Лекція 7. Консультування осіб, які вживають наркотики.

1. Наркоманія як соціальна проблема сучасного суспільства.

2. Особливості особистості наркозалежної людини.

3. Консультування як метод соціальної роботи із споживачами наркотиків.

4. Особистість консультанта як чинник ефективності консультування наркозалежних.

1. Наркоманія як соціальна проблема сучасного суспільства.

Наркотик - це психоактивна речовина, здатна при повторних прийомах викликати у людини залежність. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може створювати штучне підняття настрою, ейфорію або надмірну сонливість, хворобливу, а іноді й порушення свідомості. Постійний прийом наркотичних засобів у зростаючих кількостях призводить до розвитку такого захворювання як наркоманія.

Наркоманія - стан епізодичного або хронічного отруєння, викликаний багаторазовим введенням наркотику. У наркоманії, як хворобі, виділяють два стани – звикання та залежність.

Звикання характеризують:

- бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою; - незначна тенденція (або її відсутність) до збільшення дозування; - деякий ступінь психічної залежності від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності (відсутність абстинентного синдрому); - негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана.

Залежність характеризують:

- сильне бажання або непереборна потреба (нав’язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну;

- тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;

- психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику;

- згубні наслідки для особистості і суспільства.

Ознаки наявності захворювання наркоманією

- непереборна тяга до прийому наркотиків

- тенденція до збільшення дози

- психічна та фізична залежність

Поширення наркоманії має суспільно небезпечні наслідки і загрожує самому існуванню суспільства:

- поширення небезпечних хвороб

- зростання злочинності

- руйнування сімейних і дружніх стосунків

- втрата трудових ресурсів та генофонду нації

- витрата коштів на проблеми, зумовлені наркоманією

Як свідчить статистика, в Україні йде невпинний процес поширення наркоманії. За інформацією Міністерства охорони здоров’я, на початок 2012 року в Україні було офіційно зареєстровано 158, 6 тисяч наркозалежних людей. 80% офіційно зареєстрованих наркозалежних – молоді люди, 40% із них –2 неповнолітні. Проте, офіційна статистика відображає чисельність наркозалежних, які перебувають на диспансерному обліку. Реальна кількість споживачів наркотиків в Україні невідома. Проте, за оцінками експертів вона становить понад 1 млн. осіб. Середній вік залучення до наркотиків в Україні складає за статистикою 15-17 років, різко збільшується відсоток вживання наркотиків дітьми 9-13 років.

Відмічені і випадки вживання наркотиків дітьми 6-7 років - до наркоманії їх залучають батьки-наркомани. Кожний 5-й наркоман – жінка.

Останніми роками наркомани стають основною причиною зростання

захворюваності ВІЛ/СНІДом. Від загальної кількості ВІЛ - інфікованих,

наркомани складають 88%. В Україні 450 тис. молодих людей з подвійним

діагнозом - ВІЛ-наркоманія.

Близько 100 тис. людей щорічно помирають від наркоманії та її наслідків. Лише 5-6% наркоманів виліковуються, інші - помирають. Найбільш уражена наркоманією Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька області, Автономна Республіка Крим і Київ. Заданими МВС України у Тернопільській області на обліку в міліції перебувають 2250 осіб, які вживають наркотики. За неофіційними підрахунками ця цифра у 5 разів більша.

Шляхи вирішення проблеми наркоманії:

• жорстке законодавство щодо розповсюджувачів наркотиків

• жорсткий контроль за обігом усіх видів наркотиків

• лікування та реабілітація наркозалежних

• профілактика наркоманії

Державна політика стосовно споживачів наркотиків спрямована на:

- виявлення та постановка на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби та направлення їх на примусове медичне обстеження та лікування (Спільний Наказ МОЗ, МВС, Генпрокуратури, МЮ України від 10.10.1997 р. N 306/680/21/66/5)

- притягнення до кримінальної відповідальності за транспортування, зберігання або виготовлення наркотиків без мети збуту (ст. 309 КК України)

Кількість наркотиків, яку дозволено тримати для власного вживання в Україні згідно з затвердженою МОЗ “Таблицею невеликих, великих і особливо великих наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу”, він дорівнює 0,005 грама. Для порівняння: у Росії - 0,5 грама, у Німеччині – 1 грам, Австрії – 3 грама, Іспанії – 3 грама, на Кіпрі взагалі 10 грамів.

В Україні кожен 12-й засуджений отримав кримінальне покарання за перевищення дозволеної до зберігання для власного ужитку кількості наркотичних речовин.

В Україні протікання хвороби СІН та їхнє щоденне життя надзвичайно ускладнюється двома проблемами: СІН змушені постійно намагатися уникати кримінального переслідування правоохоронними органами, які дуже мало зважають на медичний бік їхнього статусу, а також постійно стикаються з проявами негативного ставлення до них, стигматизації більшістю членів суспільства. Ці дві проблеми створюють постійний стрес, який лише посилює

ризиковість поведінки СІН. СІН не звертаються за медичною допомогою в разі 3

ВІЛ/СНІДу та інших хвороб, бо під час звернення буде розкрито їхній статус, у

результаті чого вони стануть об’єктом кримінального переслідування, а

нормальну медичну допомогу їм не нададуть. Саме з цим пов’язан вражаюча

різниця між офіційними даними та експертними оцінками щодо кількості СІН і

ВІЛ-інфікованих осіб в Україні. На цей час і політика держави щодо цієї групи

осіб, і переважне суспільне ставлення до них не обмежують негативні наслідки

Сучасний світовий досвід не знає прикладів успішного досягнення мети,

спрямованої на повне позбавлення суспільства від наркотиків, і в більшості

розвинених країн світу цей утопічний підхід замінено на прагматичніший.

Прагматичний підхід полягає в тому, що суспільство більше зацікавлено в

мінімізації щоденних шкідливих наслідків наркозалежності. Для цього потрібна

щоденна робота, мета якої – допомогти наркозалежним змінити ризикову

поведінку. Другий підхід – прагматичний - дістав назву зменшення шкоди. Його

схвалено Організацією Об’єднаних Націй і Всесвітньою організацією охорони

здоров’я.

Програми зменшення шкоди не вимагають негайної відмови від вживання

наркотиків, вони спрямовані на зменшення негативних медичних, соціальних,

економічних та правових наслідків вживання наркотиків як для споживачів

ін'єкційних наркотиків (СІН), так і для всього суспільства.

Комплекс заходів зі зменшення шкоди від вживання наркотиків виходить з

таких принципів:

• Прагматичність – якась частина населення завжди вживатиме наркотики,

отож політику потрібно фокусувати не лише на боротьбі з наркотиками, а й на

зменшенні шкоди від вживання наркотиків.

• Гуманність – не можна засуджувати за вживання наркотиків, оскільки в

демократичному суспільстві кожен має право вибору. Засудження,

переслідування і стигматизація споживачів наркотиків не унеможливлюють

проведення ефективної профілактичної роботи з цією групою.

• Економічна ефективність – профілактика ВІЛ дешевша, ніж лікування ВІЛ-

інфекції.

Компоненти політики, що, відповідно до рекомендацій ВООЗ, мають великий

потенціал щодо зменшення індивідуальної та суспільної шкоди від вживання

наркотиків: