6.6. Актуальні проблеми розбудови сучасної української держави

Актуальні проблеми розбудови сучасної української держави:

1. Поки що існує політ. криза серед української еліти.

2. Нездійснено проведення реформ, перш за все, судової, адміністративної та медичної галузей.

3. Не на належному рівні здійснюється покращення добробуту населення (незадовільна соціальна політика).

4. Поки що не відбулося зняття депутатської недоторканності та їхніх пільг.

5. Чітко невизначена зовнішня політика України, а натомість є загравання з іншими державами.

6. Проблеми у взаємовідносинах з Росією:

- питання подвійного громадянства;

- статусу рос. мови як другої державної;

- газові відносини.

7. Намагання України вступити в ЄС та проблема приведення укр. законодавства до європейських норм.

8. Розчарування народу в ідеалах «помаранчевої» революції та її лідерах.

9. Проблема подолання світової економічної кризи та захисту народу від її негативних наслідків.

10. Проблема держ. корупції.

11. Екологічна проблема.

12. Проблема недосконалого укр. законодавства, а саме: Пенсійний, Податковий, Трудовий кодекси.

13. Немає співпраці і порозуміння, а навпаки, є протистояння між владою і опозицією.

14. Невирішені проблеми у галузі освіти і науки.

7.1. Поняття політичної партії

До політичного лексикону слово „партія” увійшло ще з часів Стародавнього Риму.„партія” в перекладі означає частина, група, відділ. Політична партія – добровільне об’єднання людей, котрі прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів. Це організована певним чином частина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати і захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання і виконання, бути її політичним „голосом”, „уособленням” окремих групових інтересів.

У Законі України „Про об’єднання громадян” партія визначається як „об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі”.

Феномен політичної партії досліджували такі мислителі та політичні діячі, як Г. Бюрдо, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Вашингтон, Дж. Медісон, М. Дюверже, Дж. Сарторі, М. Вебер та ін.

Серед чинників, які викликають утворення політичних партій, такі:

наявність у певних груп інтересів, реалізувати які може партія;

різні погляди на політичний устрій та інші політичні питання;

незадоволення суспільства своїм становищем та потреба його зміни;

наявність міжнаціональних конфліктів та пртиріч, коли партії формуються навколо національних чи релігійних ідей.

Поява партій зумовлена об’єктивними потребами розвитку суспільства; вони є центром кристалізації політичних інтересів, засобом контролю діяльності уряду, розвитку демократії, громадянського суспільства, формування громадської думки.

Уявлення про ту чи іншу партію дають: мета партії – завоювання і здійснення влади окремо або в коаліції; характер організації партії; зміст ідеології партії; діяльність партії щодо забезпечення соціальної бази, підтримки з боку населення.

Сучасні політичні партії характеризуються складною структурою, в якій можна, насамперед, виділити такі елементи, як: лідери партії, партійний апарат,

ідеологи партії, рядові члени партії. Істотну роль у визначенні політичного впливу партії відіграє „партійний електорат”, „симпатики”, „меценати”. У природі політичних партій закладена вада, виявлена ще Р. Міхельсом: будучи створені як засіб осягнення соціально-групової мети, партії самі швидко стають метою самих себе: починають дбати переважно про свій добробут і успіх на виборах.

У демократичному суспільстві „західного зразка” політичні партії - це своєрідні канали політичної взаємодії між різними елементами „громадянського суспільства” та „правової держави