- •1.1 Виникнення політології та етапи її формування
- •1.2 . Сучасний розвиток політології у світі та в Україні
- •1.3 Основні категорії політології, її об’єкт та предмет дослідження
- •1.4 Політологія та її зв’язок з іншими суспільними науками
- •2.1. Влада як суспільний феномен.
- •2.2. Наукові концепції політичної влади.
- •2.3 Джерела та ресурси політичної влади. Методи її реалізації
- •2.4 Типологія політичної влади
- •2.5. Політична влада в Україні, її особливості та риси
- •3.1 Поняття політичної діяльності, її суть та зміст
- •3.2Типологія політичної діяльності
- •3.3. Функції політичної діяльності
- •3.4 (1). Поняття політичних відносин, їх форми та типологія
- •4.1.Поняття політичної системи та її струкура
- •4.2 Концепції політичної системи Істона, Алмонда, Дойча
- •4.3 Типологія політичних систем
- •4.4 Політична система сучасної України
- •5.1 Поняття політичного режиму, типологія політичних режимів
- •5.2(1)Характерні риси та ознаки тоталітарного, авторитарного та демократичного політичного режиму
- •6.1 Поняття держави та її наукові концепції
- •6.2. Роль держави в політ. Організації суспільства
- •6.3 Правова та соціальна держава
- •6.4 Держава і громадянське суспільство, їх взаємодія
- •6.5(1) Форми державного правління та державного устрою
- •6.6. Актуальні проблеми розбудови сучасної української держави
- •7.1. Поняття політичної партії
- •7.2 Сучасні концепції політичних партій
- •7.3. Історія виникнення політичних партій.
- •7.4.Типологія політичних партій
- •7.5.Політичні партії в сучасній Україні
- •7.6.Партійні системи та їх типологія
- •7.7. Виборчі системи та їх типи
- •8.1. Поняття політичної еліти.
- •8.2. Сучасні концепції політичної еліти.
- •8.3. Типологія політичних еліт.
- •8.4. Поняття політичного лідерства та його типологія.
- •8.5. Політична еліта та політичне лідерство в сучасній Україні.
- •9.1 (1) Поняття демократії та її сучасні концепції
- •9.2.Критерії та принципи демократичної організації суспільства
- •9.3.Виборчі системи та парламентаризм.
- •9.4. Проблеми становлення та розвитку демократії в Україні
- •10.1(1) Поняття, генезис та основні ознаки громадянського суспільства
- •10.2 Передумови виникнення та структура громадянського суспільства
- •10.3 Типи взаємодії громадянського суспільства та держави
- •10.4 Проблеми встановлення громадянського суспільства в Україні
- •11.1Лібералізм як політико-ідеологічна доктрина.
- •11.2.Історія виникнення та розвитку:неолібералізм,соціальний лібералізм.
- •11.3.Політико-економічні принципи сучасного лібералізму.
- •11.4.Ліберальна ідеологія в Україні та її представники.
- •11.5 Консерватизм як політико-ідеологічна доктрина. Основоположники ідеології консерватизму. Сучасний консерватизм
- •11.6.Консерватизм в Україні, та його представники.
- •11.7.Комуністична та соціал-демократична ідеологія: програмні засади,теорія та практика.
- •11.8 Комуністична та соціал-демократична ідеологія в Україні
- •12.1 Поняття політичної культурита її концепції
- •12.2.Структура політичної культури та її складові елементи.
- •12.3(1) Типологія політичної культури.
- •12.4(1) Політична культура України: минуле та сучасність.
- •13.1Поняття нації та її наукові концепції.
- •13.2.Національні відносини у політичному житті суспільства
- •13.3.Ідеологія націоналізму та її представники в Україні.
- •13.4. Проблеми становлення та розвитку української нації
- •14.1.Поняття міжнародних відносин та їх наукові концепції.
- •14.2. Суб’єкти міжнародних відносин та їх типологія
- •14.3. Закономірності розвитку міжнародних відносин на сучасному етапі
- •14.4 (1) Україна як суб’єкт міжнародних відносин.
- •15.1 Політична думка Стародавнього світу
- •15.2. Політичні ідеї епохи Середньовіччя
- •15.3(1) Розвиток політичних вчень Нового часу
- •16.1.Політична думка Київської Русі
- •16.2(1).Політичні вчення періоду Гетьманської держави
- •16.3(1).Політична думка Нового часу
9.2.Критерії та принципи демократичної організації суспільства
Демократія – це соціально-політичне явище, що постійно розвивається.
Критерії демократії.
1)можливість громадян брати реальну участь в управлінні, у вирішенні як державних, так і громадських справ. Суспільство не може бути демократичним, якщо його громадяни позбавлені таких можливостей.
2)наявність фундаментальних прав і свобод людини. Конституційно закріплені за громадянами права і свободи є важливими цінностями демократії. Першочергові - політичні права і свободи. (Загальна декларація прав людини стаття 1).
