5.4. Митне оформлення при здійсненні зовнішньоекономічної діяль­ності

Митне оформлення - це сукупність дій, пов'язаних з пропуском в Ук­раїну чи за її межі (у тому числі за умов тимчасового ввезення чи тимчасо­вого вивезення) товарів, майна та інших предметів, що перемішуються через митний кордон України. Воно здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю із застосуванням засобів державного регулювання ввезення чи вивезення товарів та інших предметів.

При цьому під товарами розуміють будь-яку переміщувану через мит­ний кордон України продукцію, у тому числі продукцію, на яку поширюються права інтелектуальної власності, послуги, роботи, які є об'єктом купівлі-про- дажу або обміну. Майном вважаються будь-які переміщувані через митний кордон предмети, продукція, що належать суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності і не призначені для купівлі-продажу.

Для отримання або відправлення вантажів за кордон суб'єкт ЗЕД пови­нен пройти на митниці процедуру акредитації. На митницю, що обслуговує район реєстрації підприємства, подаються такі документи:

• облікова картка суб'єкта ЗЕД;

• свідоцтво про державну реєстрацію;

• свідоцтво облстатуправління Міністерства статистики України про на­дання підприємству статистичних кодів;

• Статут підприємства та його нотаріально завірену копію;

• довідку обслуговуючого банку про відкриття рахунків;

• довідку про декларування валютних цінностей за формою № 2, завірену печатками податкової інспекції та уповноваженого відділення Національного банку України.

Обов'язковою умовою митного оформлення на вантажі є їх декларуван­ня. Декларування - це заява за встановленою формою точних даних про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів і про самі то­вари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення. Декларування здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, що допущені митницею до декларування. Підприємства допускаються митницею до декла­рування на підставі свідоцтва про визнання їх як декларантів.

Для отримання свідоцтва про визнання підприємства декларантом, воно має бути зареєстроване як юридична особа на території України і мати у своєму штаті осіб, уповноважених на декларування, які отримали відповідні кваліфі­каційні свідоцтва. За видачу свідоцтв про визнання підприємства декларантом справляється збір у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, при цьому Державна митна служба України веде реєстр підприємств, що здійсню­ють декларування на підставі договору. Видане свідоцтво діятиме безстроко­во за умов відсутності порушень з боку підприємства та його щорічної пере­реєстрації. Свідоцтво про визнання підприємства декларантом не може бути передане іншій особі.

Основним документом, на базі якого здійснюється декларування ванта­жів, є вантажна митна декларація (ВМД), оформлення якої є обов'язковою умовою допуску вантажів до процесу розмитнення.

Товари або майно, вартість яких перевищує 100 дол. США, декларуються митницею за умови наявності відомостей про них у вантажній митній декла­рації. На товари, вартість яких нижча 100 дол. США, ВМД не заповнюється. Такий товар декларується на підставі відомостей про нього у супровідних та інших документах.

Вантажна митна декларація є уніфікованим документом, сформованим у відповідності до міжнародних стандартів аналогічних документів інших країн. Вона містить точні дані про мету переміщення через митний кордон то­варів та інших предметів, про самі товари та інші предмети, про відправника, отримувача та декларанта вантажу, спосіб і порядок переміщення вантажів, умови поставки, спосіб розрахунків. Вносяться інші відомості, необхідні для митного оформлення, у тому числі і про нарахування митних та інших обо­в'язкових платежів. Декларація виконує також обліково-статистичну та пра­воохоронну функції.

Перехід до нових принципів регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності (тарифне регулювання, ліцензування, квотування і под.) відповідно до світової практики потребує змін організації митного контролю та митного оформлення товарів, що знаходяться у вантажному обороті.

Якщо раніше режим і процедура пропуску товарів визначалась виходячи з того, хто є суб'єктом зовнішньоторговельної угоди, то тепер головний кри­терій - об'єкт такої угоди, тобто конкретний товар.

Товари класифікуються відповідно до Товарної номенклатури зовніш­ньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), яка розроблена на базі Гармонізованої системи описання і кодування товарів (ГС) та комбінованої тарифно-статис- тичної номенклатури Європейського економічного співтовариства (КНЄЕС) і є основою системи заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності країни.

