8

Міністерство освіти і науки України

Херсонський політехнічний коледж

Одеського національного політехнічного університету

Самостійна робота № 16

Херсон – 2011

Тема: ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА ХІХ СТОЛІТТЯ

У цій самостійній необхідно розкрити питання:

1. Історичні умови розвитку та особливості культури XIX ст.

2. Розвиток науки й техники

3. «Золотий вік» світової літератури

4. Образотворче мистецтво та архітектура

Теми рефератів

1. Розвиток науки й техніки у ХІХ ст.

2. «Золотий вік» світової літератури

Рекомендована література

1. Історія світової культури / За ред. проф. Л.Т. Левчук. – К., 1994.

2. Вечірко Р. Українська та зарубіжна культура. – К., 2003. – 367 с..

3. Левчук Л. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1997. – 449 с.

4. Бичко А. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. – К, 1992.

5. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В. Гречанко та ін. – К.: Літера ЛТД, 2002.— 464 с.

6. Культурологія. Навчальний посібник / За ред. Т. Гриценко. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 392 с.

7. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / За ред. М. Заковича. – К., 2007. – 567 с.

8. Кордон М. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К., 2010. – 584 с.

9. Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посіб. / Заред. І. Тюрменко, О. Горбула. – К., 2004.

10. Лобас В. Українська і зарубіжна культура. – К., 2000.

11. Полікарпов В. Лекції з історії світової культури: Навч. посіб. – К., 2002.

12. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. – К., 1996.

Європейська культура хіх століття

1. Історичні умови розвитку та особливості культури XIX ст.

При характеристиці XIX ст. часто використовують термін «класичний» – це вік класичного капіталізму (вільної конкуренції), класичної філософії, класичного природознавства, класичної літератури і музики.

Хронологічні межі культурного феномена XIX ст. ширші, ніж календарні. Початок новим культурним процесам поклала Французька революція 1789-1793 рр. Що ж до завершення епохи, то рубежем став початок Першої світової війни в 1914 р.

Найістотнішим чинником, який суттєво вплинув на розвиток світової культури, став могутній національно-визвольний рух: боротьба проти нашестя Наполеона в Іспанії і Росії, проти гніту австрійських Габсбургів в Італії та Угорщині, проти османського ярма в Греції і Болгарії, об'єднання Німеччини. Дуже різний за складом і цілями у різних країнах цей рух веде до того, що вчені, письменники і художники звертаються у своїй творчості до історичного минулого і культурних традицій власних народів. Усвідомлення кожною нацією своєї значущості, розвиток почуття національної гідності визначав прагнення людей науки і мистецтва вийти на світовий рівень, іти в ногу з часом.

У загальній картині історії XIX ст. існують і взаємодіють тенденції розвитку національних культур і складання загальнолюдської, світової культури.

Наслідки утвердження капіталістичного виробництва і капіталістичних відносин були неоднозначними для культури. З одного боку, імпульс для розвитку отримала наука, оскільки виникла пряма економічна зацікавленість у застосуванні у виробництві відкриттів, винаходів, більш численною стала інтелігенція, зростало міське населення. З іншого ж боку, машинне виробництво створило клас найманих робітників-пролетарів, звело до мінімуму гуманістичний чинник у праці, посилило відчуження працівника від процесу і продукту праці, протистояло світу ідеалів і духовних цінностей.

У своїх основах культура XIX ст. спиралася на ідеї і погляди, вироблені в епоху Просвітництва. Це – насамперед гуманізм – що піднявся до розуміння цінності кожної людини як особистості, її права на вільний розвиток, раціоналізм і, особливо, – сцієнтизм (від латин. «сцієнція» – наука), який абсолютизував роль і можливості науки в житті суспільства, а також євроцентризм – що оцінював всі цивілізації крізь призму переваги європейського зразка для всіх інших культур.

2. Розвиток науки й техніки

Надзвичайно важливим фактором постійного розширення бізнесу стає техніка. У добу Нового часу постало завдання створити кероване людьми механізоване виробництво. Надзвичайні можливості для механізації відкрив створений Дж. Уайттом універсальний паровий двигун (1784), що був здатний зрушити машини будь-якого типу. Справжньою революцією була поява галузі «машинобудування».

Застосування парових машин на транспорті значно збільшило можливості зв'язку і комунікацій, спілкування людей. Американський винахідник Роберт Фултон у 1807 р. побудував перше річкове судно з паровим двигуном, яке розвивало швидкість близько 9-10 км на годину. Вже у 40-х роках ХІХ ст. стали будувати кораблі із залізним корпусом. Між Європою та Америкою, Англією та Індією, Австралією встановлюється регулярне океанське пароплавне сполучення, яке прискорилося після будівництва Суецького каналу (1869). Його довжина становила 164 км, ширина по дну – 22 м, первісна глибина – 7,5 м. Згодом канал був поглиблений і розширений.