3) правова держава із верховенством закону у всіх сферах життя суспільства. Саме така держава є головною силою у демократичному суспільстві, яка здатна гарантувати громадянам їх права і свободи.
4) наявність чи відсутність демократичного типу політичної культури. Передбачає сприйняття таких цінностей, як повага прав і свобод особи, відмова від насильства, гуманність, терпимість до інакодумства, усвідомлена повага і дотримання громадянами законів.
5) висока соціальна і політична активність різних суспільних сил, добровільно об’єднаних в організації, асоціації, товариства, клуби. Ці об’єднання формують суспільне середовище і складають елемент громадянського суспільства.
Реалізація критеріїв демократії забезпечується цілим рядом її принципів.
1) принцип більшості. Демократія це не просто влада народу, а влада більшості. Цей принцип не можна абсолютизувати. Демократія неможлива без дотримання принципу плюралізму. Наявність опозиції забезпечує плюралізм думок і дій.
2) принцип рівності. Політична рівність всіх перед законом. Держава вживає заходів для соціальної захищеності груп, які потребують допомоги.
3) принцип розподілу влади. Законодавча, виконавча і судова влада відокремлені і достатньо незалежні одна від одної. В той же час вони постійно взаємодіють.
4) конституціоналізм. Зобов'язує владу і громадян дотримуватись Конституції, підкорятись діючій юрисдикції, незалежному конституційному контролю.
5) виборність основних органів державної влади. Демократія передбачає забезпечення вільних виборів. Всі громадяни мають виборчі права і реальні можливості брати участь у виборах.
6) самоуправління. Суть - створити умови, при яких управління всіма справами суспільства здійснювалось би не тільки від імені народу, але й самим народом. 7) принцип гласності у всіх сферах суспільного життя. Забезпечується вільний доступ преси і громадськості до інформації про діяльність вищого законодавчого органу. Уряд своєчасно інформує парламент про діяльність усіх державних структур. Нормою є відкритий характер державних бюджетів, звітів. Особливу роль у забезпеченні гласності відіграє преса та ЗМІ.
Такі основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства. Очевидно, жодна із сучасних країн не відповідає цим параметрам в повному об'ємі.
9.3.Виборчі системи та парламентаризм.
Виборча система-це спосіб розподілу місць в органах державної влади між кандидатами залежно від результатів голосування виборців.
Виділяють такі види виборчих систем:
1)Мажоритарна. В основі лежить принцип більшості(переможцем є андидат, що нбрав найбільше голосів). Виборчі округи одномандатні.Від кожного округу обирається один кандидат. Ця система має свої різновиди:а)мажоритарна система простої більшості;б) мажоритарна система абсолютної більшості(система 2-х турів і альтернативне голосування); в)мажоритарно система кваліфікованої більшості; Недоліки:
Не відображає реального становища політичних сил в країні.
Породжує диспропорції між набраними голосами і отриманими мандатами.
.Залежність результатів голосування від нарізання округів.
Переважання місцевих інтересів над загальнонаціональними.
2)Пропорційна. Передбачає голосування за списками партії, що означає виділення багатомандатного округу (округ-вся країна)або кілька округів. Це найбільш поширена система. Зміст- Кожна партія отримує у парламенті кількість мандатів, попорційних кількості поданих за нею голосів. Має недолік: гарантує представництво дрібних партій, що створює проблем из формуванням уряду.Тому в багатьох країнах вводять “виборчий поріг” (бар’єр).Існують такі види:
1)система із загальнонаціональним партійним списком;
2)з регіональними партійними списками;
3)система із закритим списком;
4)система із відкритим списком;
3)Змішана є комбінацією мажоритарної та пропорційної виборчих систем. Най поширеніше- “лінійне змішування”, за якого визначена законом про вибори частина депутатів обирається за мажоритарною системою, а інша частина- за пропорційною.Класичний приклад-Німеччина.Ця виборча система є засобом компромісу. Головний недолік: різні правила обрання для депутатів, які працюючи в представницькому органі мають однакові права.
Парламентари́зм — система політичної організації держави, за якої чітко розмежовані функції законодавчої та виконавчої влад за привілейованого становища парламенту.Уряд несе політичну відповідальність за свою діяльність перед парламентом. За цієї форми главою держави є президент, але повнота виконавчої влади належить уряду. Глава уряду (прем’єр-міністр) – фактично перша особа в державі. Свої повноваження президент здійснює зі згоди уряду. Акти президента набирають чинності після підписання прем’єр-міністром чи дним із відповідних міністрів. Президента обирають парламентським шляхом. Президент призначає уряд з представників партій чи коаліцій партій, що мають більшість у парламенті. Вотум парламентської недовіри уряду спричиняє аба відставку уряду, адо розпуск парламенту і проведення дострокових виборів (Приклад: Італія, Німеччина, Чехія).