1.3Види редакторської роботи з текстом

Первісне розуміння терміна редагування можна осягнути, заглибившись у його етимологію. Латинське redactus дослівно означає приводити в порядок. Франзузьке redaction складається з двох слів: red ─ знову і action ─ дія. Отож, спрощено тлумачити це поняття можна як повторну дію з метою удосконалення, впорядкування після уже кимсь власноруч зробленого.

У широкому розумінні:

Редагування ─ це вид професійної діяльності, пов’язаний з підготовкою до друку різних видів видавничої продукції, а також теле-, радіопередач та кінофільмів. Така діяльність здійснюється здебільшого у сферах засобів масової інформації, книговидання та кінематографії та поділяється на сім етапів.

А вчені визначають це так - складова частина редакційно – видавничого процесу, яка передбачає послідовність виконання низки організаційних, творчих та технічних функцій, спрямованих на вдосконалення змісту і форми призначеного для друку твору, приведення його у відповідність з загальноприйнятими в суспільстві вимогами і правилами.

Перше, наскрізне читання

Перед тим, як почати правити текст, редактор зобов’язаний найперше повністю прочитати весь твір. Якщо проігнорувати цей етап, згодом може з’ясуватися, що не варто було витрачати час на правку, оскільки вся вже відредагована частина у контексті взаємозв’язку її з іншими складовими тексту потребуватиме скорочення або докорінної переробки. Перше читання дає змогу редакторові визначити міру свого майбутнього втручання в текст, види і кількість правок.

Доведення (спільно з автором) оригіналу до комплектності

Не зроблені посилання до розділів, недописані окремі параграфи, недонесені ілюстрації, незавершені таблиці чи схеми ─ все це може стати серйозною для роботи редактора, дотримання термінів проходження оригіналу. Редактор спільно з автором повинен виявити ті складові поданого оригіналу, яких не вистачає і прийняти рішення: або відкласти роботу, або почати правити, домовившись з автором про кінцеві терміни ліквідації недоробок.

Робота над структурою (архітектонікою) оригіналу

Це відповідальний етап, від виконання якого залежатиме якість змістової частини майбутнього видання. Йдеться передусім про структурну організацію всього тексту, логічну співмірність усіх його частин, незалежно від того, це ─ журналістський твір чи книжкове видання. Редактор, отримавши у цілому читабельний, але ретельно не структурований оригінал, повинен добре попрацювати над тим, аби майбутнє видання було зручним для користування читачем.

Робота над заголовками

Редакторська обробка заголовків необхідна не лише для визначення їх ієрархії в основній частині видання, а й для позначення їх графічного відтворення на шпальтах чи сторінках. Головним завданням редактора на цьому етапі є досягнути найоптимальнішої відповідності заголовків із змістом текстових фрагментів, що обрамлюють ці заголовки.

Визначення єдиного стилю подання тексту

Дотримуючись у цілому загальних, вироблених у суспільстві, вимог підготовки для газетно-журнального і книжкового ринку друкованої продукції, кожна редакція чи видавництво може мати власний стиль представлення текстів чи програм. Редактор повинен дотримуватися єдиних критеріїв у написанні цифровог ряду, особливо в назвах століть, років, географічних назв, при скороченому написанні окремих слів.

Робота із вступною, заключною та службовою частинами видання

Наявність і повнота в майбутньому оригінал-макеті вступної, заключної частин (пердмов, додатків, бібліографічних описів, покажчиків, глосаріїв, посторінкових виносок, змісту) також залежить від редактора, його тісної співпраці з автором. Редагуючи текст основної частини, редактор завжди має пам’ятати, що будь-яка внесена тут правка має бути обов’язково врахована в інших частинах видання (вступній, заключній та службовій). Найперше це стосується змісту, написів на колонтитулах.

