79

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ……………………………………………………..		9
	1.1. Вивчення проблеми готовності до шкільного навчання у вітчизняній і зарубіжній психології…………………	9
	1.2. Структура готовності до навчання у школі дітей дошкільного віку……………………………………………………	11
	1.3. Основні причини непідготовленості дітей до шкільного навчання………………………………………………...	28
	1.4. Психологічна допомога дітям з недостатньою готовністю до шкільного навчання……………………………….	34
РОЗДІЛ ІІ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ….		38
	2.1. Сутність інтелектуальної готовності до школи, її критерії………………………………………………………………	38
	2.2.Складові інтелектуальної готовності до навчання у школі та їх вивчення……………………………………………….	42
	2.3. Загальний розвиток психіки у дітей дошкільного віку…………………………………………………………………..	45
	2.4. Інтелектуальна готовність до навчання дошкільників, основні напрями та методи її формування………………………..	49
РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ, МЕТОДИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ….		64
	3.1. Методика та організація дослідження………………..	64
	3.2. Аналіз отриманих результатів дослідження…………...	67
ВИСНОВКИ…………………………………………………………..		72
Список використаної літератури…………………………		76

ВСТУП

У сучасних умовах об'єктивно підвищується роль особистісного фактора в шкільному навчанні. Високі вимоги життя до організації виховання й навчання змушують шукати нові, більше ефективні психолого-педагогічні підходи, націлені на відповідність методів навчання до вимог життя.

У цьому змісті проблема готовності до навчання в школі здобуває особливе значення. З її рішенням пов’язане визначення цілей і принципів організації навчання й виховання в дошкільних установах. У той же час від її рішення залежить успішність наступного навчання дітей у школі.

Проблема інтелектуальної готовності, як одного з провідних компонентів загальної готовності до шкільного навчання, була актуальна завжди. Нині актуальність проблеми обумовлюється багатьма чинниками. У школі за останнім часом відбулися серйозні перетворення, уведені нові програми. Змінилася структура школи. Більше високі вимоги пред'являються до дітей, що йдуть у перший клас. Розвиток у школі альтернативних методик дозволяє навчати дітей по більше інтенсивній програмі.

Сучасні дослідження показують, що 30 - 40 % дітей приходять в перший клас загальноосвітньої школи неготовими до навчання, тобто у них недостатньо сформовані наступні компоненти готовності :

- соціальний;

- психологічний;

- емоційно - вольовий.

Успішне рішення завдань розвитку особистості дитини, підвищення ефективності навчання, сприятливе професійне становлення в багато чому визначаються тим, наскільки вірно враховується рівень підготовленості дітей до шкільного навчання. У сучасній психології доки не існує єдиного і чіткого визначення поняття "готовності", або "шкільної зрілості".

А.Анастезі трактує поняття шкільної зрілості як оволодіння уміннями знаннями, здібностями, мотивацією і іншими необхідними для оптимального рівня засвоєння шкільною програмою поведінковими характеристиками.

І.Шванцара визначає шкільну зрілість як досягнення такої міри в

розвитку, коли дитина стає здатною брати участь в шкільному навчанні. Як компоненти готовності до навчання до школи І.Шванцара виділяє розумовий, соціальний і емоційний компоненти.

Л.И.Божович вказує, що готовність до навчання в школі

складається з певного рівня розвитку розумової діяльності пізнавальних інтересів, готовності до довільної регуляції своєї познавательной деятельности и к социальной позиции школьника.

На сьогодні загальновизнано, що готовність до шкільного навчання - багатокомпонентна освіта, яка вимагає комплексних психологічних досліджень.

У сучасній психології виділення компонентів шкільній готовності виробляється по різних критери-ям і на різних підставах. Деякі автори (Л.А. Вен-гер, А.Л. Венгер, Я.Л. Коломинский, Е.А. Панько та ін.) йдуть шляхом диференціації спільного психічного развитку дитини на емоційну, інтелектуальну та інші сфери, і, отже, виділяють інтелектуальну, емоційну і т. д. готовність.

Інші ж автори (Г. Г Кравцов, Е.Е. Кравцова) розглядають систему взаємин дитини з оточуючим світом і виділяють показники психологічної готовності до школи, пов'язані з розвитком різних видів стосунків дитини з навколишнім світом. У такому разі основними сторонами психологічної готовності дітей до школи є: довільність в спілкуванні з дорослими; довільність в спілкуванні з однолітками; адекватно сформоване відношення до самого собі.

