1) Організація доступу до стерильних шприців та голок. Забезпечення

доступності стерильних голок, шприців і дезінфікуючих матеріалів за допомогою

програм безоплатного їх обміну, продажу без рецептів в аптеках, доступність

програм активної роботи серед наркоманів чи інших служб і установ;

забезпечення того, щоб особи, які вживають наркотики шляхом ін'єкцій, мали

доступ до голок, шприців і дезінфікуючих матеріалів без обмежень або якихось

обов'язкових умов (наприклад, уточнення особи клієнта). Можливість таких

програм перервати ланцюг передачі вірусу доведено багатьма дослідженнями.

Такі служби також слугують місцем, де серед споживачів наркотиків можна

провести інформаційну роботу та залучити їх до реабілітаційних програм. У

програмах обміну також здійснюється запобігання небажаних наслідків вживання

наркотиків, як-от збір використаних голок і шприців, розміщення їх у безпечних

місцях та утилізація.4

2) Впровадження замісної терапії. Цей компонент – спосіб лікування опійної

залежності під наглядом лікаря через застосування опійних агоністів, таких як

метадон. Головною метою лікування шляхом замісної терапії є зменшення рівня

використання незаконних наркотиків, зниження рівня ризикової поведінки, як-от

використання нестерильних шприців і голок і, як наслідок, зниження ризику ВІЛ-

інфікування. Рекомендацією ВООЗ є включення метадонових чи інших програм

замісної терапії до загальної національної стратегії щодо наркотиків як одного з

варіантів терапії, особливо в країнах з високим рівнем поширення вживання

героїну чи інших наркотиків опійної групи; доступність метадонових програм для

осіб, які вживають наркотики опійної групи, особливо для тих з них, які вводять

наркотик внутрішньовенно і практикують ризиковану в сенсі ВІЛ-інфікування

поведінку; впровадження національних правил і рекомендацій, які стосуються

включення ін'єкційних наркоманів до програм замісної терапії й організації цих

програм; об'єднання програм замісної терапії з програмами освіти з ВІЛ-інфекції

для зменшення ризикової поведінки; надання в рамках програм замісної терапії

психосоціальної допомоги для поліпшення соматичного і психічного здоров'я

пацієнтів, а також поліпшення ширших соціальних параметрів, як-от зниження

кримінальної поведінки і підвищення трудової зайнятості.

3) Забезпечення легкої доступності соціальних служб і служб охорони

здоров'я. Надання споживачам наркотиків доступу до соціальних і медичних

служб допомагає їм адаптуватися та притримуватися безпечної в контексті ВІЛ

поведінки, що дає змогу отримати значні профілактичні результати. Важливим

також є забезпечення доступу СІН, які живуть з ВІЛ, до анриретровірусного

лікування. Цей компонент включає доступність служб з погляду їх

місцезнаходження й можливості під'їзду міським транспортом; доступність служб

невідкладної допомоги і кризового втручання з мінімальними обмеженнями в часі

і за днями тижня; доступність служб, забезпечення конфіденційності і захисту

даних; доступність служб для всіх потенційних пацієнтів незалежно від віку,

статі, расової етнічної, культурної, ідеологічної чи релігійної належності;

доступність служб незалежно від соматичного чи психічного стану пацієнта,

включаючи ВІЛ статус; доступність служб незалежно від платіжної здатності

пацієнтів і соціально-економічного чи трудового статусу; доступність служб

незалежно від правового статусу пацієнтів; доступність служб консультування і

надання допомоги щодо профілактики ВІЛ-інфекції для ін'єкційних споживачів

наркотиків.