підприємницьким доходом.

Результатом виробничої діяльності корпорації теж є прибуток. Після сплати податків чистий прибуток акціонерного товариства підлягає розподілу. Рішення про це приймає рада директорів, а затверджується воно на загальних зборах акціонерів.

Розподіл прибутку корпорації здійснюється в такому порядку: частина його використовується для розширення виробництва, виплату зарплати і премій керівникам AT і тільки та частина прибутку, що залишається, йде на виплату дивідендів - доходів за цінними паперами.

Величина дивідендів не постійна. Вона залежить і від загальної суми прибутку AT, і від тієї її частки, котра розподіляється між акціонерами [2] .

Водночас розподіл прибутку AT впливає на функціонування і розвиток акціонерних товариств. Адже власники акцій, як правило, не претендують на отримання середнього прибутку, а задовольняються дивідендом. Його величина, якщо дивіденд співставити не з номінальною вартістю акції, а з її ринковим курсом, наближається до розмірів звичайного позичкового процента. Купівля акції розглядається як використання певної капітальної вартості, як капіталу-власності і служить джерелом поповнення акціонер­ного капіталу.

Отже, якщо акціонерне товариство забезпечує всім власникам акцій дивіденд, котрий дорівнює проценту, то воно буде функціонувати і розви­ватись.

При загостренні конкурентної боротьби, породженої погіршенням збуту товарів акціонерного підприємства, воно може знизити ціни на акції і прода­вати свою продукцію на рівні витрат виробництва плюс процент. Внаслідок цього доходи акціонерного товариства в таких умовах значно скорочуються і навіть можуть не виплачуватись дивіденди, але акціонерний капітал продов­жуватиме функціонувати і розвиватись. Велику роль в цьому відіграє фондова біржа [3].