Тема 5. Митно-тарифна система і зовнішньоекономічні зв'язки

5.1. Мито та класифікація його видів.

Митні відносини істотно впливають на характер зовнішньоекономічних зв'язків, а митна політика є могутнім інструментом регулювання зовнішньо­економічної діяльності і підтримки балансу інтересів країн світової спільно­ти.

Мито - це вид державного непрямого податку, який справляється з ім­порту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, май­на, цінностей і предметів, що перетинають кордон у визначених державою пунктах під контролем митних служб. Незалежно від виду мита воно вклю­чається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Мито - це вартісна категорія, воно є основним фактором, який підви­щує ціну конкретного імпортного (експортного) товару при його надходженні на національний ринок країни і дає змогу національним виробникам підви­щувати загальний рівень цін на вітчизняні товари та отримувати додатковий прибуток. Тому потрібен індивідуальний підхід до обґрунтування мита з кож­ного конкретного товару на основі аналізу національних та інтернаціональних витрат і цін.

У контексті вартісної категорії митний тариф можна розглядати як ін­тернаціональну диференційовану ренту, яка виникає на базі стійкої різниці в національних витратах виробництва різних країн, що обумовлені різною ефективністю функціонування національних економічних систем.

Таким чином, установлення для різних товарів однакової за розміром митної ставки не означає, що митний тариф має однакову функціональну спрямованість. Тільки встановлення безпосередньої залежності між внутріш­німи та зовнішніми цінами дає змогу визначити кінцевий ефект застосуван­ня митного тарифу. Залежність співвідношення цін засвідчує, що для одних товарних груп мито виконує захисну функцію, для інших регулятивну, а для окремих створює конкурентні умови виробництва як національних, так і іно­земних підприємств.

Величина ставки мита - це кількісний показник, тобто він не дає мож­ливості повною мірою відстежити ефективність використання митного тари­фу як інструменту державного регулювання економічної ситуації у сфері між­народних економічних відносин.

Механізм застосування митного тарифу складається з декільком еле­ментів: товарна класифікація об'єкта оподаткування, методи оцінки вартості оподатковуваних товарів, методи визначення країни походження товарів, про­цедура застосування митних ставок. Тому ефективне застосування митного тарифу не обмежується простою зміною рівнів митних ставок. Досягнення певних цілей (протекціоністських чи фіскальних) можливе за умови маніпу­ляції всіма елементами митного тарифу.

Основними критеріями, які дають можливість чітко класифікувати види митного тарифу є:

• мета і функціональність застосування;

• фіскальне, встановлюється для забезпечення надходжень коштів до бюджету країни від зовнішньоекономічних операцій. Основна мета його вста­новлення має винятково економічний характер. Фіскальну функцію мито може виконувати в різних формах: і як експортне, і як імпортне мито, і в формі застосування транзитного мита;

• протекціоністське мито спрямоване на захист національного виробни­ка і є явно дискримінаційним стосовно ввезення товарів іноземного вироб­ництва, тому застосовується здебільшого у формі імпортного мита;

• преференційне, що передбачає особливі переваги держави щодо розміру ставок, які надаються іншим державам, головним чином з торговельно-полі- тичними цілями

• вплив на економіку;

• номінальне - те, що вказується в митному тарифі. Вони дають тільки загальне уявлення про рівень митного оподаткування країни.

• реальне - свідчить про реальний рівень мита на кінцеві товарні розра­ховується з врахуванням усіх факторів, які впливають на процес формування митного тарифу: співвідношення між цінами на внутрішньому та зовнішньо­му ринках, темпи зростання інфляції, погіршення чи покращання платіжного балансу, рівень митного оподаткування імпортних комплектуючих та ін.

• походження;

• автономне мито, яке встановлюється державою самостійно, тобто без будь-яких обов'язків перед іншою країною, і застосовується до будь-яких предметів і товарів незалежно від їх походження. Величина мита може бути змінена відповідно до інтересів країни без узгодження з країнам й партнерами. Даний вид мита, як правило, досягає значних розмірів і є об'єктом дискусій на дво- або багатосторонніх переговорах для отримання поступок в обмін на зниження ставок автономного мита. Предметом таких переговорів є перелік товарів, до яких застосовуються митні тарифи, їх структура, розмір митних ставок, порядок їх застосування. В результаті виникає конвенційне або до­говірне мито;

• конвенційне (договірне) мито встановлюється на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди з іншими державами, або угоди про створення митно­го союзу, і тому не може бути змінено державною владою в односторонньому порядку. Воно не змінюється впродовж тривалого часу, що має велике значен­ня для аналізу тих митних бар'єрів, з якими експортер стикається на ринку інших країн. Конвенційне мито вилучається з митного тарифу, коли угоди, за якими воно було представлено, призупиняють свою дію.

