Мса 510"Перші завдання - залишки на початок періоду"

Залишки на початок періоду - це інформація про залишки на певних рахунках у кінці минулого періоду, що переносяться на початок нового.

У разі, якщо аудиторська перевірка здійснюється вперше або раніше її проводив інший аудитор, то потрібно ретельно перевірити залишки на початок періоду. Це робиться з метою ознайомлення із реальним станом підприємства на момент перевірки. Завдання аудитора полягає у перевірці того, чи точно

перенесено інформацію про залишки з кінця минулого періоду на початок нового, чи немає суттєвих викривлень у цих даних, чи враховано облікову політику та зміни в ній.

Необхідність у приділенні значної уваги перевіркці інформації щодо залишків на початок періоду залежить від суттєвості сум залишків, їх природи ( наприклад - дефіцитність запасів, умови зберігання ...). Важливим може бути те, чи проводилася аудиторська перевірка у кінці минулого періоду і чи зафіксовані під час неї дані були вірно перенесені у нову звітність.

Часто зміни в обліковій політиці приводять до перегляду значень певних статей звітності. Саме тому, аудитор повинен перевірити те, як враховувалися такі зміни у відображенні залишків на початок періоду.

Певні аудиторські докази щодо залишків на початок періоду можна отримати під час поточної перевірки. Наприклад, погашення у звітному періоді кредиторської чи дебіторської заборгованості вже свідчить про її наявність на початок періоду. Для перевірки залишків запасів потрібно бути присутнім при поточній інвентаризації та звірити її дані з вказаними у звітності та із даними про рух запасів.

У випадку неодержання необхідних доказів щодо залишків на початок періоду, аудитор може висловити умовно-позитивну думку чи негативну думку. Це може відбутися тоді, коли викривлення виявлено, але не враховано у звітності. Такі ж висновки можуть бути при неврахуванні облікової політики та зміну ній.

Мса 520 "Аналітичні процедури"

Аудитор повинен бути не тільки кваліфікованим бухгалтером, а й уміти робити висновки з отриманої інформації, бачити динаміку та характер змін у діяльності об'єкта перевірки. На основі даних перевірки визначаються певні фінансові показники, значення яких порівнюється із аналогічними за попередні періоди, із прогнозними значеннями, із даними схожих підприємств. Важливим є вміння побачити зв'язок між певними елементами фінансової інформації або їх зв'язок із нефінансовою інформацією ( витрати на оплату праці та чисельність працівників).

Аналітичні процедури можуть застосовуватися при перевірці будь-яких видів звітності та на усіх етапах перевірки. Зокрема, на стадії планування перевірки застосування аналітичних процедур допомагає виділити найбільш ризикові ланки роботи та спланувати обсяг аудиторських процедур таким чином, щоб приділити найбільшу увагу тим статтям звітності, які насторожують аудитора.

Під час безпосереднього проведення перевірки аудитор може використовувати аналітичні процедури як процедури по суті, тобто для дослідження тверджень у фінансових звітах. Можливим є також використання аналітичних матеріалів, що були зібрані працівниками об'єкта перевірки, але лише за умови значної довіри до виконавців таких робіт.

При застосуванні аналітичних процедур необхідно розглянути багато різних факторів, що можуть мати вплив на їх ефективність. Необхідно пересвідчитися у достовірності та відповідності даних, що використовуються у розрахунках. Важливим є і джерело походження цієї інформації, і ступінь довіри до неї. Неодмінно треба врахувати специфіку діяльності підприємства, щоб вибрати відповідні процедури. Аналітична інформація має бути порівнянною із аналогічними показниками інших підприємств чи минулих періодів.

Аналітичні процедури потрібні для формування загального висновку аудитора на основі висновків, отриманих при перевірці окремих тверджень фінансових звітів.

Те, наскільки аудитор може покластися на результати аналітичних процедур залежить від низки факторів:

• при дослідженні суттєвих статей не можна обмежуватися лише аналітичними процедурами;

• інші процедури (інколи) можуть надати більше інформації, ніж аналітичні;

• точність прогнозування результатів аналітичних процедур повинна бути достатньо високою;

• якщо ризик контролю значний, то дещо абстрактні аналітичні процедури менш ефективні, ніж детальні тести та фактичні перевірки.

Для більшої впевненості у результатах аналізу потрібно перевірити заходи контролю за підготовкою використовуваної інформації.

Інколи під час перевірки виявляють певні незвичні показники, які дуже відрізняються від прогнозних. Тоді аудитор повинен глибше дослідити природу таких невідповідностей та причини їх утворення. Для цього подаються запити управлінському персоналу. Пояснення управлінців перевіряються іншими свідченнями та даними. У разі ненадання потрібних пояснень аудитор вирішує питання про застосування інших процедур для з'ясування суті незвичних даних.

Деяка специфіка застосування аналітичних процедур існує при роботі з державними підприємствами. Вона полягає у тому, що деяких звичних зв'язків між показниками немає. Наприклад, між витратами та доходами немає такого тісного зв'язку, як у комерційних підприємствах. Але, все-таки, і при перевірці державних підприємств застосування аналітичних процедур може бути доволі корисним та інформативним.