Питання інтелектуальної готовності до навчання в школі розглядають педагоги, психологи, дефектологи : Л.І. Божович., Л.А.Венгер., А.Л. Венгер, Л.С. Виготский, А.В. Запорожець., А. Керн, А.Р.Лурія, В. С. Мухіна, С. Я. Рубінштейн, Е.О. Смірнова та багато інших. Авторами дается не тільки аналіз необхідних знань, навичок і умінь дитини при переході з итячого саду в школу, але і розглядаються питання диференційованого підходу при підготовці дітей до школи, методики визначення готовності, а також, що важливо, шляхи корекції негативних результатів і у зв'язку з цим рекомендації по роботі з дітьми і їх батьками.

Найбільш важливими показниками інтелектуальної готовності дитини до навчання в школі являються харак-теристики розвитку його мислення і мови.

До кінця дошкільного віку центральним показа-телем розумового розвитку дітей являється сформованість у них образного і основ словесно-логічного мислення.

Упродовж дошкільного віку у дітей починають закладатися основи словесно-логічного мислення, що базуються на наочно-образному мисленні і є природним його продовженням. Шестирічна дитина здатна до простого аналізу оточуючого світу : розведенню основного і несуттєвого, нескладним міркуванням, правильним виводам.

Крім того, в дослідженнях виявлено, що до старшого дошкільного віку діти, користуючись системою суспільно вироблених сенсорних еталонів, оволодівають деякими раціональними способами обстеження зовнішніх властивостей предметів. Їх застосування дає можливість дитині диференційовано сприймати, аналіззувати складні об'єкти. Проте ці здібності обмежені довкола дитячих знань. В межах знаемого дитина з успіхом встановлює причинно-наслідкові зв'язки, що відбивається в його мові. Він використовує висловлювання "якщо, то", "тому що", "тому" і тому подібне, його побутові міркування цілком логічні. Зачатки логічного мислення проявляються і в здібності класифікувати предмети і явища відповідно до загальноприйнятих понять, до кінця дошкільного віку дитина вже може об'єднати предмети в "понятійні" групи: "меблі", "посуд", "одяг" і так далі.

Узагальнюючи вищесказане і враховуючи вікові особливості розвитку пізнавальної сфери дитини, можна говорити, що розвиток інтелектуальної готовності до навчання в школі припускає:

• диференційоване сприйняття;

• аналітичне мислення (здатність досягнення основних ознак і зв'язків між явищами, спо-собность відтворити зразок);

• раціональний підхід до дійсності (ослабле-ние ролі фантазії);

• логічне запам'ятовування;

• інтерес до знань, процесу їх отримання за рахунок додаткових зусиль;

• оволодіння на слух розмовною мовою і здатність до розуміння і застосування символів;

• розвиток тонких рухів руки і зорово-рухових координації.

Інтелектуальна готовність дитини до навчання в школі, а, отже, і успішність його подальшого навчання обумовлена усім ходом його попереднього розвитку. Для того, щоб він міг включитися в навчальний процес, в дошкільному віці має бути вироблений певний рівень розумового, вироблений ряд шкільнозначимих навичок, придбаний досить широкий круг уявлень про навколишній світ.

Мета дослідження : вивчити особливості інтелектуальної готовності до навчання в школі дітей старшого дошкільного віку

Предмет дослідження - інтелектуальна готовність до школи дітей старшого дошкільного віку, як умова психологічної готовності до навчання в школі.

Об'єкт дослідження - процес формування інтелектуальної готовності до навчання в школі дітей старшого шкільного віку.

Гіпотеза дослідження : інтелектуальна готовність до шкільного навчання - це система усіх пізнавальних здібностей дитини : відчуття, сприйняття, пам'яті, уваги, мислення і мовних здібностей, що знаходяться в тісному взаємозв'язку свого розвитку.

Завдання:

Проаналізувати психолого-педагогичну і логопедичну літературу з проблеми дослідження;.

Розглянути особливості і критерії інтелектуальної готовності до школи

Визначити зв'язок психічних процесів та мовних здібностей, що визначають інтелектуальну готовність старшого дошкільника до школи.

Провести діагностику інтелектуальної готовності до шкільного навчання дітей старшого дошкільного віку :

• дослідження здатністі до диференційованого сприйняття;

• дослідження стійкісті уваги;

• досліджуватення зорової короткочасної пам'яті;

• дослідження рівня сформованості пов’язаної мови.

Провести кількісний і якісний аналіз отриманих результатів дослідження.

Розробити методичні рекомендації для вихователів, практичних психологів та учителів.

Методи дослідження. Теоретичні: вивчення, аналіз наукової літератури з проблеми розвитку інтелектуальної готовності до школи дітей дошкільного віку; емпіричні - спостереження, тестування, статистичні - обробка експериментальних даних. Для дослідження інтелектуальної готовності до шкільного навчання використовувався тестові методики, що адаптовані до даного віку:

• методика на виявлення здібності до диференційованого сприйняття "Знайди квадрат".