Редакційна правка (із застосуванням різних видів редагування)

Здійснювати необхідні виправлення в тексті редактор розпочинає після першого, наскрізного читання. Сутність правки полягає в тому, що в окремих словах, реченнях, а то й фрагментах тексту редактор може здійснювати: заміни; вставлення; видалення; переставлення; скорочення; перероблення. Головним завданням такої правки є досягнення чіткості формулювань, логічності викладу, дотримання вимог функціонального призначення, стилю і мови.

На етапі внесення виправлень редактор має пам’ятати про деякі правила з видавничої етики, які вироблялися на основі досвіду багатьох попередників. Виділимо найголовніші:

• Уникати смакових виправлень;

• За переробки цілих фрагментів оригіналу не віддалятися від авторських мовних засобів;

Будь-які виправлення, внесені під час редагування, обов’язково погоджувати з автором.

У практиці роботи з текстами виділяють 4 види правки:

1. Правка-вичитування

Вона є самостійним видом редакторської праці. Її слід відрізняти від коректорської вичитки, якою закінчується підготовка оригиналу до здачі в набір.

Задача коректора – виправити допущені помилки, уніфікувати позначення та скорочення, привести в єдину систему всі посилання та зноски и тощо.

Правка-вичитування застосовується при підготовці до випуску перевидань, а також документальных матеріалів різного характеру. Цьому виду правки піддаються: офіціальні матеріали, твори письменників - класиків, видання історичних документів.

2. Правка-скорочення

Застосовується, коли з тих чи інших причин необхідно зменшити об’єм тексту, проте без збитків для його змісту.

Скороченню підлягають такі тексти, в яких є довгі, непотрібні повтори, однотипні факти, дрібні подробиці.

Іноді редактору буває необхідно викласти матеріал на суворо встановленій кількості аркушів, рядків чи знаків (наприклад, в енциклопедіях, довідниках, періодичних виданнях). Редактор повинен залишити лише саме основне, скоротивши все другорядне.

У скороченому вигляді можуть віддаватися твори класиків літератури, які вивчаються в середній школі, а також в хрестоматії

3. Правка-обробка

Таке виправлення рукопису, яке дозволяє вважати його видавничим оригіналом, вже готовим до друку.

При правці-обробці використовується весь комплекс операцій: уточнюються фактичні дані, виправляються композиційні недоліки, усуваються логічні неув'язки та вдосконалюється мовна сторона твору (усуваються всі лексичні та стилістичні недоліки). Всі серйозні зміни, що вносяться до тексту редактором, необхідно узгодити з автором. В іншому випадку, редактор або коректор обробляє матеріал самостійно, намагаючись зберегти авторський склад (стиль), виправляючи лише те, що суперечить нормам мови та спотворює думку.

4. Правка-переробка

Застосовується при підготовці до друку рукописів тих авторів, які слабко володіють літературною мовою. Правка-переробка широко використовується в редакціях газет, особливо у відділах листів, так як матеріали, що присилаються читачами, з різних причин буває важко відправити до друку в тому вигляді, в якому вони надійшли.

Різновидом правки-переробки є так званий "літературний запис". Це запис розповіді бувалої людини про своє життя, працю та успіх. На основі цих розповідей літератор - редактор в співдружності з автором – оповідачем створює літературний твір. Якщо під матеріалом підписується не робітник газети, а особа,що підписує текст, то це називається "авторством" .

"Авторство" виражається не тільки в тому, що на основі писемних матеріалів чи усної розповіді, статтю пише журналіст, а підписує її інша особа, але й в тім, що він включає в неї свій погляд на речі, видає свою думку, авторську, за думку того, хто підписав статтю.

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке «редагування»?

2. У яких сферах застосовується редагування?

3. Які функції наскрізного читання?

4. Які складові повинні бути наявні для комплектності оригіналу?

5. Яке завдання редактора при роботі над заголовками?

6. Які операції з текстом може здійснювати автор при редакційній правці?

7. Яке головне завдання редакційної правки?

8. Яких головних правил видавничої етики має дотримуватися редактор?

9.Які види правки існують?