Англійський інженер Джордж Стефенсон у 1829 р. створив паровоз із символічною назвою «Ракета». Він набирав швидкість до 38 км на годину і пересував вагони вагою до 90 т. Конструкція «Ракети» була настільки вдалою, що принципово не мінялася аж до середини ХХ ст., коли паровози поступилися місцем тепловозам й електровозам.

У 1869 р. американський винахідник і промисловець Д.Вестінгауз отримав патент на пневматичне залізничне гальмо – гальмо Вестінгауза. Німецький винахідник К.Ф.Дрез сконструював транспортну машину на залізничному ході, яка приводиться у рух вручну або двигуном внутрішнього згорання – дрезину. У 1863 р. в Лондоні побудована перша підземна залізниця (3,6 км) – метро. З 1868 р. метро діє у Нью-Йорку. Найстаріші метрополітени на європейському континенті – Будапештський (1896р.), Віденський (1898 р.) і Паризький (1900 р.).

У середині століття з'явився велосипед з педалями, а після введення у практику у 80-і роки пневматичних гумових шин він набув майже сучасного вигляду. Винахід двигуна внутрішнього згоряння привів до виникнення принципово нового виду транспорту – автомобільного. У 1885-1886 рр. німецькі інженери Готтліб Даймлер і Карл Бенц сконструювали перші зразки автомобілів, а вже у 90-і рр. у ряді країн Європи й Америки почалося їх промислове виробництво. Попит на автомобілі стрімко зростав, тому не дивно, що саме на автомобільних заводах Генрі Форда у США був застосований конвеєр.

На рубежі XIX і ХХ ст. здійснилася мрія людини про політ над Землею. Спочатку з'явилися літальні апарати легші за повітря – дирижаблі, але незабаром вони були витіснені літаками (аеропланами). У 1903 р. американські авіаконструктори брати Вілбер і Орвілл Райт встановили на літаку легкий і компактний бензиновий двигун і здійснили перший у світі повітряний політ тривалістю 59 секунд.

Застосування двигунів внутрішнього згоряння й електрики зробило реальністю ще одну фантастичну ідею – підводне плавання. Підводні човни стали будувати в останні роки XIX ст., передусім у Німеччині з військовою метою.

У 1839 р. виникає фотографія – французький художник і винахідник Л.-Ж.-М. Дагер розробив перший практично придатний метод фотографування – дагеротипію і доповів про це Паризькій академії.

Різке зростання попиту на метал призвело до винаходу англійцем Г.Бессемером конвертного способу переробки чавуну на сталь, так званого бесемерівського процесу (патент 1856 р.). У 1864 р. французький металург П.Мартен для виробництва сталі шляхом окислювальної плавки залізомістких матеріалів (чавуну, стального лому) збудував піч, яку згодом, як і спосіб плавки, назвали його іменем.

З кінця 70-х рр. ХІХ ст. почав поширюватися телефонний зв’язок, розпочалася ера електричної лампочки. Американський винахідник і підприємець Т.Едісон у своїх майстернях, які стали згодом основою знаменитої „Дженерал електрік”, розробляє всю техніку електроосвітлення. У 1882 р. він побудував у Нью-Йорку першу в світі теплову електростанцію загального користування, а в 1896 р. дала струм найбільша гідроелектростанція – Ніагарська. У 80-х рр. на вулицях Берліна з’являються перші трамваї. У 1897 р. німецький інженер Р.Дізель реалізував свою ідею двигуна внутрішнього згорання, названого його іменем.

У 1897 р. італійський радіотехнік і підприємець Г.Марконі одержав патент на винахід радіоприймача.

Специфічною формою інтеграції науки й техніки стало відкриття кінематографа, який винайшли і в 1895 р. запатентовали брати Люм’єр у Парижі. Глядачі були ознайомлені зі сценами, знятими з натури: „Вихід робітників із заводу Люм’єра”, „Прибуття поїзда на вокзал Ла Сьота”. Загалом фірма Люм’єр випустила близько 1,5 тис. одно- та двохвилинних фільмів. У жанровому відношенні це були прості репортажі, ігрові сцени на літературні та історичні сюжети.

ХІХ ст. відзначилося і прогресом будівельної техніки. Цей прогрес був пов’язаний з перебудовою міст у відповідності до потреб промисловості, транспорту, зростанням населення. Багато міст було переплановано: вузькі заплутані проїзди, що збереглися з доби Середньовіччя, замінювалися на геометрично чітку сітку вулиць і проспектів. Починають застосовувати портландський цемент, потім поширення набули суцільнометалеві конструкції. У середині XIX ст. з’явився новий тип споруди з металу та скла – „Кристалпалас” у Лондоні (1851 р.).

Надзвичайно важливим моментом стало повсюдне поширення єдиної системи мір і ваг, думка про необхідність якої виникла ще під час Французької революції. Система базувалася на десятковому принципі. В основу її було покладено нову одиницю довжини – метр. За одиницю площі приймався ар, рівний 100 м², рідкі і сипкі тіла стали вимірюватися у літрах (1 дм³), вага у кілограмах (вага 1 л води).