Гармонізована система описання і кодування товарів ГС набула чинності з 1 січня 1988 р. Вона являє собою багатоцільовий класифікатор товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі. Використання ГС дозволило:

• спростити складання комерційних і митних документів;

• полегшити їх комп'ютерну обробку;

• зекономити затрати з переписки, класифікації і обліку зовнішньотор­гових вантажів практично за всіма параметрами (обсяг, вартість, країна при­значення тощо);

• спростити збір, облік і зіставлення даних із зовнішньої торгівлі, про­ведення економічного аналізу, оскільки інформація, що знаходиться в різних документах на основі ГС, стала більш доступною і зрозумілішою;

• спростити облік тарифних поступок у СОТ.

Основними елементами номенклатури Гармонізованої системи є систе­ма класифікації і система кодування. Система класифікації має шість ступе­нів: розділи (21), групи (96), підгрупи (33), товарні позиції (1241), підпозиції (3553), субпозиції (5019).

Система кодування в ГС дозволяє надати інформацію в зручній формі для оперування нею при зібранні, передачі і обробці, з використанням сучас­них засобів обробки (ЕОМ), забезпечує використання ефективних методів по­шуку, сортування та узагальнення даних.

Девятизначний цифровий код ТН ЗЕД складається з таких елементів: перші шість цифр означають код товару по ГС, ті самі шість цифр плюс сьомий і восьмий знаки утворюють код товару по КНЄЕС, дев'ята цифра (поки що в усіх випадках «О») призначена для можливої деталізації в майбутньому тих чи інших товарних позицій з урахуванням інтересів України.

Правильне визначення позицій товару в номенклатурі (його класифіка­ція) має вирішальне значення для встановлення, якому з режимів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності цей товар підлягає.

5.5. Функціонування митно-тарифної системи України Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державний митний комітет України, який приймає норма­тивні акти, що регулюють дану сферу діяльності.

Обкладення товарів і інших предметів ввізним митом при їх ввезенні на митну територію України здійснюється за ставками Єдиного митного тарифу України, який являє собою систематизоване зведення ставок ввізного мита. Єдиний митний тариф України базується на ГС опису та кодування товарів.

Єдиний митний тариф затверджено Декретом Кабінету Міністрів Украї­ни від 11 січня 1993 року №4-93 «Про Єдиний митний тариф України» і введе­но в дію з 12 лютого 1993 року. В подальшому в Єдиний митний тариф України внесено зміни Законами України та постановами Кабінету Міністрів України. Законодавчі акти, якими були внесені зміни в Єдиний митний тариф, стосу­ються підакцизних товарів та продукції з 1-24 товарних груп ТН ЗЕД. Рішен­нями Уряду були запроваджені (1995р) комбіновані ставки, які почали актив­ніше застосовуватись і становили 23%. Це був один з кроків щодо підтримки національного товаровиробника та захисту внутрішнього ринку.

На даний час основу ставок ввізного мита складають адвалерні ставки. Специфічні і комбіновані ставки застосовуються до деяких товарів з 1-24 груп ТН ЗЕД та підакцизних товарів. Існує сім тарифних коридорів з рівнями ста­вок 0,2,5,10,15,20 та 25%. В Україні визначена верхня межа ставок імпортного митного тарифу - це 25%. Потрібно зазначити, що Концепцією трансформації Митного тарифу України передбачено поступове зниження верхньої межі, і наступний етап - це 20%. На даний час питома вага ставок із рівнем ставки ввізного мита 0% складає в Єдиному митному тарифі 17%, із рівнем оподатку­вання 25% і більше - 10% від загальної кількості тарифних ставок.

Необхідно акцентувати увагу на показниках рівня тарифного захисту на товари, які складають найбільш чутливу для українського ринку групу товарів, це, зокрема, товари, які класифікуються в 1-24 групах ТН ЗЕД. Максимальні ставки ввізного мита (пільгові) на товари 1-24 груп встановлені, зокрема, на м'ясо і харчові субпродукти, цукор, картоплю, олію та овочі, масло вершкове.

