- •1.1 Виникнення політології та етапи її формування
- •1.2 . Сучасний розвиток політології у світі та в Україні
- •1.3 Основні категорії політології, її об’єкт та предмет дослідження
- •1.4 Політологія та її зв’язок з іншими суспільними науками
- •2.1. Влада як суспільний феномен.
- •2.2. Наукові концепції політичної влади.
- •2.3 Джерела та ресурси політичної влади. Методи її реалізації
- •2.4 Типологія політичної влади
- •2.5. Політична влада в Україні, її особливості та риси
- •3.1 Поняття політичної діяльності, її суть та зміст
- •3.2Типологія політичної діяльності
- •3.3. Функції політичної діяльності
- •3.4 (1). Поняття політичних відносин, їх форми та типологія
- •4.1.Поняття політичної системи та її струкура
- •4.2 Концепції політичної системи Істона, Алмонда, Дойча
- •4.3 Типологія політичних систем
- •4.4 Політична система сучасної України
- •5.1 Поняття політичного режиму, типологія політичних режимів
- •5.2(1)Характерні риси та ознаки тоталітарного, авторитарного та демократичного політичного режиму
- •6.1 Поняття держави та її наукові концепції
- •6.2. Роль держави в політ. Організації суспільства
- •6.3 Правова та соціальна держава
- •6.4 Держава і громадянське суспільство, їх взаємодія
- •6.5(1) Форми державного правління та державного устрою
- •6.6. Актуальні проблеми розбудови сучасної української держави
- •7.1. Поняття політичної партії
- •7.2 Сучасні концепції політичних партій
- •7.3. Історія виникнення політичних партій.
- •7.4.Типологія політичних партій
- •7.5.Політичні партії в сучасній Україні
- •7.6.Партійні системи та їх типологія
- •7.7. Виборчі системи та їх типи
- •8.1. Поняття політичної еліти.
- •8.2. Сучасні концепції політичної еліти.
- •8.3. Типологія політичних еліт.
- •8.4. Поняття політичного лідерства та його типологія.
- •8.5. Політична еліта та політичне лідерство в сучасній Україні.
- •9.1 (1) Поняття демократії та її сучасні концепції
- •9.2.Критерії та принципи демократичної організації суспільства
- •9.3.Виборчі системи та парламентаризм.
- •9.4. Проблеми становлення та розвитку демократії в Україні
- •10.1(1) Поняття, генезис та основні ознаки громадянського суспільства
- •10.2 Передумови виникнення та структура громадянського суспільства
- •10.3 Типи взаємодії громадянського суспільства та держави
- •10.4 Проблеми встановлення громадянського суспільства в Україні
- •11.1Лібералізм як політико-ідеологічна доктрина.
- •11.2.Історія виникнення та розвитку:неолібералізм,соціальний лібералізм.
- •11.3.Політико-економічні принципи сучасного лібералізму.
- •11.4.Ліберальна ідеологія в Україні та її представники.
- •11.5 Консерватизм як політико-ідеологічна доктрина. Основоположники ідеології консерватизму. Сучасний консерватизм
- •11.6.Консерватизм в Україні, та його представники.
- •11.7.Комуністична та соціал-демократична ідеологія: програмні засади,теорія та практика.
- •11.8 Комуністична та соціал-демократична ідеологія в Україні
- •12.1 Поняття політичної культурита її концепції
- •12.2.Структура політичної культури та її складові елементи.
- •12.3(1) Типологія політичної культури.
- •12.4(1) Політична культура України: минуле та сучасність.
- •13.1Поняття нації та її наукові концепції.
- •13.2.Національні відносини у політичному житті суспільства
- •13.3.Ідеологія націоналізму та її представники в Україні.
- •13.4. Проблеми становлення та розвитку української нації
- •14.1.Поняття міжнародних відносин та їх наукові концепції.
- •14.2. Суб’єкти міжнародних відносин та їх типологія
- •14.3. Закономірності розвитку міжнародних відносин на сучасному етапі
- •14.4 (1) Україна як суб’єкт міжнародних відносин.
- •15.1 Політична думка Стародавнього світу
- •15.2. Політичні ідеї епохи Середньовіччя
- •15.3(1) Розвиток політичних вчень Нового часу
- •16.1.Політична думка Київської Русі
- •16.2(1).Політичні вчення періоду Гетьманської держави
- •16.3(1).Політична думка Нового часу
8.3. Типологія політичних еліт.
На основі певних елітарних тенденцій, в умовах конкретно історичного суспільства, політичного режиму можна виділити критерії типологізації політичних еліт.
1. За відношенням до влади – правляча і опозиційна . Мета першої – утримувати владу, другої – відвойовувати.
2. За способом формування – відкриті і закриті. До відкритого типу належать еліти, які поповнюються за рахунок як вихідців із різних елітних груп, так і соціальних низів, основними критеріями добору для відкритої еліти є особисті досягнення в різних сферах життя суспільства, високі професійні і моральні якості. Для закритих еліт характерне поповнення з власного середовища, не на підставі особистих якостей, а завдяки відданості системі, прихильності вищого керівництва.