• напрямок руху;

• транзитне - встановлюється стосовно товарів, які переміщуються че­рез територію країни до інших держав. Основні причини застосування тран­зитного мита - це: регулювання (стримування) потоків певних груп товарів через територію країни; поповнення Державного бюджету; покриття витрат, пов'язаних з транзитом іноземних товарів через митну територію країни.

• імпортне (ввізне) мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни.

• експортне мито нараховується на товари та інші предмети при їх виве­зенні за митну територію країни.

• спосіб нарахування;

• адвалорне - нараховується у відсотках до митної вартості товарів та ін­ших предметів, які обкладаються митом;

• специфічне - нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом;

• комбіноване - поєднує обидва ці види митного обкладення, але нарахо­вується за більшою сумою нарахування;

• змішане - це одночасне застосування як специфічної, так і адвалорної ставки.

• принцип обмеження;

• спеціальне застосовується: як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпо­середньо конкуруючих товарів; як запобіжний захід щодо учасників зовніш­ньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій га­лузі, а також як захід для припинення недобросовісної конкуренції у випадках, що визначаються законами України; як захід у відповідь на дискримінаційні дії та (чи) недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їх союзів, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

• антидемпінгове мито застосовується у випадках: ввезення на митну те­риторію України товарів за ціною, істотно нижчою за їх конкурентну ціну в країні експорту на момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає чи загро­жує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо кон- куруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва подібних товарів в Україні; вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосеред­ньо конкуруючих товарів на момент цього ввезення, якщо таке вивезення за­вдає чи загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам України. Став­ка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію України або різниці між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експор­ту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той самий період часу.

• компенсаційне мито застосовується у випадках: ввезення на митну те­риторію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побіч­но використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завда­ти шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації та розширенню виробництва подібних товарів в Україні; вивезення за межі митної території України товарів, при ви­робництві або експорті яких прямо або побічно використовувалась субсидія, якщо таке вивезення завдає або загрожує завдати шкоди державним інтере­сам України. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій.

• період застосування;

• постійне - яке не змінюється залежно від часу застосування. Тобто воно є незмінним упродовж періоду дії встановленої ставки мита. Як правило, більшість митних ставок є постійними. Це дає можливість суб'єктам зовніш­ньоекономічної діяльності робити довготермінові прогнози і планувати свою діяльність.

• сезонне мито - яке встановлюється на окремі товари та інші предмети на термін не більше чотирьох місяців із моменту його застосування. В основ­ному застосування сезонного мита має оперативний характер, тобто вирішу­ються конкретні тактичні завдання. Сезонне мито вважається винятком із преференційних або пільгових режимів, у тому числі угод про вільну торгівлю, митних союзів, виробничої кооперації та інших подібних міжнародних угод, якщо це передбачено такими угодами. Аналіз використання даного інстру­менту свідчить, що сезонне мито має явно протекціоністський характер, тому його застосування повинно бути обов'язково проаналізовано під кутом зору наслідків.

• типи митних ставок;

• постійне - встановлюються державними органами і не може змінюва­тися залежно від обставин. Більшість країн світу мають митні тарифи з пос­тійними ставками.

• змінне - які можуть змінюватися за певних обставин (при зміні рівня світових і внутрішніх цін, рівня державних субсидій). Прикладом таких та­рифів може бути зміна ставок у Західній Європі в рамках єдиної сільськогос­подарської політики.

За даними ознаками можна класифікувати застосування будь-якого мит­ного тарифу щодо певних товарів чи предметів, що дає можливість проаналі­зувати весь спектр причинно-наслідкових зв'язків при запровадженні митно­го тарифу.

Митна вартість - ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за то­вар на момент перетину митного кордону України (тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо ввезення товару в Україну чи вивезення його з України). До митної вартості включають ціну товару, зазначену в рахунку- фактурі іноземного контрагента, а також такі фактичні витрати (якщо їх не враховано у рахунку-фактурі):

1. витрати на транспортування, навантаження, завантаження, пере­міщення та страхування до пункту перетину митного кордону України;

2. комісійні та брокерські витрати під час проведення митного та інших видів оформлення в іноземних державах на шляху перевезення товару;

3. плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що нале­жать до цих товарів та інших предметів, яка має бути сплачена імпортерам або експортерам прямо або опосередковано як умова їх ввезення (вивезення).

Крім сплати мита обов'язковим платежем при переміщенні вантажів че­рез митний кордон є митні збори. Вони нараховуються за вантажною митною декларацією і справляються при кожному здійсненні митного оформлення то­варів та інших предметів. Це платежі за:

• митне оформлення товарів;

• митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна;

• митне оформлення у разі транзиту іноземних товарів;

• митне оформлення у разі ввезення на митний ліцензійний склад;

• митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контро­лю на територіях і в приміщеннях підприємств;

• перебування товарів та інших предметів під митним контролем.

Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, що здійснюють

митне оформлення.