Мінімальні ставки ввізного мита на рівні 0% встановлено на такі про­довольчі товари, як: горіхи кокосу, виноград сушений, каву не смажену, чай зелений (неферментований) та чай чорний (ферментований і частково фер­ментований) для промислової переробки, пшеницю тверду насіннєву, пшени­цю м'яку та суміш для сівби, насіннєві гібриди кукурудзи, боби соєві, олію та її фракції, олію оливкову та інші.

Діючий рівень ставок ввізного мита на окремі види імпортованої сіль­ськогосподарської продукції достатньо високий у порівнянні з показниками ставок Єдиного митного тарифу на інші види продукції, і кошти, які необхід­но сплатити при митному оформленні цих товарів, значно перевищують його вартість. Рівень ставок ввізного мита на товари з 1 по 24 товарну групу ТН ЗЕД має на меті обмежувальний характер ввезення. У разі подальшого підвищення розміру ставки ввізного мита вони будуть виконувати заборонну функцію.

В основу митного тарифу покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) на базі гармонізованої системи опису і кодування товарів, з рівнем національної деталізації до 10 знаків, щоб уникнути використання так званих «буферних» підсубпозицій із зазначенням тільки конкретного виду товару.

Мито, що підлягає оплаті, нараховується митними органами згідно із ставками, діючими на день надання вантажної митної декларації, і сплачуєть­ся митним органом до, або на момент прийняття вантажної митної декларації до митного оформлення у національній валюті України.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають його об­кладенню, проводиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону Ук­раїни. При визначенні митної вартості до неї включають ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі, а також фактичні витрати, якщо їх не включено до рахун­ка-фактури. Порядок визначення митної вартості встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 №1598 «Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі їх переміщення через митний кордон України».

Залежно від країни походження товарів при ввезенні їх в Україну засто­совуються пільгові або повні ставки ввізного мита, передбачені Тарифом.

Законом України від 03.04.97 № 170/97-ВР «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізних товарів митом» на основі бази міжнародних договорів затверджений перелік країн, до яких Україна застосо­вує режим найбільшого сприяння або національний режим (55 країн) і до яких Україна застосовує режим вільної торгівлі (13 країн).

Підтвердженням походження товарів з тієї або іншої країни є сертифі­кат походження. Правила визначення країни походження товару обумовлені статтею 18 Закону України «Про Єдиний митний тариф». Визначення країни походження товарів здійснюється відповідно до правил визначення країни по­ходження, затверджених рішенням ради глав урядів Співдружності Незалеж­них Держав від 24.09.93р.

Зміна ставок мита можлива за умови попереднього представлення у встановленому порядку необхідних матеріалів на Митно-тарифну раду Украї­ни. Після розгляду на раді і прийняття постанови Кабінету Міністрів України стосовно зміни ставок ввізного мита. Від сплати ввізного мита звільняються товари, мито з яких не передбачене міжнародними угодами з участю України або іншими законодавчими актами.

Зміни митно-тарифного регулювання в Україні свідчать, що митно-та- рифне регулювання пов'язане з удосконаленням законодавства. Питання мит­но-тарифного регулювання знайшли відображення в новому Митному кодексі України.

Кодексом передбачено впровадження положень угод ГАТТ про правила митної оцінки товарів, визначення країни походження товарів, висвітлюють­ся питання кодування товарів і т.п. За оцінками провідних фахівців багатьох країн і економічних організацій, новий Митний кодекс України відповідає єв­ропейським і міжнародним стандартам, високим юридичним вимогам країн з ринковою економікою.

Функції, які виконують митні органи, можна класифікувати таким чи­ном: фіскальна; регулятивна; правова; статистична; контролююча у сфері мит­них відносин; законодавча; контролююча у сфері валютних відносин.

Фіскальна функція реалізується в тому, що митниця фактично виконує функції податкової служби, нараховує та справляє в зоні своєї діяльності мит­ні платежі і збори, утримання яких відповідно до законодавства покладено на митні органи (мито, митні збори, акциз, податок на додану вартість при ім­порті товарів), і несе відповідальність за своєчасність перерахувань отрима­них коштів до Державного бюджету.

Функція регулятора товарообміну виявляється у виконанні митницею ролі економічного інструменту зовнішньоторговельної політики держави, яка полягає у створенні обмежень або стимулів щодо виходу на національний ри­нок чи експорту товарів на зовнішній ринок.

