14.4 (1) Україна як суб’єкт міжнародних відносин.

Внаслідок розпаду СРСР Україна стала незалежною державою 24 серпня 1991 р. Зовнішньополітична концепція незалежної Української держави була сформульована у прийнятих Верховною Радою 2 липня 1993 р. „Основних напрямках зовнішньої політики України”. Головними сферами зовнішньополітичної діяльності України документ визначає: двосторонні міждержавні відносини, розширення участі в європейському регіональному співтоваристві, співробітництво в межах СНД, участь в ООН та інших міжнародних організаціях.

Як член ООН Україна бере активну участь в роботі її спеціалізованих установ, миротворчих заходів. Наша держава стала повноправним членом Ради

Європи у 1995 р., учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Центральноєвропейської ініціативи, підписала документи про співробітництво з Європейським Союзом, НАТО, Західноєвропейським Союзом. Україна плідно працює з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком. З 1 січня 2000 р. вона вперше як незалежна держава почала виконувати функції непостійного члена Ради Безпеки. Важливим є те, що Україна стала першою в світі державою, яка відмовилась від ядерної зброї, наявної на її території.

Серед основних зовнішньополітичних завдань України у ХХІ ст. слід назвати:

- поглиблення процесу інтеграції в європейські і євроатлантичні структури, розширення відносин з європейськими країнами;

- побудова відносин за лінією США-Україна на засадах стратегічного партнерства;

- виважена, спрямована на відстоювання власних інтересів політик України щодо Росії; стабільні й динамічні відносини з іншими країнами СНД;

- розвиток відносин з країнами Близькосхідного регіону, особливо Перської затоки.

Нові імпульси у своїй зовнішній політиці Україна отримала після президентських виборів (листопад-грудень 2004 р.) і, зокрема, Помаранчевої революції. Зусилля помаранчевої команди увінчалися деякими успіхами.

Досить привабливою для України є орієнтація на інтеграцію до Європейського Союзу та НАТО.

Відносини України – НАТО були започатковані підписанням у 1997р. «Хартії про Особливе партнерство». Наступним кроком стало ухвалення у 2002р. «Плану дій Україна – НАТО», в якому окреслено довготермінові цілі в ключових галузях. У 2005 р. розпочався Інтенсифікований діалог про прагнення України набути членство в Альянсі. Паралельно з Інтенсифікованим діалогом було ухвалено програму короткотермінових заходів, а саме :

- зміцнення демократичних інституцій;

- поглиблення політичного діалогу;

- активізація зусиль у галузі реформування структур безпеки та оборони;

- поліпшення інформування громадськості;

- врегулювання соціально- економічних наслідків реформ.

У жовтні 2005 року Україна та НАТО ухвалили нову Програму професійного розвитку цивільних кадрів, що працюють в українських структурах безпеки та оборони. У 2006 році була розпочата мережа партнерства щодо розвитку знань про громадянське суспільство.

Україні надається підтримка на проведення проектів в галузі демілітаризації. 14.4(2)Україна виступає активним учасником операцій з підтримання миру та співпраці у сфері врегулювання криз.

У 2008 р. Відбувається подальша співпраця між Україною і НАТО у рамках щорічного Цільового плану, затвердженого Президентом України В. Ющенком. На останньому саміті НАТО (2-4 квітня 2008р. у Бухаресті) Україна подала заявку приєднання до Плану дій щодо членства у НАТО. Проте, найвпливовіші європейські члени Альянсу виступили проти цього, зважаючи на внутрішні суперечності, що існують в Україні, стосовно приєднання до ПДЧ.

Україна та ЄС співпрацюють у багатьох напрямках. Найголовніші з них, це торговельно-економічне співробітництво. З року в рік зростає двосторонній зовнішньоторговельний оборот та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку.

ЄС підтримувала Україну у переговорних процесах у рамках СОТ. 16 травня 2008 року Угода про приєднання до СОТ, набула чинності. За підтримки ЄС здійснюється також реформування системи управління газотранспортною системою України, підтримується розвиток альтернативної енергетики, модернізація вугільної промисловості.

Важливим напрямком євроспівробітництва є запровадження довгострокових багаторазових віз для громадян України, які на постійній основі беруть участь у економічних, культурних, спортивних, наукових і навчальних обмінах з ЄС, помякшення порядку перетину кордону для громадян України з прикордонних з ЄС районів, а в довгостроковій перспективі – спрощення візового режиму ЄС для всіх категорій українських громадян.

В цілому в новій системі міжнародних відносин Україна ще має знайти своє місце. Переосмислення інтеграційної стратегії України, а також її максимальна адаптація до потреб подолання соціально-економічної кризи і забезпечення внутрішнього розвитку може здійснюватись тільки на засадах верховенства національних інтересів. Саме для цього й необхідні їх легітимізація та правова систематизація. На цій базі Україна вже наприкінці першого десятиліття ХХІ ст. здатна зробити суттєвий крок на шляху входження у світове співтовариство.