- •1. Походження грошей. Роль держави у творенні грошей.
- •3. Еволюція форм грошей. Причини та значення демонетизації золота.
- •4. Поняття неповноцінних грошей та характеристика їх різновидів - паперових і кредитних грошей. .Переваги кредитних грошей перед паперовими.
- •5. Різновиди сучасних кредитних грошей. Характеристика банкноти, "класична" і сучасна банкнота. Депозитні та квазігроші.
- •6.Функції (зошит)Якісні властивості грошей.
- •7.Роль грошей у розвитку економіки: кількісний та якісний аспекти.
- •15. Грошова маса : сутність, склад та фактори зміни обсягу і структури.
- •17Швидкість обігу грошей, її сутність, порядок визначення, фактори впливу та роль в макроекономічній стабілізації.
- •21Сутність, особливості функціонування та інструменти грошового ринку.
- •22. Інституційна модель грошового ринку.
- •23Структура грошового ринку за окремими критеріями. Характеристика та взаємозв'язок окремих сегментів ринку.
- •29. Сутність, призначення та основні елементи грошової системи.
- •30 Характеристика основних видів грошових систем та їх еволюція.
- •32..Державне регулювання грошового обороту як складова економічної п-ки, його задачі, методи та наслідки.
- •33. Грошово-кредитна та фіскально-бюджетна політика в системі державного регулювання грошового обороту. Дискусії щодо переваг та недоліків кожної з них.
- •34. Суть, цілі та інструменти гр.-кредитної п-ки.
- •37 Причини інфляції. Монетаристський та кейнсіанський підходи щодо визначення причин інфляції.
- •38. Економічні та соціальні наслідки інфляції.
- •39. Особливості інфляції в Україні.
- •40 Державне регулюваня інфляції: основні напрямки та інструменти.
- •41. Сутність, цілі та види грошових реформ.
- •42. Особливості проведення грошової реформи в Україні.
- •43.Поняття валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти, її суть, види, значення, передумови.
- •44. Валютний ринок: суть та структура, чинники, що визначають кон'юнктуру валют. Ринку.
- •45. Функції та операції валютного ринку.
- •46. Валютний курс: сутність, роль та фактори, що визначають його динаміку та рівень.
- •47. Ек. Основи, режими та методи регулювання валютних курсів. Режим валютного курсу в Україні.
- •71. Сутність позичкового проценту, його функції та чинники, що впливають на рівень проценту.
- •62. Роль кредиту в розвитку економіки.
- •63. Розвиток кредитних відносин в Україні в перехідний період до ринкових відносин.
- •64. Сутність, призначення та види фін. Посередництва.
- •65. Поняття банку, місце банків на грошовому ринку.
- •66. Функції та роль банків.
- •67. Сутність, принципи побудови та функції банківської системи.
- •68. Особливості розвитку та побудови банк. Системи в Україні.
- •69. Небанківські фін.-кредитні установи, їх види, та особливості функціонування в Україні.
- •60. Центральні банки: сутність, призначення, правовий статус, організаційна структура.
- •71. Діяльність центрального банку як банку банків.
- •72,73. Походження та розвиток центр. Банків. Створення Європейської системи центр. Банків.
- •74. Становлення та основні напрями діяльності Нац. Банку Укр.
- •78. Пасивні операції комерційних банків.
- •79. Активні операції комерційних банків.
- •80. Банківські послуги.
63. Розвиток кредитних відносин в Україні в перехідний період до ринкових відносин.
Історія розвитку кредитних відносин у незалежній У. ще досить коротка. Щоправда, у галузі кредитних відносин перехід від старої до ринкової системи госп-ня здійснювався швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни.
З переходом до ринкових умов гос-ня змінювався склад як кредиторів, так і позичальників. Осн. кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні. А позичальниками дедалі більше ставали підпр-ва, приватні підприємці та окремі громадяни. Значні зміни стали відбуватись у формах і видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих об'єктів, комерційні банки перейшли до кредитування суб'єктів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення кредиту. Замість досить складного порядку кредитування, який передбачав значні особливості для підпр-в окремих галузей економіки, кредитування почало здійснюватись в основному на покриття дефіциту об. капіталу підпр-в.
З 1995 р., після випуску облігацій внутр.ї держ. позики, значних обсягів набув держ. кредит.
Якщо в перші роки держ. незалежності У. кредитування населення на споживчі потреби було майже повністю припинено, то з 1996 р. споживчий кредит почав набувати розвитку. В У. почали створюватися кредитні спілки, які стали займатися взаємо кредитуванням громадян. Широко розгорнулось кредитування населення під заставу рухомого майна ломбардами та нерухомого – комерційними банками. Повільно зростав продаж торговельними організаціями товарів населенню з розстрочкою платежу.
Незважаючи на це, спочатку окремі підпр-ва, а потім й окремі галузі промисловості, спираючись на свої власні ресурси, кредити комерційних банків, кошти нац. та іноз. інвесторів, поступово почали виходити з кризи, відновлювати вир-во і експортувати свою продукцію на зовн. ринок.
64. Сутність, призначення та види фін. Посередництва.
Грошовий ринок за характером зв'язку між кредиторами та позичальниками розділяється на 2 сектори: сектор прямого фін-ня та сектор опосередкованого фін-ня. У секторі непрямого фін-ня поряд з 2 базовими суб'єктами, з'являється третій ек. суб'єкт, який є самостійним і рівноправним суб'єктом грошового ринку. Подібно до базових суб'єктів він формує власні зобов'язання та вимоги і на цій підставі емітує власні фін. інструменти, які стають об'єктом торгівлі на грош. ринку. Вказані суб'єкти наз. фін. посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грош. капіталу і розміщення його серед позичальників-витратників наз. фін. посередництвом.
Їх ек. призначення полягає в забезпеченні базовим суб'єктам грош. ринку max сприятливих умов для їх успішного функціонування.
Конкретні переваги фін. посередництва виявляються у такому:
1) можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника – оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення вир. чи споживчих завдань, і так само оперативно повернути їх на висхідні позиції;
2) скороченні витрат базових суб'єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщенні їх у дохідні активи та запозиченні додаткових коштів;
3) послабленні фін. ризиків для базових суб'єктів грош. ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників;
4) збільшенні дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фін. ризиків, скороченню витрат на здійснення фін. операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу;
5) можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники.
Однозначної класифікації посередників досі не існує. Більш правомірною є класифікація всіх фін. посередників за 1 критерієм – участю їх у формуванні пропозиції грошей. За цим критерієм вони поділяються на:
– банки, які через грошово-кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей;
– небанківські фін. посередники, які такої здатності не мають.
Усередині кожної з цих груп посередники можуть класифікуватися на види за іншими критеріями. Наприклад, розрізняють банки центральні та ділові; універсальні та спеціалізовані; комерційні, ощадні тощо. Небанківських фін. посередників поділяють на страхові компанії, інвестиційні інститути, кредитні спілки, пенсійні фонди, лізингові компанії тощо.