• методика для оцінки стійкості уваги "Переплетені лінії".

• методика для оцінки зорової короткочасної пам'яті "Картинки".

• серія завдань для дослідження зв'язної мови з "Тестової методики діагностики усної мови Т. А.Фотековой".

Теоретична значимість дослідження полягає у тому, що дані дослідження дозволяють більш докладно розглянути проблему інтелектуальної готовності до школи, виділити її компоненти і їхню роль в оволодінні навчальними навичками.

Практична значимість дослідження полягає у виявленні й використанні комплексу методик, спрямованих на вивчення рівня інтелектуальної готовності до навчання в школі. Результати й висновки дослідження можуть бути використані для рішення практичних завдань по підготовці до навчання в школі дітей 6-7 років, для диференційованого психологічного підхіду до дітей на основі об'єктивних відомостей про їх готовність до школи в цілому і інтелектуальній готовності зокрема. Важливе значення це має для адекватного обліку когнітивних і особистісних особливостей в навчанні дитини як з високим рівнем психічного розвитку, так і з середнім та низьким рівнями.

Структура дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ І

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

1.1.Вивчення проблеми готовності до шкільного навчання у вітчизняній і зарубіжній психології.

Поняття готовності дитини до школи багатогранне. Воно охоплює фізіологічну, психологічну (особистісну, соціальну, інтелектуальну) та педагогічну зрілість дитини. Успішне розв′язання питань розвитку особистості дитини, підвищення ефективності процесу навчання, подальше професійне становлення та соціальну самореалізацію особистості багато в чому визначає те, наскільки враховують рівень фізіологічної, психологічної та педагогічної готовності дитини до шкільного навчання.

На сучасному етапі суспільного розвитку досить важливим вважають медичний підхід до готовності до школи, що зумовлено значним погіршенням стану здоров′я дітей, зниженням їх функціональних можливостей та збільшенням вимог школи. Основними медичними критеріями готовності до шкільного навчання є: рівень біологічного розвитку дитини (зріст, наявність постійних зубів); стан здоров′я на момент вступу до школи; динаміка захворюваності за попередній рік.

Отже, підставою до відстрочення терміну вступу до школи є: прибавка у зрості за останній рік менше ніж 4 см; відсутність постійних зубів; наявність хронічних хвороб; наявність за останній рік захворюваності частотою 4 та більше разів за тривалості 25 і більше днів; дітей, які не досягли станом на 1 вересня 6 років та 6 місяців, оскільки початок систематизованого навчання раніше визначеного строку призводить до відхилів в стані здоров′я вже на початковому етапі освітнього процесу.

Щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку особливо важливим є комплексне медичне обстеження та висновок медико-психолого-педагогічної комісії стосовно можливості навчання дитини в загальному чи спеціальному навчальному закладі [4, 24].

Також, незважаючи на реформу освіти та впровадження навчання з шестирічного віку, лишається актуальним педагогічний підхід до визначення готовності до шкільного навчання. Основними педагогічними критеріями готовності дитини до шкільного навчання є: навички читання, писання та рахування.

Однак, варто враховувати, що спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї висувають вимоги до першокласника, які значно перевищують можливості шестирічної дитини, що є неправомірним. Так, Н.М. Стадненко та інші зазначають, що навички читання та письма потрібно формувати у школі, а у дошкільний віковий період треба закладати лише передумови, які дають змогу дитині більш-менш швидко оволодіти цими навичками у школі [4, 26].

Отже, готовність до школи в межах педагогічного підходу трактують переважно як сукупність знань і умінь, сформованості окремих способів розумових дій (з математики, читання, образотворчої діяльності, іноземної мови тощо), що не може забезпечити повноцінну готовність дитини до навчання.

Готовність до шкільного навчання передбачає, крім наявності знань, умінь і способів розумової діяльності, сформованість необхідних особистісних якостей, які допомагають дитині подолати труднощі, пов′язані з ломкою динамічного стереотипу в період переходу з дитячого садочка до школи [4, 42].

Широко й багатогранно подано психологічний підхід до розгляду готовності до шкільного навчання (Л.І. Божович, Л.А. Венгер, А.Л. Венгер, Л.С. Виготський, А.В. Запорожець, В.С. Мухіна і багато інших). Однак, й досі, в сучасній психології немає чіткої визначеності поняття психологічної готовності до шкільного навчання [4, 19].

Отже, в загальному значенні, психологічна готовність до шкільного навчання - це комплексна характеристика дитини, що розкриває рівні розвитку психологічних якостей і є найважливішою передумовою для гармонійного входження дитини у нове соціальне середовище.