3. За способом отримання і збереження влади еліти поділяють на: легітимні і нелегітимні. Легітимні – еліти які отримали владу при добровільній підтримці мас, а не легітимні ті, що панують над більшістю з допомогою примусу, насильства, ідеології.
4. За здатністю стабілізувати і інтегрувати суспільство – фрагментовані, нормативно-фрагментовані, ідеологічно-інтегровані.
5. За ідеологічними цінностями і способом реалізації влади на демократичні, ліберальні, тоталітарні, авторитарні.
6. За видами політичної діяльності –державну, муніципальну, партійну і громадських організацій, груп тиску.
7. За місцем в елітарній ієрархії – вищу, яка безпосередньо приймає стратегічні рішення, що визначають розвиток суспільства, і середню, яка впливає на прийняття рішень.
8.4. Поняття політичного лідерства та його типологія.
Політичне лідерство – це процес взаємодії, в ході якого авторитетні особи, наділені реальною владою або можливостями політичного впливу на людей, здійснюють вплив на суспільство або певну його частину, які добровільно віддають їм частину своїх політико-владних повноважень і прав. В структурі лідерства виділяють три основні компоненти: – індивідуальні риси лідера, ресурси лідера і ситуація в якій він діє.
Виділяють три типи політичного лідерства:
Традиційне– засноване на звичаї, традиції, тобто коли особа визнається лідером не завдяки визначним якостям, конституції, а завдяки традиційним нормам ,спадковості, належності до правлячої династії.
Раціонально-правовий (легальний) тип – ґрунтується на лідерах, яких обрано демократичним шляхом і які в випадку зловживання владою несуть відповідальність перед своїми виборцями.
Харизматичне лідерство – засноване на вірі в талант лідера, „особливий дар благодаті”, визначні якості і здібності, месіанську роль в політичному процесі.
8.5. Політична еліта та політичне лідерство в сучасній Україні.
Осмислення елітарності українського суспільства займає важливе місце в сучасній вітчизняній політичній науці. Комуністичний режим знищив не тільки національні прошарки, але і соціальний грунт для відтворення національної еліти, здатної по сучасному мислити і діяти. Роль еліти в тоталітарному суспільстві виконувала номенклатура, риси якої значною мірою не відповідали сучасній елітарній моделі. Політична еліта в Україні на початку державного відродження складалася в основному з колишньої номенклатури і за змістом діяльності була ідеологічною, проповідуючи необхідність реформ не займалась їх втіленням. За визначенням О. Субтельного, з 1991 р. в Україні сформувалось і діють кілька типів груп політичних еліт. Це правляча еліта, опозиційна (контреліта), молода еліта (яка формується), регіональна і міжрегіональна еліта. Важко не погодитись з думкою деяких політологів про те, що в Україні можна говорити не про еліту, а про так звану “псевдоеліту”- явище притаманне тоталітарним політичним системам. Їй притаманні воля до панування, незначною мірою підкріплена піклуванням про інтереси суспільства, майбутнє України. Пояснити це явище можна тим, якими шляхами формувалась політична еліта в Україні після проголошення її незалежності. . Вона сформувалась на основі так званої “старої” (колишньої номенклатури) та “нової”, яка складалась з колишніх ідейних противників комуністичного режиму, вихідців з мистецько-наукових кіл, інтелігенції та представників бізнесу. Для більшості представників бізнесової еліти, яка інтегрувалась до політичної, українська державність стала винятково бізнес-проектом, можливістю участі в приватизації національного надбання і тому про патріотизм не йшлось. загальний процес демократизації, який розпочався на поч. 90-х рр. став поступово згортатись в їх кінці, коли в діяльності частини політичної еліти, яка згрупувалася новколо Л. Кучми, посилювались авторитарні тенденції. Це яскраво проявилось під час президенських виборів 1999 і парламентських 2002 рр. Ці вибори мали щоразу більше недемократичний характер, владою активно використовувався адміністративний ресурс, “брудні” політичні технології, що мало на меті поповнення правлячої еліти “своїми” і перешкоджання посиленню контреліти і опозиції. Функціонування правлячої політичної еліти, характерними рисами якої стали орієнтації на цінності особистого споживання, зневага до закону, народу, загальних норм моралі, що культивувалась нею в подвійних стандартах – один для високих трибун, а інший для досягнення своїх цілей, позбавляло суспільство моральних орієнтирів, і відповідно вело до його моральної деградації.
Аналізуючи феномен сучасного політичного лідерства в Україні, неможливо щодо багатьох лідерів однозначно відповісти, є вони лідерами загальнонаціональними чи регіональними. процес формування повноцінної національної еліти і лідерства сучасного демократичного типу в Україні тільки розпочинається.