Правова функція реалізується в таких напрямках: уживаються спільно з іншими правоохоронними органами заходи, що націлені на попередження не­законного вивезення за межі території предметів, які є національним, історич­ним і культурним багатством країни; забезпечується контроль за доставкою митних вантажів в інші митні органи, а у випадках їх зникнення проводиться розшук; слідство у справах контрабанди.

Статистична функція полягає у зборі та обробці митної статистики зовнішньоторговельних операцій, на підставі якої готуються загальні статис­тичні матеріали. За умов трансформації економічної системи, коли тільки від­працьовуються основні функціональні завдання органів виконавчої влади, а отже, існують проблеми інформаційного забезпечення при прийнятті управ­лінських рішень, митна статистика стає основним інформаційним джерелом, яке характеризує стан у сфері зовнішньоекономічних зв'язків.

Митний контроль здійснюється стосовно дотримання суб'єктами зов­нішньоекономічної діяльності й громадянами встановленого порядку пере­міщення товарів та інших предметів через митний кордон країни, здійснюється перевірка відомостей, засвідчених у вантажній митній декларації, при митно­му оформленні товарів та інших предметів, відповідно до наявності вантажу і документів, необхідних для здійснення митного контролю; контролюється діяльність митних брокерів, митних ліцензійних складів і магазинів безмитної торгівлі в зоні діяльності митниці.

Законодавча функція реалізується в тому, що митні органи приймають нормативно-правові акти з питань безпосереднього здійснення митної справи, організації та регулювання митного контролю, боротьби з контрабандою і по­рушеннями митних правил, які ґрунтуються на чинному законодавстві, при­значені до виконання у межах компетенції митних органів і є обов'язковими для усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Функція валютного регулювання. Валютна безпека - одна із важливих складових економічної безпеки країни. Митні органи відіграють значну роль у системі валютного регулювання: на Державну митну службу України покладе­но функції валютного контролю, а на митницю - агента валютного контролю. Існує митно-банківський контроль за строками повернення в Україну валют­ної виручки від експортних контрактів та імпортної частини бартерних угод.

Так, на різних етапах розвитку держави, залежно від цілого ряду причин (економічних, політичних), домінує та чи інша функція, яку виконує митний орган. Так, у тих країнах, що тільки почали формувати свою економічну сис­тему, і які мають великий дефіцит платіжного балансу і бюджету та значну ва­лютну заборгованість, домінуе-насамперед фіскальна функція. У країнах, де існують проблеми з урівноваженням торговельного балансу або загроза конку­ренції імпортних товарів, домінує функція регулятора торговельної політики. У країнах, де доступ до національного ринку лібералізовано, суттєвим є безпо­середнє виконання митницею функцій митного контролю та правової функції (наприклад, у багатьох країнах останнім часом пріоритет надається боротьбі з контрабандою зброї, наркотиків, охороні інтелектуальної власності)

Майбутнє української економіки, її здатність забезпечити прийнятні та стабільні темпи її зростання значною мірою залежать від ефективності функ­ціонування митно-тарифної системи та досконалості її механізму. Гармоніза­ція митної системи, спрощення митних формальностей сприятиме розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Трансформування системи мит­них стягнень, норм і правил у відповідності зі стандартами, які застосовують­ся в світовій спільноті, матиме позитивний вплив на ефективність зовнішньо­економічних зв'язків України.

Питання на семінарське заняття:

1. Види митних режимів та їх характеристика.

2. Функції митного тарифу.

3. Митний контроль як складова митно-тарифної політики.

4. Загальні умови декларування.

Питання на самостійне опрацювання:

1. Функції митних органів та порядок реєстрації суб'єкта ЗЕД у митному органі.

2. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР.

3. Порядок та механізм застосування фінансових санкцій за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Перелік реферативних повідомлень:

1. Характеристика системи митного регулювання в Україні.

2. Вплив митно-тарифного регулювання на розвиток зовнішньої торгівлі.

3. Мито як інструмент регулювання експортно-імпортних операцій.

4. Законодавство митної системи.

5. Методи визначення митної вартості товарів.

6. Митно-тарифна політика України на сучасному етапі.

7. Митно-тарифна політика України в контексті інтеграції країни у Світо­ву організацію торгівлі.