Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Groshi_ta_kredit_shpr.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
168.04 Кб
Скачать

63. Розвиток кредитних відносин в Україні в перехідний період до ринкових відносин.

Історія розвитку кредитних відносин у незалежній У. ще досить коротка. Щоправда, у галузі кре­дитних відносин перехід від старої до ринкової системи госп-ня здійснювався швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни.

З переходом до ринкових умов гос-ня змінювався склад як кредиторів, так і позичальників. Осн. кредитора­ми стали комерційні банки, у тому числі колишні державні. А по­зичальниками дедалі більше ставали під­пр-ва, приватні підприємці та окремі громадяни. Значні зміни стали відбуватись у формах і видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих об'єктів, комерційні банки перейшли до кредитування суб'єк­тів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення креди­ту. Замість досить складного порядку кредитування, який передбачав значні особливості для підпр-в окремих галузей економіки, кредитування почало здійснюватись в ос­новному на покриття дефіциту об. капіталу підпр-в.

З 1995 р., після випуску облігацій внутр.ї держ. по­зики, значних обсягів набув держ. кредит.

Якщо в перші роки держ. незалежності У. кредитування населення на споживчі потреби було майже повністю при­пинено, то з 1996 р. споживчий кредит почав набувати розвитку. В У. почали ство­рюватися кредитні спілки, які стали займатися взаємо кредитуванням громадян. Широко розгорнулось кредитування населення під заставу рухомого майна ломбардами та нерухомого – коме­рційними банками. Повільно зростав продаж торго­вельними організаціями товарів населенню з розстрочкою плате­жу.

Незважаючи на це, спочатку окремі підпр-ва, а потім й окремі галузі промисловості, спираючись на свої власні ресурси, кредити комерційних банків, кошти нац. та іно­з. інвесторів, поступово почали виходити з кризи, відновлювати вир-во і експортувати свою продукцію на зовн. ринок.

64. Сутність, призначення та види фін. Посередництва.

Грошовий ринок за характером зв'язку між кредиторами та позичальниками розділяється на 2 сектори: сектор прямого фін-ня та сектор опосередкованого фін-ня. У секторі непрямого фін-­ня поряд з 2 базовими суб'єктами, з'являється третій ек. суб'єкт, який є самостійним і рівноправним суб'єктом грошового рин­ку. Подібно до базових суб'єктів він формує власні зо­бов'язання та вимоги і на цій підставі емітує власні фі­н. інструменти, які стають об'єктом торгівлі на грош. ринку. Вказані суб'єкти наз. фі­н. посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грош. капіталу і розміщення його серед позичальників-витратників наз. фін. по­середництвом.

Їх ек. призначення полягає в забезпеченні базовим суб'єктам гро­ш. ринку max сприятливих умов для їх успішного функціонування.

Конкретні переваги фін. посередництва виявляються у такому:

1) можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника – оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирі­шення вир. чи споживчих завдань, і так само оперативно повернути їх на висхідні позиції;

2) скороченні витрат базових суб'єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщенні їх у дохідні активи та запозиченні додаткових коштів;

3) послабленні фін. ризиків для базових суб'єктів гро­ш. ринку, оскільки значна частина їх перекладається на по­середників;

4) збільшенні дохідності позичкових капіталів, особливо зосе­реджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фін. ризиків, скороченню витрат на здійснення фін. операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу;

5) можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники.

Однозначної класифікації посередників досі не існує. Більш правомірною є класифікація всіх фін. посеред­ників за 1 критерієм – участю їх у формуванні пропозиції грошей. За цим критерієм вони поділяються на:

– банки, які через грошово-кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей;

– небанківські фін. посередники, які такої здатності не мають.

Усередині кожної з цих груп посередники можуть класифіку­ватися на види за іншими критеріями. Наприклад, розрізняють банки центральні та ділові; універсальні та спеціалізовані; коме­рційні, ощадні тощо. Небанківських фін. посередників поділяють на страхові компанії, інвестиційні інститути, кредитні спілки, пенсійні фонди, лізингові компанії тощо.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]