- •1.1 Виникнення політології та етапи її формування
- •1.2 . Сучасний розвиток політології у світі та в Україні
- •1.3 Основні категорії політології, її об’єкт та предмет дослідження
- •1.4 Політологія та її зв’язок з іншими суспільними науками
- •2.1. Влада як суспільний феномен.
- •2.2. Наукові концепції політичної влади.
- •2.3 Джерела та ресурси політичної влади. Методи її реалізації
- •2.4 Типологія політичної влади
- •2.5. Політична влада в Україні, її особливості та риси
- •3.1 Поняття політичної діяльності, її суть та зміст
- •3.2Типологія політичної діяльності
- •3.3. Функції політичної діяльності
- •3.4 (1). Поняття політичних відносин, їх форми та типологія
- •4.1.Поняття політичної системи та її струкура
- •4.2 Концепції політичної системи Істона, Алмонда, Дойча
- •4.3 Типологія політичних систем
- •4.4 Політична система сучасної України
- •5.1 Поняття політичного режиму, типологія політичних режимів
- •5.2(1)Характерні риси та ознаки тоталітарного, авторитарного та демократичного політичного режиму
- •6.1 Поняття держави та її наукові концепції
- •6.2. Роль держави в політ. Організації суспільства
- •6.3 Правова та соціальна держава
- •6.4 Держава і громадянське суспільство, їх взаємодія
- •6.5(1) Форми державного правління та державного устрою
- •6.6. Актуальні проблеми розбудови сучасної української держави
- •7.1. Поняття політичної партії
- •7.2 Сучасні концепції політичних партій
- •7.3. Історія виникнення політичних партій.
- •7.4.Типологія політичних партій
- •7.5.Політичні партії в сучасній Україні
- •7.6.Партійні системи та їх типологія
- •7.7. Виборчі системи та їх типи
- •8.1. Поняття політичної еліти.
- •8.2. Сучасні концепції політичної еліти.
- •8.3. Типологія політичних еліт.
- •8.4. Поняття політичного лідерства та його типологія.
- •8.5. Політична еліта та політичне лідерство в сучасній Україні.
- •9.1 (1) Поняття демократії та її сучасні концепції
- •9.2.Критерії та принципи демократичної організації суспільства
- •9.3.Виборчі системи та парламентаризм.
- •9.4. Проблеми становлення та розвитку демократії в Україні
- •10.1(1) Поняття, генезис та основні ознаки громадянського суспільства
- •10.2 Передумови виникнення та структура громадянського суспільства
- •10.3 Типи взаємодії громадянського суспільства та держави
- •10.4 Проблеми встановлення громадянського суспільства в Україні
- •11.1Лібералізм як політико-ідеологічна доктрина.
- •11.2.Історія виникнення та розвитку:неолібералізм,соціальний лібералізм.
- •11.3.Політико-економічні принципи сучасного лібералізму.
- •11.4.Ліберальна ідеологія в Україні та її представники.
- •11.5 Консерватизм як політико-ідеологічна доктрина. Основоположники ідеології консерватизму. Сучасний консерватизм
- •11.6.Консерватизм в Україні, та його представники.
- •11.7.Комуністична та соціал-демократична ідеологія: програмні засади,теорія та практика.
- •11.8 Комуністична та соціал-демократична ідеологія в Україні
- •12.1 Поняття політичної культурита її концепції
- •12.2.Структура політичної культури та її складові елементи.
- •12.3(1) Типологія політичної культури.
- •12.4(1) Політична культура України: минуле та сучасність.
- •13.1Поняття нації та її наукові концепції.
- •13.2.Національні відносини у політичному житті суспільства
- •13.3.Ідеологія націоналізму та її представники в Україні.
- •13.4. Проблеми становлення та розвитку української нації
- •14.1.Поняття міжнародних відносин та їх наукові концепції.
- •14.2. Суб’єкти міжнародних відносин та їх типологія
- •14.3. Закономірності розвитку міжнародних відносин на сучасному етапі
- •14.4 (1) Україна як суб’єкт міжнародних відносин.
- •15.1 Політична думка Стародавнього світу
- •15.2. Політичні ідеї епохи Середньовіччя
- •15.3(1) Розвиток політичних вчень Нового часу
- •16.1.Політична думка Київської Русі
- •16.2(1).Політичні вчення періоду Гетьманської держави
- •16.3(1).Політична думка Нового часу
7.7. Виборчі системи та їх типи
Виборча система у вузькому розумінні цього терміну – це спосіб розподілу місць в органах державної влади між кандидатами залежно від результатів голосування виборців. В різних країнах виборчі системи будуть відрізнятися за багатьма параметрами. Ця різноманітність визначається історичними, культурними особливостями, а також політичними завданнями.
Можна виділити такі види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна, змішана.
Мажоритарна виборча система (франц. majoritaire – заснований на більшості, від majorite – більшість). В основі мажоритарної системи лежить принцип більшості (переможцем на виборах вважається кандидат, який набрав найбільше голосів). Виборчі округи тут є одномандатними, тобто від кожного округу обирається один депутат. Мажоритарна система має свої різновиди. При мажоритарній системі (простої) більшості обраним вважається той кандидат, який отримав голосів виборців більше, ніж будь-який з його суперників. Система проста, тому що забезпечує перемогу одній партії (кандидата) навіть при мінімальній перевазі. Але може трапитися так, що за партію, яка перемогла, проголосує меншість виборців (решту голосів заберуть інші партії), і уряд, який сформує ця партія, не буде користуватися підтримкою більшості громадян. В теперішній час ця система використовується у США, Канаді, Великобританії, Новій Зеландії тощо.
Мажоритарна система абсолютної більшості передбачає, що вибраним є той кандидат, який отримав більше половини голосів виборців, які брали участь у голосуванні (50 % плюс один голос).У світовій практиці зустрічається кілька різновидів цієї системи: система двох турів,альтернативне голосування, мажоритарна система кваліфікованої більшості.
Пропорційна система передбачає голосування за списками партій, що означає виділення багатомандатного округу (округом є вся територія країни) або кілька округів. Це найбільш поширена система (країни Латинської Америки, Бельгія, Швеція тощо). Зміст цієї системи полягає в тому, щоб кожна партія отримувала у парламенті кількість мандатів, пропорційну кількості поданих за неї голосів. При всій демократичності у цій системі є один недолік. Вона гарантує представництво навіть дрібних партій, що при парламентській чи змішаній формах правління створює проблеми з формуванням уряду. Таке стає можливим, коли жодна партія не має у парламенті абсолютної більшості або не може її створити, не вступивши в коаліцію з іншими партіями. В багатьох країнах намагаються згладити цей недолік, а також надлишкову фрагментацію партій, вводячи „виборчий поріг” (бар’єр) – найменша кількість голосів, необхідна для обрання одного депутата. Як правило, в різних країнах це від 1 % (Ізраїль) до 5 % (Швеція, ФРН) і навіть 10 % (Туреччина).
Третім різновидом виборчої системи є змішана, яка є тією чи іншою комбінацією мажоритарної та пропорційної виборчих систем (напр. Україна). Змішана виборча система є засобом компромісу між необхідністю забезпечити стабільність уряду й ефективність роботи парламенту і потребою демократичного представництва різних політичних сил. Критики змішаної виборчої системи вважають головною її вадою різні правила обрання для депутатів, які працюючи в представницькому органі, мають однакові права.